tag:blogger.com,1999:blog-18351221498648315822024-03-08T14:23:55.168-08:00Психология, статьи - психологический посттравматический синдром участников боевых действийГеннадийhttp://www.blogger.com/profile/03707646520907310967noreply@blogger.comBlogger11125tag:blogger.com,1999:blog-1835122149864831582.post-25432519944137592392011-07-03T06:42:00.000-07:002011-07-03T06:42:59.103-07:00ОСОБЕННОСТИ ПРОЯВЛЕНИЯ ПТСР У ЛИЦ ПРИНИМАВШИХ УЧАСТИЕ В БОЕВЫХ ДЕЙСТВИЯХОСОБЕННОСТИ ПРОЯВЛЕНИЯ ПТСР У ЛИЦ ПРИНИМАВШИХ УЧАСТИЕ В БОЕВЫХ ДЕЙСТВИЯХ<br />
Подчасов Евгений Викторович, к.психол.н., преподаватель кафедры практической психологии ХНПУ имени Г.С.Сковороды<br />
Ломакин Геннадий Иванович, заместитель председателя Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана по работе с инвалидами, участник боевых действий в Афганистане.<br />
В данной работе проанализированы и рассмотрены современные научные подходы к посттравматическому стрессовому расстройству (ПТСР), причины формирования и особенности его проявления у лиц, принимавших участие в боевых действиях; обозначены основные направления социально-психологической работы с данной категорией граждан, с целью их успешной адаптации к условиям мирной жизни.<br />
Ключевые слова: участники боевых действий, боевой стресс, посттравматическое стрессовое расстройство (ПТСР), адаптация, реадаптация.<br />
<br />
Исследование проблем посттравматического стрессового расстройства (ПТСР) становится все более актуальным не только в медицинском, но и в социально-психологическом аспекте. Это связано, прежде всего, с тенденцией к росту частоты и выраженности последствий современных катастроф, вооруженных конфликтов и локальных войн. Проблема урегулирования последних, помимо политической, имеет и социально-психологическую сторону – сторону участия в них граждан тех или иных стран. Как и любой конфликт или критическая ситуация, вооруженные конфликты не обходятся без осложнений, которые не заканчиваются с окончанием конфликта или выходом из участия. Эти осложнения достаточно долго сопровождают социум и личность уже в условиях бесконфликтной, мирной жизни, создавая ряд трудностей, которые невозможно проигнорировать или решить односторонне. Наиболее ярко подобные осложнения можно наблюдать у людей непосредственно принимавших участие в вооруженных конфликтах и стоящих перед необходимостью адаптации уже теперь к мирным условиям.<br />
Это и обуславливает изучение психологического состояния и особенностей проявления ПТСР у людей прошедших через вооруженные конфликты, с целью их реадаптации к условиям мирной жизни, сохранения здоровья и трудоспособности. ПТСР у военнослужащих возникает, как правило, после воздействия травмирующих психику условий боевой обстановки и, более того, может возникнуть внезапно через долгие годы на фоне общего благополучия. Мировая статистика показывает, что каждый пятый участник боевых действий при отсутствии каких-либо физических повреждений страдает нервно-психическими расстройствами, а среди раненых и калек – каждый третий. Исследования так называемого боевого стресса (В.Г. Василевский, А.Б. Довгополюк, Г.А. Растовцев, Т.Б. Дмитриева, Е.М. Епачинцева, С.В. Литвинцев, Е.В. Снедков, Г.Н. Тимченко, Г.А. Фастовцев, А.Н. Харитонов и др.) показали, что боевые ПТСР более многообразны и часто бывают более продолжительными, чем ПТСР мирного времени из-за кумулированных (накопленных) в душе, в памяти, многократно пережитых ужасов войны, физического и психического перенапряжения, горя утрат, сопереживания с ранеными. Так, в ходе и по окончании боевых действий США во Вьетнаме, американцев поражала массовая неадекватность поведения вернувшихся ветеранов. Статистические данные говорят, что во время войны во Вьетнаме погибло 58226 американских граждан. После же возвращения с войны покончили с собой в три раза больше ветеранов, чем погибло; треть заключенных в американских тюрьмах тогда были участниками войны во Вьетнаме [6]. На территории СНГ выборочные клинические работы определяют показатель ПТСР среди ветеранов афганской войны в 30%. Профессора И.Б. Ушаков и Ю.А. Бубеев приводят более конкретные данные: «рассматривая отдаленные последствия боевого стресса следует сказать, что до 55% комбатантов (участников боевых действий), участвовавших в локальных войнах последних десятилетий, в последствии страдают ПТСР» [12; С.10-12]. По данным Харьковского Союза ветеранов Афганистана, в «афганской» войне приняло участие 13500 жителей области, погибло 242. За послевоенный период умерло 1200, покончило жизнь самоубийством 56 человек. В целом же, после «афганской» войны умерло от ран и заболеваний впятеро больше ее участников, чем погибло, количество инвалидов увеличилось втрое! И хотя на данный момент нет полных данных по современным конфликтам, можно предположить, что ситуация существенно не отличается.<br />
Таким образом, актуальность поднятой темы определяется социальной ситуацией, складывающейся в обществе и острой потребностью ветеранов боевых действий в социальной защите, социально-психологической реабилитации и поддержке.<br />
Целью данной работы является выделение и анализ особенностей проявления ПТСР у участников боевых действий, обозначение ключевых факторов, влияющих на успешность их адаптации к условиям мирной жизни, с определением путей психологической помощи таким людям. <br />
Предмет анализа это психологические последствия участия в боевых действиях, которые проявляются в виде психической травмы боевого стресса и посттравматического стрессового расстройства (ПТСР), как последствия. <br />
В отличие от острой стрессовой реакции ПТСР возникает не в момент стрессового события, а в отдаленные сроки — после выхода человека из стрессовой ситуации. Впервые психологические изменения у людей, переживших ту или иную экстремальную ситуацию, были описаны Да Коста в его работе "О возбуждённом сердце" (1871 г.) у солдат во время Гражданской войны в Америке. Они были названы «синдром солдатского сердца» [8]. В 1941 г. в одном из первых систематизированных исследований А. Кардинер назвал это явление «хроническим военным неврозом». Он считал, что военный невроз имеет как физиологическую, так и психологическую природу. Им впервые было дано комплексное описание симптоматики: возбудимость и раздражительность; безудержный тип реагирования на внезапные раздражители; фиксация на обстоятельствах травмировавшего события; уход от реальности; предрасположенность к неуправляемым агрессивным реакциям. В след за ним, американский психолог Фиглей (1978) описывает «поствьетнамский синдром», для которого характерны повторяющиеся навязчивые воспоминания, часто приобретающие форму ярких образных представлений – флэш-бэков (flashbacks) и сопровождающиеся угнетением, страхом, сомато-вегетативными расстройствами. У вьетнамских комбатантов были выявлены состояния отчуждения и безразличия с утратой обычных интересов, повышенная возбудимость и раздражительность, повторяющиеся сновидения «боевого» характера, ощущения собственной вины за то, что они остались живы [7]. Война во Вьетнаме послужила мощным стимулом для исследований американских психиатров и психологов, был накоплен значительный материал о психопатологических и личностных расстройствах у участников войны. Фундаментальные исследования ПТСР в России проведенные профессором Н.В. Тарабриной и сотрудниками показали, что «после воздействия боевого травматического психологического стресса участникам боевых действий приходится фактически заново воссоздавать в условиях мирной жизни структуру своего субъективного жизненного пространства, в том числе и структуру самоотношения, самооценки и смысложизненных ориентаций» [4; С. 91]. Также ею разработан метод диагностики глубины и опасности этих расстройств [11; С. 67-77].<br />
В 1980 г. М. Горовиц предложил выделить его в качестве самостоятельного синдрома, назвав его «посттравматическим стрессовым расстройством». В дальнейшем группа авторов во главе с М. Горовицем разработала диагностические критерии ПТСР, принятые сначала для американских классификаций психических заболеваний (DSM-Ш и DSM-Ш-R), а позже – для МКБ-10, где ПТСР сокращенно описано в рубрике F 44.88. Согласно МКБ-10 вслед за травмирующими событиями, которые выходят за рамки обычного человеческого опыта, может развиваться посттравматическое стрессовое расстройство (ПТСР), что приводит к патологическим изменениям личности комбатантов, частичной или полной их дезадаптации в условиях мирного времени.<br />
Ярким отличием «боевого стресса» является то, что на войне человек является не только свидетелем насилия, но и его активным участником; и то, и другое служит источником травматических переживаний [7]. Психотравмирующие факторы воздействуют не только на психику воина, но и на весь организм в целом. Страх, вызванный боевой обстановкой, подавляется ценой большого нервного напряжения, а достигнутое равновесие часто нарушается дополнительным воздействием соматического характера. Анализ «афганской» войны показал, что порядка трети участников перенесли такие заболевания, как «желтуха», малярия, заболевания желудочно-кишечного тракта и другие. Но все-таки в качестве одного из основных последствий воздействия стресс-факторов на личность рассматривается психическая травма. При этом в основе психической травмы могут лежать осознаваемые и неосознаваемые изменения в физиологической, эмоциональной, когнитивной (интеллектуальной) и поведенческой составляющих системы регуляции [1]. Именно это и наблюдается в случае со стресс-фактором участия в боевых действиях, где помимо физиологических факторов, если не ярче действуют психологические (искажение инстинкта самосохранения, сферы мотивов и ценностей и т.д.). Но если непосредственно в обозначенной стрессовой ситуации данные изменения можно считать нормой, то в мирной жизни они зачастую вызывают дезадаптивные реакции. Этими несоответствиями и порождается посттравматическое стрессовое расстройство.<br />
Причины формирования боевого стресса многочисленны. Это - ужасы войны, страх быть убитым, раненным, физическое и психическое перенапряжение, нарушение режимов жизнедеятельности, болезни, травмы и ранения, неопределенность и дефицит информации, необычность ситуации, отсутствие в прежнем опыте запаса возможных ответных реакций [8]. Немаловажное значение имеют также и социокультурный контекст, популярность войны, фактор социальной поддержки [10]. Сознание бессмысленности войны, специфический комплекс виновности понижает психическую устойчивость и сопротивляемость стрессам. <br />
Важными, приобретаемыми во время войны, изменениями личности являются: обостренное чувство справедливости, поддержки, ранимость, гипотимия, тревожность, аффективная нестабильность, настороженность, импульсивность и подозрительность, склонность к уединению, чувство опустошенности, напряженность межличностных отношений, постоянная готовность к реактивным образованиям, взрывам ярости, самоповреждениям [2]. Эти изменения трактуются как «синдром выживания», или апатичная депрессия. После возвращения с войны остаются привычка оценивать окружающее с точки зрения потенциальной опасности [1]. Страх, тревога, ощущение своей уязвимости зачастую преодолеваются и компенсируются защитным механизмом агрессивного и диссоциального поведения.<br />
Посттравматическое стрессовое расстройство (ПТСР) – это непсихотическая отсроченная реакция на травматический стресс, способный вызвать психические нарушения. Для возникновения ПТСР необходимо, чтобы человек испытал действие стрессора выходящего за рамки обычного человеческого опыта и способного вызвать дистресс [7]. К такого рода стрессорам и относятся: серьезная угроза для жизни или физической целостности, вынужденное убийство человека, серьезное физическое повреждение (ранение), смерть или калечащее ранение сослуживца [3]. Воздействие экстремального такого стрессора приводит к манифестации ПТСР. <br />
Единой теории патогенеза посттравматических стрессовых расстройств нет. Потому многие исследователи и клиницисты, основываясь на разных гипотезах, предложили различные психологические и иные модели: психодинамическую, когнитивную, психосоциальную, психобиологическую, условнорефлекторную и другие. Причина не только в сложности посттравматического стресса, но, и в том, что под его многоликостью происходят разные адаптивные и дезадаптивные процессы. Так, анализируя ПТСР Е.О. Александров опирается на разработанную в середине 80-х годов 20- века дифференциацию развернутой картины стресса на субсиндромы: эмоционально-психологический, вегетативный, когнитивный и социально-психологический. Также интересны подходы к пониманию сущности ПТСР с учетом психоанализа, трансовой и диссоциативной теории, гипотезы о травматическом импринте, теории формирования патологических ассоциативных эмоциональных сетей [5].<br />
Практика показывает, что симптомы ПТСР могут появиться как сразу после пребывания в травматической ситуации, так и могут возникнуть спустя много лет – в этом особая каверзность посттравматического стрессового расстройства. Описаны случаи, когда у ветеранов Второй мировой войны симптомы ПТСР проявились спустя сорок лет после ее окончания.<br />
К основным симптомам синдрома ПТСР относятся: нарушение сна; патологические воспоминания (навязчивый возврат); неспособность вспомнить - амнезия на некоторые события (избегание); сверхчувствительность (повышенная бдительность); сверхвозбудимость (неадекватная сверхмобилизация) [8]. Особое место среди ПТСР реакций занимают внезапные повторные переживания событий, происходивших в боевой обстановке, которые сопровождаются как бы «включением» из настоящего – флэшбэк-эффекты, механизм развития которых хорошо описан с помощью теории ассоциативных сетей. Эти выраженные первичные симптомы ПТСР проявляются практически у всех ветеранов длительное время после войны. <br />
Ко вторичным симптомам ПТСР, наблюдаемым у пациентов многие годы, относят: депрессию, тревогу, импульсивное поведение, алкоголизм (токсикоманию), соматические проблемы, нарушение чувства времени, нарушение Эго-функциониования [9]. Наблюдается снижение общего состояния здоровья, со слабостью, снижением работоспособности, головными болями и в области сердца, сексуальными расстройствами, нарушениями сна, фобическими реакциями, а у инвалидов дополняется проблемами, связанными с полученными ранениями и травмами.<br />
Психологические последствия участия в боевых действиях приводят к тому, что в условиях уже мирного времени, из-за повышенного чувства справедливости, повышенной тревожности, взрывных реакций, периодически возникающих депрессивных состояний, у ветеранов нарушается социальное взаимодействие, возникают семейные проблемы (наблюдается большое количество разводов, неспособность вступить в брак), наблюдаются серьезные проблемы с трудоустройством. Все это крайне негативно сказывается на их интеграции в общество и требует реадаптационных мероприятий. <br />
Среди других социально-психологических явлений, наблюдающихся у ветеранов войн можно отметить ощущение заброшенности, недоверие к другим людям, неспособность говорить о войне, потеря смысла жизни, неуверенность в своих силах, неспособность быть открытым в общении с другими, тревожность, потребность иметь оружие, неприятие ветеранов других войн, негативное отношение к представителям власти, желание выместить злость за то, что был послан на войну и за все, что там происходило; потребность участвовать в опасных «приключениях»; терзание вопросом о том, почему погибли твои друзья, а не ты и многие другие.<br />
Это приводит к конфликтам, вспышкам гнева, агрессии, злоупотреблению алкоголем и наркотиками. Так, только в 2010 году, за особо тяжкие преступления (разбой, грабежи, убийства) в колониях г. Харькова находились 39 «афганцев». Одним из последствий ПТСР реакций являются мысли о самоубийстве, которые в некоторых случаях заканчиваются реальным их осуществлением. <br />
Говоря о личном опыте, то, что помогало на войне выжить, например постоянная готовность к опасности – сверхбдительность и сверхконтроль, в реалиях мирного времени превращаются в излишнюю подозрительность и недоверие к окружающим, вызывают чувство непонимания и обиды, приводят к постоянным семейным ссорам, вводят в депрессивные состояния. И лишь спустя долгие годы, после работы с психологами и социальной активности, можно с уверенностью констатировать, что улучшилось как психологическое состояние, так и взаимопонимание и отношения в семье, с окружающими.<br />
Подводя итоги, можем говорить, что связанные со стрессом во время военных действий психические расстройства являются одним из главных внутренних барьеров на пути адаптации ветеранов к обычной жизни. После возвращения к мирной обстановке на уже имеющееся, связанное с войной ПТСР, наслаиваются новые расстройства, обусловленные стрессами, связанными с социальной дезадаптацией. Ветераны подходят к мирной жизни с фронтовыми мерками и переносят военный способ поведения на мирную почву; у них особым образом соединяются способы поведения, сформировавшиеся под воздействием стресс-факторов боевой обстановки, и прежние (довоенные) способы поведения. <br />
Таким образом, можно сделать вывод о том, что посттравматический синдром участников военных локальных конфликтов является личностным кризисом со всеми присущими ему признаками, а, значит, как и любой психологический личностный кризис, нуждается в коррекции, терапии.<br />
Преодоление индивидом психотравмирующего воздействия стрессоров боевой обстановки зависит от трех факторов: характера психотравмирующих событий, индивидуальных характеристик ветеранов и особенностей условий, в которые ветеран попадает после возвращения с войны. Взаимодействие этих трех факторов с процессом когнитивной переработки психотравмирующего опыта (сочетание избегания воспоминаний с периодическим их повторением) приводит либо к росту психического напряжения, либо к постепенной ассимиляции психотравмирующего опыта. В результате возможны два исхода: психическая «рестабилизация» или возникновение ПТСР.<br />
Анализируя эти факторы, можем говорить о том, что на первый из них мы повлиять не в состоянии, а вот влиять на условия, в которые попадает ветеран, можно. Воздействуя и изменяя их, возможно, положительно изменять и индивидуальные характеристики ветерана. И в этом состоит особенность реабилитационных мероприятий и социально-психологической работы по успешной реадаптации участников боевых действий в мирных условиях. Комплекс реадаптационных мероприятий, должен включать в себя: информирование ветеранов и членов их семей о системе поддержки участников боевых действий; необходимости ежегодной профилактики здоровья; индивидуальную (точечную) работу, которая включает организацию посещений ветеранов на дому, особенно в периоды кризисных состояний, психологическое консультирование; вовлечение в социальную активность и общественно-полезную деятельность; предоставляемых им со стороны государства льготах и возможностях их реализации; работа с представителями власти; проведение семинаров и круглых столов; привлечение СМИ и т.д..<br />
Не менее значимое влияние, чем медицинская и социально-психологическая реабилитация, на адаптацию участников оказывает опыт Союзов ветеранов. Здесь, как ни в каком другом месте, накапливается тот жизненно необходимый опыт, в котором так нуждается каждый из них. Сюда приходят со своими проблемами, житейскими и психологическими, финансовыми неурядицами и многим другим. Здесь можно, ни чего не опасаясь, поделиться своими сомнениями, горем и радостью, не боясь излить душу, найти поддержку и взаимопонимание, а главное разрядить внутреннюю напряженность, обрести уверенность в себе и собственных силах.<br />
По мнению ряда специалистов, полное избавление от ПТСР невозможно, его признаки имеют тенденцию не только сохраняться продолжительное время, но и нарастать, а также проявляться внезапно на фоне внешнего благополучия. Состояние ветерана можно улучшить только с помощью системы реабилитационных мероприятий, которые направлены не только на коррекцию острых проявлений на начальном этапе адаптации, но и на профилактику возможных отсроченных эффектов. Тем более что течение ПТСР зачастую волнообразное и практически невозможно просчитать пики проявлений постстрессовых расстройств. <br />
В большинстве случаев, особенно при комплексном воздействии, применении системы специальных мероприятий, наблюдается выздоровление. Если же пустить процесс адаптации (реадаптации) участников боевых действий на самотек, то возможно и затяжное течение с нарастающей психопатизацией, эпизодами антисоциального поведения, алкоголизацией, наркотизацией. <br />
Многолетняя практика работы в Союзе ветеранов Афганистана показывает, что применение психологических воздействий и социальных мероприятий, при понимании глубинной сущности личностных психологических барьеров, стоящих на пути участников боевых действий к их успешной интеграции в общество, дает свои положительные результаты. <br />
Таким образом, обозначим, что практическая направленность и перспективы данной работы состоят в систематизации теоретических и практических данных, изучении особенностей проявлений отдельных симптомов ПТСР у участников боевых действий; в разработке моделей, методов и способов коррекции и профилактики при организации мероприятий психосоциальной работы, реабилитации и реадаптации лиц пострадавших в экстремальных стрессовых ситуациях; определении уровня их эффективности.<br />
Литература<br />
1. Абдурахманов Р.А. Психологические трудности в общении, их коррекция у ветеранов боевых действий в Афганистане. Дисс. канд. психол. наук. - М.: ВПА, 1994. - 223 с.<br />
2. Белинский А.В., Иванов В.Н., Голов Ю.С., Лямин М.В. Результаты медико-психологической реабилитации участников боевых действий // Актуальные проблемы медицинской реабилитации: Сборник научных трудов / Под редакцией Иванова В.Н., Голова Ю.С., Щеголькова А.М. - Т. 3. - М.: Изд. 6 - ЦВГК МО РФ, 1998. - С. 187.<br />
3. Захаров В.И., Стрельников А.А., Цыган В.Н. Клинико-патофизиологические особенности периода реабилитации у раненых // Общая патология боевой травмы. - СПб, 1994. - С. 140-147.<br />
4. Зеленова М. Е., 2005. Исследования смысложизненных ориентаций у ветеранов боевых действий в Афганистане// Боевой стресс: Механизмы стресса в экстремальных условиях. Сб. научных трудов симпозиума, посвященного 75-летию ГНИИИ ВМ, М.: Истоки. - С. 91.<br />
5. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. - М.: "Наука", 1983 - 367с.<br />
6. Лесной Н.. После войны. – ГЕО, 2006. – № 2. – С. 104 – 108.<br />
7. Малкина-Пых И. Г.// Психологическая помощь в кризисных ситуациях – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 960 с. – (Справочник практического психолога);<br />
8. Медицинская реабилитация раненых и больных // Под ред. Ю.Н. Шанина. - СПб: «Специальная Литература», 1997. - С. 197 – 230.<br />
9. Пограничные нервно-психические нарушения у ветеранов войны в Афганистане: Методические рекомендации // Цыганков Б.Д., Белкин А.И., Веткина В.А. и др. - М., 1992 - 16 с.<br />
10. Снетков В.Н., Литвинцев С.В., Фастовцев Г.А. Стрессогенные психические расстройства у раненых // Актуальные вопросы военной и экологической психиатрии. - СПб: ВмедА, 1995. - С.79 – 82.<br />
11. Тарабрина Н.В., Лазебная Е.О., Зеленова М.Е. Психологические особенности посттравматических стрессовых состояний у ликвидаторов последствий аварий на ЧАЭС// Психологический журнал, 1994 – №5. - С. 67-77.<br />
12. Ушаков И.Б., Бубеев Ю.А. Боевой стресс: Психофизиологические маркеры устойчивости // Сб. научных трудов симпозиума, посвященного 75-летию ГНИИИ, М.: Истоки, 2005. - С. 10 -12.<br />
<br />
опубликовано: Личность в экстремальных условиях и кризисных ситуациях жизнедея-<br />
тельности: Сборник научных статей международной научно-практической<br />
конференции / Под ред. Р.В. Кадырова. – Владивосток : Мор. гос. ун-т им.<br />
адм. Г. И. Невельского, 2011. – 373 с.Геннадийhttp://www.blogger.com/profile/03707646520907310967noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1835122149864831582.post-55665786743975853102010-07-26T07:34:00.000-07:002010-07-26T07:34:02.791-07:00диагностика САНМетодика и диагностика самочувствия, активности и настроения.<br />
Цель методики САН: Экспресс-оценка самочувствия, активности и настроения.<br />
Описание методики САН. Опросник состоит из 30 пар противоположных характеристик, по которым испытуемого просят оценить свое состояние. Каждая пара представляет собой шкалу, на которой испытуемый отмечает степень выраженности той или иной характеристики своего состояния.<br />
Инструкция методики САН. Вам предлагается описать свое состояние в данный момент с помощью таблицы, состоящей из 30 пар полярных признаков. Вы должны в каждой паре выбрать ту характеристику, которая наиболее точно описывает Ваше состояние, и отметить цифру, которая соответствует степени выраженности данной характеристики.<br />
Обработка данных методики САН. При подсчете крайняя степень выраженности негативного полюса пары оценивается в 1 балл, а крайняя степень выраженности позитивного полюса пары — в 7 баллов. При этом нужно учитывать, что полюса шкал постоянно меняются, но положительные состояния всегда получают высокие баллы, а отрицательные — низкие. Полученные баллы группируются в соответствии с ключом в три категории, и подсчитывается количество баллов по каждой из них.<br />
Самочувствие — сумма баллов по шкалам: 1, 2, 7, 8, 13, 14, 19, 20, 25, 26.<br />
Активность — сумма баллов по шкалам: 3, 4, 9, 10, 15, 16, 21, 22, 27, 28.<br />
Настроение — сумма баллов по шкалам: 5, 6, И, 12, 17, 18, 23, 24, 29, 30.<br />
Полученные результаты по каждой категории делятся на 10. Средний балл шкалы равен 4. Оценки, превышающие 4 балла, свидетельствуют о благоприятном состоянии испытуемого, ниже 4 — о неблагоприятном состоянии. Нормальные оценки состояния располагаются в диапазоне 5,0—5,5 баллов. Следует учесть, что при анализе функционального состояния важны не только значения отдельных показателей, но и их соотношение.<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
Типовая карта методики САН<br />
Фамилия,инициалы_______________________________ Пол____ Возраст_____ <br />
<br />
Дата_________________________ Время____________ <br />
<br />
<br />
1 Самочувствие хорошее 3 2 1 0 1 2 3 Самочувствие плохое<br />
2 Чувствую себя сильным 3 2 1 0 1 2 3 Чувствую себя слабым<br />
3 Пассивный 3 2 1 0 1 2 3 Активный<br />
4 Малоподвижный 3 2 1 0 1 2 3 Подвижный<br />
5 Веселый 3 2 1 0 1 2 3 Грустный<br />
6 Хорошее настроение 3 2 1 0 1 2 3 Плохое настроение <br />
7 Работоспособный 3 2 1 0 1 2 3 Разбитый<br />
8 Полный сил 3 2 1 0 1 2 3 Обессиленный<br />
9 Медлительный 3 2 1 0 1 2 3 Быстрый<br />
10 Бездеятельный 3 2 1 0 1 2 3 Деятельный<br />
11 Счастливый 3 2 1 0 1 2 3 Несчастный<br />
12 Жизнерадостный 3 2 1 0 1 2 3 Мрачный<br />
13 Напряженный 3 2 1 0 1 2 3 Расслабленный<br />
14 Здоровый 3 2 1 0 1 2 3 Больной<br />
15 Безучастный 3 2 1 0 1 2 3 Увлеченный<br />
16 Равнодушный 3 2 1 0 1 2 3 Взволнованный<br />
17 Восторженный 3 2 1 0 1 2 3 Унылый<br />
18 Радостный 3 2 1 0 1 2 3 Печальный<br />
19 Отдохнувший 3 2 1 0 1 2 3 Усталый<br />
20 Свежий 3 2 1 0 1 2 3 Изнуренный<br />
21 Сонливый 3 2 1 0 1 2 3 Возбужденный<br />
22 Желание отдохнуть 3 2 1 0 1 2 3 Желание работать<br />
23 Спокойный 3 2 1 0 1 2 3 Озабоченный<br />
24 Оптимистичный 3 2 1 0 1 2 3 Пессимистичный<br />
25 Выносливый 3 2 1 0 1 2 3 Утомленный<br />
26 Бодрый 3 2 1 0 1 2 3 Вялый<br />
27 Соображать трудно 3 2 1 0 1 2 3 Соображать легко<br />
28 Рассеянный 3 2 1 0 1 2 3 Внимательный<br />
29 Полный надежд 3 2 1 0 1 2 3 Разочарованный<br />
30 Довольный 3 2 1 0 1 2 3 НедовольныйГеннадийhttp://www.blogger.com/profile/03707646520907310967noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1835122149864831582.post-2190966693646361732010-06-24T13:12:00.000-07:002010-06-24T13:12:29.959-07:00СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ДО УМОВ МИРНОГО ЖИТТЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ<br />
імені Г. С. СКОВОРОДИ<br />
Факультет психології та соціології<br />
Кафедра практичної психології<br />
<br />
<br />
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ДО УМОВ МИРНОГО ЖИТТЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
Харків - 2010<br />
ЗМІСТ<br />
<br />
<br />
ВСТУП <br />
Розділ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ВІЙНИ <br />
1.1.Сучасні локальні конфлікти та їх вплив на психіку людини <br />
1.2. Психологічний посттравматичний стресовий розлад: причини <br />
виникнення та механізми розвитку у учасників бойових дій <br />
1.2.1. Стрес, поняття та симптоми 11<br />
1.2.2. Становлення поняття посттравматичного стресового розладу <br />
1.2.3. Причини та особливості симптомів посттравматичного стресового розладу <br />
1.2.4. Шляхи розвитку посттравматичного стресового розладу 26<br />
1.3. Узагальнення проблем ветеранів війни, як наслідок їх участі<br />
у бойових діях <br />
Розділ 2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ДО УМОВ МИРНОГО ЖИТТЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ <br />
2.1. Психологічні наслідки впливу бойових дій <br />
2.2. Особливості фізичного та психологічного стану військовослужбовців, приймавших участь у бойових діях <br />
2.3. Особистністні відзнаки процесу адаптації учасників бойових дій до<br />
умов мирного життя <br />
Розділ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ <br />
ВИСНОВКИ <br />
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ <br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ВСТУП<br />
<br />
<br />
«інколи здається, що коли б ті нечисленні, але виконані на хорошому науковому рівні дослідження психологів були прочитані і засвоєно нашими політиками, то рішення розпочати Чеченську війну, яка, як стверджують зараз військові спеціалісти, важче афганської, могло не бути. Хоча, можливо - це ілюзія професійного психолога, що займається вивченням саме цих несприятливих психологічних наслідків травматичного стресу. Але, право, важко уявити людини освіченого, знаємо з описів, цифр і відсоткам, до чого приводить психічна військова травма, викликана через участь у бойові дії, але здатного віддати наказ початок бойових дій, не вичерпавши усіх інших засобів владнання конфлікту. Проте вважатимемо це ліричним відступом, бо йдеться про те, що конкретно статися з психікою певній його частині людей, які пережили військовий, травматичний стресс»<br />
Н. У. Тарабрина<br />
<br />
Проблеми соціально-психологічної адаптації людей, які перебували в екстремальних умовах діяльності, вмикаючи відмітку вірогідності збереження їх здоров’я та працездатності після впливу екстремальних факторів, стає на сьогодні особливо актуальною. Це пов’язано і з тим, що в Україні, як і в усьому світі, збільшилися кількість стихійних лих, міжнаціональних та міжрегіональних конфліктів. Збільшується і чисельність жертв військовослужбовців, учасників різних локальних конфліктів. Все це іще і ускладнюється політичною нестабільністю в країні. Отже маючи своєрідний життєвий досвід, вони є представниками такої категорії населення, що потребує особливого ставлення. І тут на перше місце виходить питання про необхідність адаптування до нових умов. Досвід інших країн говорить, що участь у екстремальних подіях, пов’язаних з ризиком до життя травмуючим образом впливає на психічне здоров’я і стан учасників бойових дій. Військовослужбовців, приймавших участь у бойових діях, відносять до групи людей з підвищеним ризиком розвитку психогенних порушень. « За даними ведучіх російських військових психіатрів, вивчаючих частоту та структуру санітарних втрат при збройних конфліктах та локальних війнах, в останній час суттєво змінилися втрати психіатричного профілю в бік збільшення чисельності розладів прикордонного рівня» [22]. Всі ці вищеозначені порушення впливають на всі рівні людського існування і приводять до стійких особистністних змін не тільки у самих комбатантів але і членів їх сімей та очевидців. ПТСР спонукають до формування і специфічних сімейних відносин, особливих життєвих сценарієв та можуть впливати на все подальше життя. Психічна травма, психологічний шок та їх наслідки – ось, що буде визначати життєвий шлях виживших у військових конфліктах. Статистичні дані також свідчать, що на кожного загиблого на війні військовослужбовця приходиться один випадок самогубства ветеранів в період після проходження військової служби [44]. Таким чином, війна ще дуже довго виявляє свій вплив на її безпосередніх учасників. Тому слід звертати особливу увагу на психосоціальну роботу з ними. Медико-психологічна реабілітація та соціальна підтримка повинні бути головними напрямками в роботі з даною категорією населення. Дана робота являється намаганням систематизації наукових та практичних знань про природу походження, механізмах виникнення та типових проявах посттравматичного стресового розладу у учасників бойових дій, що необхідно для виявлення шляхів подолання наслідків війни у ветеранів та розробленню програми реабілітаційних заходів та подальшого їх адаптування до умов мирного часу.<br />
На війні людина є не тільки свідком насильства, але і його активний учасник; і те, й те є джерелом травматичних переживань. Те, як це на психіці солдата, віддавна служило предметом досліджень, переважно клініцистів, а останні десятиріччя ці проблеми стали активно вивчати психологи. Слід відразу обмовитися, йдеться про дослідження, проведених переважно зарубіжними науковцями. Причина, через яку вітчизняні дослідники мало займалися цими питаннями, - полягає у тому, що у радянському суспільстві не було прийняте інформувати населення (науковці теж більшість населення) про дійсних подіях, які відбувалися у державі, й вчені займалися цими проблемами рідко й то під відповідним грифом. Змінена останніми роками громадська ситуація дала можливість професіоналам впритул узятися до вивчення негативних психологічних наслідків, що виникають унаслідок перебування людини у травматичних ситуаціях. Особливо гостро стали ці проблеми після аварії на Чорнобильській АЕС, землетрусу у Вірменії, інших промислових і стихійних катастроф. І дуже гостро - проблеми, пов'язані з реабілітацією військовослужбовців,які повернулися з війни у Афганістані. <br />
Багаторічні дослідження, під керівництвом Н.В. Тарабріной [43, 45, 46], довели, що «после воздействия боевого травматического психологического стресса участникам боевых действий приходится фактически заново воссоздавать в условиях мирной жизни структуру своего субъективного жизненного пространства, в том числе и структуру самоотношения, самооценки и смысложизненных ориентаций» [16].<br />
Актуальність роботи. В останні роки у медико-психологічній та соціологічній літературі країн СНД спостерігається підвищена увага до вивчення посттравматичних стресових розладів (ПТСР). Активно вивчаються психологічні наслідки стресу, викликаного участю у бойових діях [16, 17], а також особливості реакції людини на вплив різних інших екстремальних факторів таких, як аварії, стихійні лиха, різні форми насильства, травми внаслідок медичних процедур [1, 2, 3]. У вітчизняній психологічній літературі відомі лише поодинокі експериментальні роботи щодо розвитку посттравматичного стресу внаслідок Чорнобильської аварії [46]. Епідеміологічна оцінка поширення ПТСР, що грунтується на результатах психіатричних обстежень потерпілих внаслідок масштабних екстремальних ситуацій (катастроф, війн тощо), свідчить, що це захворювання може охоплювати від 15% до 40% потерпілих. При стихійних лихах кількість осіб з симптомами посттравматичного розладу становить від 10% до 50% жертв [46]. <br />
Результати численних досліджень показали, що психологічний стан, який розвивається внаслідок впливу травматичної події, не належить до жодної з відомих у клінічній практиці класифікацій. Наслідки травми можуть проявитися раптово, через тривалий час, на фоні загального зовнішнього добробуту людини, і згодом це погіршення стану стає усе більш чітко вираженим. Низка різноманітних симптомів подібної зміни стану була описана раніше, проте довгий час не розроблялися чіткі критерії його діагностики. Також не існувало єдиної назви для його визначення. Тільки до 1980 року в ході експериментальних досліджень науковців була накопичена і проаналізована достатня кількість інформації про наявність спільних симптомів при різних за походженням психічних травмах. <br />
Дослідження проводяться на базі:<br />
1. Харківської міської спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)<br />
2. Харківського обласного госпіталю інвалідів війни<br />
3. Харківської 3-ї обласної психіатричної лікарні, 23-є відділення (неврологія)<br />
Групи досліджуємих:<br />
1. Учасники бойових дій<br />
2. Інваліди війни<br />
3 Громадяни, що не перебували у бойових діях<br />
Предметом дослідження – соціально-психологічні особливості процесу адаптації до умов мирного життя учасників бойових дій та діагностику посттравматичних стресових розладів жертв катастрофічних подій.<br />
Об’єктом дослідження - посттравматичні стресові розлади учасників бойових дій.<br />
Мета цього дослідження є вивчення притаманних для учасників бойових дій певних психологічних проблем та особливостей повоєнної адаптації. Створення моделі реадаптації учасників бойових дій.<br />
Гіпотеза даної роботи: Якщо зібрати та проаналізувати всі наявні дані, щодо особливостей післявоєнної адаптації учасників бойових дій, то можливе створення узагальненої моделі та методичних рекомендацій для більш успішного та якісного їх інтегрування до умов мирного життя та збереження здоров’я . <br />
Відповідно до цього були поставлені такі завдання: <br />
1. Проаналізувати наявні дані щодо проявів розладу особистості при ПТСР та близьких до нього станів і як вони впливають на подальшу інтеграцію учасників бойових дій в наше суспільство.<br />
2. Вивчити психологічні особливості посттравматичних розладів у жертв катастрофічних подій з урахуванням діагностичних критеріїв МКХ-10 та DSM-IV.<br />
3. Здійснити підбір комплексу психодіагностичних методик для аналізу специфічних розладів посттравматичного характеру.<br />
4. Визначити ефективність психодіагностичних інструментів, які були використані під час обстеження груп осіб, що пережили психотравмуючі події.<br />
5. Розробити практичні рекомендації для психологічної діагностики осіб з посттравматичними розладами.<br />
Методи дослідження. З метою розв’язання поставлених у роботі завдань було створено цілісну систему, яка б забезпечила отримання різноманітних емпіричних даних, основний елемент якої – психодіагностичне обстеження за допомогою спеціально складеної для цих цілей батареї психологічних тестів, що включала в себе такі методики:<br />
1. Шкала для самооцінки ПТСР (скорочений варіант) - Self-Rating Scale for PTSD (SRS-PTSD);<br />
2. Міссісіпська шкала ПТСР ( цивільний варіант) (Mississippi PTSD Scale);<br />
3. Шкала оцінки інтенсивності впливу травматичної події (Impact of Event Scale);<br />
4. Опитувальник депресії Бека (Beck Depression Inventory).<br />
Наукова новизна одержаних результатів: Запропоновано структуризацію найбільш відомих сучасних теорій щодо етіології посттравматичного стресового розладу та його впливу на подальше життя учасників бойових дій, їх адаптацію до умов мирного життя.<br />
Практичне значення одержаних результатів: Розроблений та стандартизований комплекс засобів психологічної діагностики посттравматичних стресових розладів особистості має широкі можливості для застосування у діагностичному процесі. Встановлені психологічні особливості осіб, які перенесли травматичну подію, виступають діагностичними критеріями посттравматичних стресових станів.<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
Розділ 1<br />
ПСИХОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ВІЙНИ<br />
<br />
<br />
<br />
1.1. Сучасні локальні конфлікти та їх вплив на психіку людини<br />
<br />
В даній роботі намагаюсь відобразити сутність проблем, притаманних інвалідам війни та учасникам бойових дій, їх наслідки і методи їх вирішення в соціальній адаптації та реабілітації даної категорії в переході до мирного життя в умовах сучасної України. Відомо що після Другої Світової війни військові контингенти СРСР, у тому числі і України брали участь у 24-х локальних війнах і збройних конфліктах на території 16-ти іноземних держав [50]. Після розпаду СРСР участь України в миротворчих операціях почалася після прийняття Верховною Радою України постанови від 3 липня 1992 року № 2538-ХІІ «Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих силах ООН у зонах конфліктів на території колишньої Югославії». Українські миротворчі війська і зараз виконують свої місії у інших країнах. Серед регіонів України Харківщина займає передові позиції у підготовці та відправці миротворчих контингентів та миротворчого персоналу в різноманітні зони конфліктів для стабілізації та підтримання миру. У цьому контексті хочу відмітити, що серед локальних воєн і збройних конфліктів - спецоперація СРСР в Афганістані займає особливе місце. А саме: масштабністю, тривалістю, кількістю задіяних сил, також специфічними політичними, ідеологічними, психологічними, рельєфно-кліматичними умовами, в яких вона проводилась. Саме в Афганістані СРСР першим із країн світової спільноти у ХХ столітті зіткнувся з міжнародним тероризмом, войовничим ісламським фундаменталізмом, наркотерроризмом, на боротьбу з якими з початку нового століття спрямовані зусилля співтовариства світу. Ця війна не має собі рівних за змістом наслідків як зовнішнього, так і внутрішньополітичного, соціального характеру для СРСР та України. Вивчення та дослідження психологічних та соціологічних наслідків цієї війни у учасників бойових дій та їх подолання мають велике значення для нашого суспільства.<br />
У загальному сенсі підхід до війни може бути тільки негативний. Адже війна - це завжди гибель або каліцтво людей, руйнування й втрата матеріальних та культурних цінностей. Хочу відмітити, що у складі 40-ї армії, яка безпосередньо виконувала свою місію у Афганістані, перебувало понад 150 тисяч і українців. Зараз тільки у Харкові проживає понад 6 тисяч ветеранів афганської війни та понад 2 тисяч ветеранів інших локальних воєн – це більше 8 тисяч воїнів-інтернаціоналістів. Також вони далеко не самотні, у них є сім’ї, діти і перебувають вони у нашому соціумі. Всі ці люди пройшли через низку екстремальних подій і в більшій чи меншій формі потребують особливої уваги до себе. <br />
Статистичні дані війни в Афганістані свідчать:<br />
Приймало участь у бойових діях понад 1300000 чол.<br />
Загальні людські втрати у Афганістані (загинуло) – 14751 чол.<br />
Зникло безвісті – 298 чол.<br />
Загальні санітарні втрати у Афганістані:<br />
Поранено, контужено, травмовано – 53753 чол.<br />
Захворіло (бодкіна, малярія, шлункові захворювання і т.п.) – 415392 чол.<br />
По Україні:<br />
Приймало участь у бойових діях понад 150000 чол.<br />
Загинуло – 3280 чел.<br />
Зникло безвісті – 80 військовослужбовців<br />
Поранено – більш 8000 чол.<br />
Стали інвалідами – 3560 чол.<br />
По Харьківскій обл.:<br />
Приймало участь понад 13500 чол.<br />
Загинулоло – 252 чол.<br />
На сьогоднішній день (минуло двадцять років по закінченню війни) в Україні кожен десятий її учасник помер (хвороби, суїциди та т.п.)<br />
Статистика свідчить що в Україні досить значна кількість людей які перебували в умовах бойових дій, яким притаманні певні психологічні наслідки стресових екстремальних подій. <br />
Тому вважаю, що підняті у даній роботі проблеми ветеранів війни та подальшої їх інтеграції в суспільство насамперед важливі і актуальні. Їх виявлення, аналіз та подальші рекомендації будуть сприяти добробуту та процвітанню України.<br />
<br />
1.2. Психологічний посттравматичний стресовий розлад: причини виникнення та механізми розвитку у учасників бойових дій<br />
<br />
2.2.1. Стрес, поняття та симптоми<br />
Вивчення ПТСР має центральне значення для подальших досліджень у науці. Існують різні наукові підходи до розуміння стресу. Найбільш популярною є теорія стресу, запропонована Г.Селье [ 22, 24, 28, 38, 42]. У рамках цієї теорії механізм виникнення стресу порозумівається у такий спосіб. <br />
Усі біологічні організми мають життєво важливий уроджений механізм підтримки внутрішньої рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу. Організм реагує на це захисно пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою порушення організм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму порушення і є станом стрессу [42]. Якщо подразник не зникає, то стрес підсилюється, розвивається, викликаючи в організмі цілий ряд особливих змін - організм намагається захиститися від стресу, попередити його або придушити. Однак можливості організму не безмежні і при сильному стресовому впливі швидко виснажуються, що може привести до захворювання і навіть смерті людини. <br />
У ході розвитку стрессу за Г.Сельє [22, 24, 28, 38, 42] спостерігають три стадії:<br />
1. Стадія тривоги. Це найперша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін: у людини учащається подих, трохи піднімається тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення, вся увага концентрується на подразнику, виявляється підвищений особистісний контроль ситуації. Усе разом покликано мобілізувати захисні можливості організму і механізми саморегуляції на захист від стрессу. Якщо цієї дії досить, то тривога і хвилювання вщухають, стрес закінчується. Більшість стресів дозволяється на цій стадії.<br />
2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо стрес фактор, що викликав, продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи "резервний" запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму.<br />
3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму. Стрес "захоплює" людину і може привести його до хвороби .<br />
При впливі дратівливого фактору в людини формується оцінка ситуації як загрозливої. Ступінь погрози в кожного своя, але в будь-якому випадку викликає негативні емоції. Усвідомлення погрози і наявність негативних емоцій "штовхають" людину на подолання шкідливих впливів: він прагне боротися з фактором, що заважає, знищити його або "підти" від нього осторонь. На це індивід спрямовує всі свої сили. Якщо ситуація не дозволяє, а сили для боротьби скінчаються, можливі невроз і низка незвертних порушень в організмі людини. Наявність усвідомленої погрози - це найбільш вагомий стресовий фактор людини.<br />
Оскільки в тих самих ситуаціях одні люди вбачають погрозу різного ступеню, а інші в цих же умовах не вбачають її зовсім, те і стрес, і його ступінь у кожного свої. <br />
Виникла погроза викликає у відповідь захисну діяльність. У індивіда активізуються захисні механізми, минулий досвід, здібності. У залежності від відношення людини до загрозливого фактору, від інтелектуальних можливостей його оцінки формується мотивація на подолання труднощів. Загроза є вирішальним чинником у виникненні стрессу . Людина може відчувати погрозу своєму здоров'ю, життю, матеріальному благополуччю, соціальному станові, самолюбству, своїм близьким і т.д. <br />
З психологічної точки зору, стан стресу включає специфічну форму відображення людиною екстремальної ситуації і моделі її поведінки, як відповідну реакцію на це відображення [22, 24, 28, 38, 42]. <br />
Коли у людини не має можливості зняти внутрішню напругу, його тіло та психіка знаходить засіб пристосуватися до цього стану. У цьому, в корені, і знаходятся механізми посттравматичного стресу. Його симптоми в цілому виглядають як психічні відхилення, але по суті це не що інше, як глибоко закоренілі способи поведінки, повязані з екстремальними подіями в минулому. При ПТРС спостерігаються наступні кліничні симптоми:<br />
1.Немотивована пильність. Людина пристально слідкує за всим, що відбувається навколо, має постійні відчуття загрози.<br />
2. Взривна реакція. При любій несподіванці людина робить стримкі рухи (кидається на землю при звуці низько пролітаючого голікоптера, швидко обертається та приймає бойову позу, коли хтось наближається до нього з заду.)<br />
3. Притупленість емоцій. Буває, що людина повністю або частково втрачає емоційні прояви. Йому важко встановлювати близькі та дружні стосунки з окружаючими, також недоступні радість, кохання, творчий підйом, ігривість та спонтанність. Досліджувані говорять, що після перенесених ними в минулому екстремальних подій, їм набагато важче стало відчувати ці почуття.<br />
4. Агресивність. Стремління вирішувати свої проблеми з поміччю грубої сили. Як правило це касається фізичного силового впливу, але зустрічається також психічна, вербальна та емоційна агресивність.<br />
5. Порушення пам’яті та концентрації уваги. За деяких обставин у людини виникають труднощі, коли потребно зосередитись або щось вспам’ятати. Інколи концентрація уваги може бути дуже великою, але при винекнинні будь якого стрессового фактору людина уже не в змозі зосередитися.<br />
6. Депресія. У цьому стані посттравматичного стресу депресія досягає самих потаємних глубин людського відчаю, коли людина відчуває, що все в житті у неї безглуздо. Цьму почуттєві депресії притаманні нервове виснаження, апатія та негативне відношення до життя.<br />
7. Загальна тривожність. Виявляється на фізіологічному рівні, як ломота в спині, спазми шлунка, головні болі; у психічній сфері – постійне хвилювання, “параноідальні” явища (наприклад, необгрунтований жах переслідування), в ємоційних хвилюваннях (постійне почуття жаху, невпевненості, комплекс провини)<br />
8. Приступи ярості. Це не приливи уміренного гніву, а взриви ярості, по своїй силі нагадуючі зверження вулкану. Досліджувані сповіщають, що такі приступи виникають частіше під впливом алкоголю або наркотичних речовин, але буває виникають і без них. Отже сп’яніння не являється головною причиною цих явищ.<br />
9. Зловживання наркотичними та лікарськими речовинами. Щоб знизити інтенсивність посттравматичних синдромів досліджувані, в особливості ветерани, вживають наркотики, алкоголь та інші наркотичні препарати. Треба відмітити, що ветерани були помилково віднесені до категорії алкоголіків, наркоманів та інш.<br />
10. Непрохані спогади. Вважається, що це найбільш важливий симптом, даючий право говорити про наявність ПТС. У пам’яті пацієнта несподівано виникають непрохані спогади, сцени, пов’язані з травмуючими подіями. Ці спогади виникають як у ві сні, так і у бадьорому стані. Наяву вони виникають у тих випадках, коли навколишнє середовище нагадує ту ситуацію, яка відбувалася у той час, тобто у час травмуючої події: запах, видовище, звук, як би прийшли з тих часів. Головна різниця від буденних спогадів виявляється у тому, що посттравматичні “непрохані спогади” супроводжуються сильними почуттями тривоги та страху. Непрохані спогади, які приходять у ві сні, визивають нічні кошмари. У ветеранів війни ці сноведіння часто пов’язані з бойовими діями. Людина, пробудившись після таких снів, як правило зовсім знепритомлена: її м’язи напружені, і вона вся мокра від поту. Ветерани та їх близькі відмічають, що в період сновидіння людина постійно крутиться у своєму ліжку, пробуджується зі зжатими кулаками, як би готовою до бійки. У перші роки мого одруження, дружина побоювалася зі мною відпочивати, бо декілька разів у вісні я її ледь не придушив. Снилося, що мене беруть у полон, і треба було відбиватися від ворогів. Такі сновидіння, напевно, і є одним із найбільше пугаючи аспектів ПТС для пацієнта, і про таке розповідати буде далеко не кожен.<br />
11. Галюцинативні хвилювання. Це особлива різновидність непроханих спогадів про травмуючі події. В цьому стані людина перебуває, думає та відчуває так, як вона перебувала у стресових ситуаціях минулих днів, у тих станах коли необхідно було спасати своє життя. При цьому життя і спогади повсякдевного життя відходять на другий план, вони не є реальними. <br />
12. Безсонниця (труднощі із засипанням та переривистий сон). Коли людину навіщають нічні жахи, вважається, що вона сама невільно противиться засинанню, і в цьому є причина її безсоння: людина боїться заснути і знову побачити це. Постійні недосипання, які приводять до крайнього нервового виснаження, доповнюють картину симптомів посттравматичного струсу. Безсонниця також буває викликана високим рівнем тривожності, нездібністю зняти напругу, заспокоїтися, а також постійним почуттям фізичної та душевної болі.<br />
13. Думки про самогубство. У пацієнта постійно виникають думки про самогубство, або він планує такі дії, котрі в кінцевому результаті повинні привести його до смерті. Коли життя уявляється більш пугаючим проти смерті, думки покінчити зі стражданнями уявляються більш привабливими. Коли людина дістає тієї грані відчаю, де вона не знаходить ніяких варіантів виправити своє становище, вона починає думати про самогубство. Посттравматичні пацієнти, у тому числі і ветерани, розповідають, що у якийсь час перебували на такій грані. А скільки людей перетинули її! Це є трагедія. Всі ті, хто знайшов у собі сили до життя, прийшли до висновків: потрібне бажання і терпеливість і з часом знаходяться більш радужні перспективи.<br />
14. Провина вижившого. Почуття провини, що вижив в екстремальній ситуації, в якій загинули люди, насамперед притаманне тим, хто страждає від емоційної глухоти (нездібності відчувати радість, кохання, сопереживання і т.д.) із часів травмуючи подій. Постраждалі люди готові на все, аби запобігти спогадів про трагічні події, загибель своїх товаришів. Сильне почуття провини інколи провокує приступи самознижчення.<br />
Доктор Стюарт Тернер, глава лондонської приватної Клініки травми, що спеціалізується на пацієнтах з PTSD у Лондоні, говорить, що основні причини, за яких у деяких пацієнтів синдром розвивається сильніше, ніж в інших, дотепер незрозумілі: "Наші дослідження показали, що практично кожний дорослий протягом життя хоча б раз випробовував надзвичайно серйозний стрес, достатній для подальшого розвитку PTSD. Але тільки в деяких наслідки психічної травми переростає в подальше захворювання. Крім раптового стресу, існує також безліч факторів, що можуть рано або пізно привести до посттравматичного розладу - наприклад, соціальна незахищеність". <br />
Посттравматичний стресовий розлад виникає як відставлена й затяжна реакція на стресову подію або ситуацію загрозливого або катастрофічного характеру, що у принципі може викликати загальний стрес майже у кожної людини [22]. У хворих відзначаються хронічне почуття відчуження від інших людей, відсутність реакції на навколишнє, підвищену збудливість, безсоння. Емоційність хворих характеризується притупленістю. Вони страждають нав'язливими спогадами про психотравмуючи ситуації, у тому числі у формі нічних кошмарів. Хворі бояться й уникають усього, що нагадує про пережиту ними психічну травму. У подібних ситуаціях у них можуть виникати гострі спалахи страху, паніки або агресії. Вказується також частота симптомів тривоги й депресії. Як фактор ускладнення, розглядається надлишкове вживання алкоголю або наркотиків. <br />
<br />
1.2.2. Становлення поняття посттравматичного стресового розладу<br />
<br />
Научный термін " стрес " віддавна увійшов у повсякденний мову, про стреси пишуть у популярній та мистецької літературі, шукають засоби, як уникнути стресу, як зняти стрес. Про те хто розрізняє, що є стрес і СТРЕС, що називається ще травматичним, і якщо у першому разі йдеться про стан нервнопсихічної напруги, викликаний впливом різних інтенсивних стимулів навколишньої середовища, важкими життєвими обставинами, то у другий випадок можна казати про стан, що виникає у людини, котра пережила щось, що виходить далеко за межі звичайних напружених ситуацій [22, 30, 43, 44, 45]. <br />
Таке розмежування видів стресу знадобилося фахівцям після того, як численними дослідженнями було встановлено, що перебування на травматичних ситуаціях можуть призвести згодом до специфічних змін в психіці. Але перебування на травматичних ситуаціях - це тільки один бік, одну з основних причин, які можуть викликати посттравматичний стресовий стан. Інша, і проінвестували щонайменше важлива, сторона пов'язана з тим ЯК людина реагує саме на травматичну подію і як він же " переробляє " пережите, тобто йдеться про рівень емоційної стійкості індивіда, про його особистісні ресурси, якісному своєрідності захисних психологічних механізмів, наявності чи відсутність тісних емоційних зв'язків з оточуючими людьми, підтримки з боку та інших. До травматичних ситуацій відносять що у бойові дії, насильство, стихійні і технологічні катастрофи і т.п. Тут говоримо лише про одного із видів травматичних подій, а саме: участі у бойові дії. <br />
Для визначення розладів, виникаючих у людей, які перенесли психологічну травму, в 1980р. було введено поняття "посттравматичні стрессові розлади" (ПТСР) в якості самостійної діагностичної категорії [22, 24, 27, 28, 30] . Для виникнення ПТСР необхідно, щоб людина відчула дію стрессора, виходячого за рамки буденного людського досвіду і здатністю викликати дистресс (Г.Сельё). До такого роду стрессорів ми відносимо загрозу для життя людини або його фізіологічній цілістності (чому і небезпечна війна), тяжке фізичне пошкодження, вимушене вбийство (поранення) другої людини, смерть або каліцтво співслуживця, без чого війна також не обходиться [38, 43, 44, 47, 49].<br />
Дія экстремального стрессора приводить до маніфестації ПТСР у вигляді трьох констелляцій: інтрузії, уникнення та гіперактивності<br />
Інтрузія. Невідступне переживання травматичної події, виступаюче в одній із наступних форм: <br />
1) нав’язливі дистрессируючі спогади травмуючих подій; <br />
2) періодично виникаючі кошмарні сноведіння;<br />
3) несподівані відчуття повернення травматичних подій та повторного їх переживания (іллюзії, галлюцинації, диссоціативні эпізоди), виникаючі у стані як бодрствування, так і алкогольного сп’яніння; <br />
4) інтенсивний психологічний дистресс під впливом обставин, символізуючий пережиті травматичні події та їх окремі аспекти, або маючих з ними подібство (наприклад, річниця травми). <br />
Уникнення. Наполегливе уникнення стимулів, пов’язаних із травмою; супроводжуєме емоційним виснаженням, почуттям байдужості до інших людей. Проявляється, по крайній мірі, трьома із наступних ви¬дів розладів: <br />
1) усвідомлювальні зусилля уникати думок та почуттів, пов’язаних із травмою; <br />
2) спроби уникати будь-яких дій або ситуацій, здібних стимулювати спогади про травму; <br />
3) нездібність згадати важливий аспект травми (психічна амнезія); <br />
4) зниження зацікавленності до раніш значимих для даної людини видів активності; <br />
5) почуття відчуженості до оточуючих; <br />
6) зниження здібностей до співпереживання та душевної близкості з іншими людьми; <br />
7) відчуття "скороченого майбутнього" (невпевненість в майбутній перспективі, можливостях одруження та сімейного життя, в самому продовжуванню життя). <br />
Гіперактивність, виступаюча, по крайній мірі, в двух із нижче-слідуючих моментів: <br />
1) труднощі засинання або поверхністний сон; <br />
2) підвищена дратівливість або приступи ярості; <br />
3) труднощі із концентрацією уваги; <br />
4) підвищена пильність; <br />
5) бурхлива, взривна реакція на несподівані подразники; <br />
6) підвищений рівень фізіологічної реактивності на обставини, символізуючі травмуючу подію або нагадуючі найбільш суттєві його аспекти.<br />
Тривалість первинних симптомів виміряється, по крайній Mepte, шістью місяцями. <br />
До вторинних симптомів ПТСР, преслідуючих пацієнтів довгі роки, відносять депрессію, тревожність, імпульсивну поведінку, алкоголізм (токсикоманію), соматичні проблеми, порушення почуття часу, порушення Эго-функціонування.<br />
Отже терміни, як «афганський», «в’єтнамський», «чеченський» синдром у психологічній науці отримали назву ПТСР – посттравматичний стресовий розлад [16, 22, 24, 28, 31, 38, 44]. З 1995 року це поняття було внесено до Х-ї редакції Міжнародного класифікатора захворювань МКЗ-10, як головного діагностичного стандарту у Європейських країнах. Саме ж медичне поняття сформулювалося до 1980 року. У цьому ж році воно увійшло у DSM-III (американський класифікаційний психіатричний стандарт). За визначенням МКЗ-10 ПТСР –це «відставлена або затяжна реакція на стресові події… (короткочасна або затяжна, тривала) виключно загрожуючого чи катастрофічного характеру, котра може викликати дистрес практично у любої людини» [22, 24, 28, 38,46, 51].<br />
Це говорить про те, що ПТСР – надто широка категорія, яка включає великий масив даних, пов’язаних з психологічними наслідками стреса:<br />
- викликаного усілякими екстремальними факторами: від стихійних лих, техногенних катастроф до самих різноманітних форм насилля (від сексуального до психологічного)<br />
- викликаних смертельними та невиліковними хворобами<br />
- виниклих у разі ув’язнення та міжнаціонального конфлікту<br />
- пов’язаних з бойовими діями<br />
Участь у бойових діях по силі свого впливу та негативним наслідкам не тільки для психіки, але і для усього життя людини відноситься до числа найбільш тяжких. За даними сучасної психологічної науки, психіатрії та психотерапевтичної практики можно стверджувати: що за різними оцінками від 20% до 70% учасників бойових дій стають жертвами психічних порушень. Ці порушення частіше за все мають пряме відношення до ПТСР.<br />
Невеликий екскурс в історію:<br />
Перші дослідження про бойовий стрес з’явилися у США і відносяться до часів Громадянської війни (1861-1865р.р.). У Россії цією проблемою почали займатися за часів першої світової та Громадянської війн. Військовий невроз у різних дослідників отримував різні імена. ПТСР обізначали, як: «солдатське серце», «тривожний нервоз», «синдром Да Коста», «тревожне сердце», «травматичний невроз», «знарядний шок». Головна інформація та висновки з питань військового неврозу були зібрані та сформульовані А. Кардинером до 1941 року. Сучасні розробки базуються на його працях [42].<br />
До Першої світової війни визначалося, що подібні прояви є, по-перше слідством поганої дисципліни та боягузтва, по-друге, органічних порушень головного мозку. Як часто трапляється, ця думка виявилася помилковою, а ось інтерес до біологічної природи військового стресу, тобіш органічних порушень в діяльності нервової системи, з часом посилився і зараз займає одне із центральних місць.<br />
Ще в ранніх дослідженнях відмічалося, що військовий стрес має хронічну причину та тенденцію до поступового погіршення з течією часу.[22, 28, 39, 41]. Це підтверджується і дослідженнями сучасної науки. Дослідниками було визначено, що у частки людей з наслідками військової травматизації симптоми ПТСР з часом посилюються. З другого боку, однією із діагностичних труднощів вияву ПТСР являється те, що ПТСР може проявитися як в період до одного місяця після травмуючої події, так і за багато більше, через 30-40 років. Таким чином, головною особливістю ПТСР виявляється тенденція не тільки не зникати з часом, але і набувати більш виражений характер. Сиптоми з віком посилюються не у всіх, а у частини комбатантів. З урахуванням того, що фахівці висловлюють о даній тенденції, то симптоми проявляються у достатнью великої кількості ветеранів. Ще однією з особливостей ПТСР є і те, що у любий час після впливу подібних факторів та подразників ПТСР може спалахнути на фоні загального благополуччя. Таким чином, можливо виділити три проблеми у зв’язку з ПТСР:<br />
- хронічний характер та погіршення з часом<br />
- клінічні прояви через 30-40 років<br />
- непередбачуваність прояву ПТСР (може проявитися у будь який час)<br />
<br />
1.2.3. Причини та особливості симптомів посттравматичного стресового розладу<br />
Комплекс симптомів, що спостерігалися у тих, хто пережив травматичний стрес, одержав назву "посттравматичний стресовий розлад" – ПТСР (Posttraumatic Stress Disorder). Критерії діагностики цього розладу були включені до Американського Національного Діагностичного Психіатричного Стандарту (Diagnostical and Statistical Mannual of Mental Disorders) і зберігаються там дотепер. З 1994 року ці критерії включені й у європейський діагностичний стандарт МКХ-10 (International Statistical Classification of Diseases, Injuries and Causes of Death – ICD-10). <br />
Всесвітні війни та локальні конфлікти ХХ сторіччя дали багато прикладів негативного посттравматичного стрессу [40]. В ході та після закінчення бойових дій США у Вьєтнамі американців поражала масова неадекватність поведінки повернувшихся ветеранів (від латин. – veteranus – vetus – старий, опитний). Ось деякі статистичні дані: в період війни у Вьєтнамі загинуло 58226 американських вояків [22, 24, 28, 38, 43, 44]. Після повернення з війни покінчили життя самогубством у три рази більше ветеранів; треть осуджених в американських тюрьмах на той час були участниками війни у Вьетнамі .<br />
Неспроможність сотен тисяч американських ветеранів, адаптувавшихся до жахливих умов війни у Вьетнамі, реадаптуватися до умов мирного, фешенебельногоного життя у США (понад 150 тисяч з них, так чи інакше покінчили з собою), примусила звернути особливу увагу на бойовий стресс та його наслідки. Багаторічна програма обстежень повертаючихся з війни комбатантів (от фр. combattant – лицо, входящее в состав вооруженных сил воюющего государства и принимающее участие в боевых действиях) дозволила описати симптоматику психічних та тілесних розладів у ветеранів війни. У зарубіжній психології достатньо добре вивчені наслідки впливу на людину таких травматичних подій, як бойові дії, різноманітного роду промислові і природні катастрофи, такі як пожежі, повені, землетруси (Lifton R., Lindy J., McCaffery R., Mirza K.). Накопичено також значний матеріал з вивчення жертв різноманітних форм насильства над особистістю [28, 29]. На сьогоднішній день існує достатньо досліджень, що описують симптоми ПТСР після інфаркту міокарда, після абортів, після операцій, що пов’язані з ампутаціями та вираженими дефектами зовнішності (Andrykowski M., Grunet B., Jacobsen P., Patterson D., Shalev A.). Всі ці види психічних травм мають подібну етиологію - усі вони грунтуються на впливі так званого "гострого" стресу.<br />
Виділяють два типи причин бойового ПТСР: по-перше, це психотравма, котра визвала помітні стресові зміни психічного та фізичного стану та наявні порушення поведінки (агресія, панічне бігство, або ухід « у себе» та інш.). Другого рода причини ПТСР актуализуються у людей, успішно приймавших участь у бойових діях, але не здатних до реадаптації у мирному житті. Дослідження бойового стреса [2, 9, 15, 22, 25, 27, 39, 41] довели, що бойові ПТСР більш різноманітні і часто бувають більш тривалими, ніж ПТСР мирного часу із-за кумулірованних (накопичених) в душі, в пам’яті багаторазово пережитих жахів війни, фізичного та психічного перевантаження, горя втрат соратників, співчуття з пораненими. В ході бойових дій формується постійна тривожна насторожливість, готовність до миттєвої агресивної відразки ворога. При цьому знижується почуття цінності людського життя та відповідальності за свою агресивність. Важливо і те, що військовослужбовців заздалегідь готують до боїв, їх психіка в боях налагоджується на стремління вижити любою ціною. За результатами аналізу бойового ПТСР В.Г. Василевський та Г.А. Фастовць визначає наступні стадії розвитку [9]. <br />
Як першу стадію ПТСР вони розглядають гострі аффективні реакції безпосередньо в бойових обставинах. Після аффективного перевантаження в бою, під вибухами бомб приходить эмоційне виснаження с астенієй та переживания спустошеності, душевного потрясіння.<br />
Найближчі ісходи станів виникаючих слідом за впливом екстремальних стрессорів, задовільно сприятливі – практичне виздоровлювання наступало в 67% випадків. Однак, вірогідність розвитку хронічних наслідків бойової психологічної травми в майбутньому складувалася при цьому вище (p<0,05). Серед ветеранів, приймавших участь у бойових діях вони спостерігаються у 48,7% випадків; серед інших військовослужбовців – в 20% [39].<br />
Важливою специфічною особливістю ПТСР являється і те, що після закінчення періоду часу насиченого психотравмуючими подіями, коли зникає емоційне перевантаження, багатьом людям здається, що повернулося добре самопочуття. У них не виникає жалоб на стан свого здоров’я і минулі психотравми здаються забутими. Але пізніше виявляється, що це латентний (скритий, перехідний) період формувания ПТСР і хвороба до них повертається знову. Із-за багаторазових гострих стрессових навантажень та нервово-психологічного виснаження в боях, минуя латентный період, чи після нього можуть виникати невротичні реакції. Це ще одна стадія на путі до стійкого ПТСР [6, 10, 13].<br />
Наступною стадією в патогенезі ПТСР відбуваються патологічні зміни характеру, які приближують стан людини до розгорнутої картини ПТСР, і в тій або іншій мірі залишаються у ветеранів в наступних роках їхнього життя. Цей невротичний развиток характеру не однаковий у різних людей. Воно залежить від генетичних, особистністних факторів, впливу соціальної середи та особливостей військової діяльності або окремих вчинків: героїчних або засудливих з буденної точки зору.<br />
Стійке, багатосимптомне, розгорнуте ПТСР В. Г. Василевський и Г. А. Фастовцов пропонують розглядати як заключну стадію його розвитку.<br />
З позиції академіків П. К. Анохіна та К. В. Судакова стадійність розвитку ПТСР можливо розглядати як череду формувань функціональних систем [5], сприятливих адаптуванню психологічно травмованої людини до «вимог» подальшого життя [5]. Важливим психотравмуючим фактором становить задовге пребування воїнів в зоні боїв. Як кажуть, що більшість із них у військових баталіях «гартуються», адаптуясь до смертельно-небезпечних обставин, вони усвідомлюють себе стійкими, непереможними, неустрахомими. Дослідження бойового стрессу в «афганській» та на «чеченських» війнах, проведене Е. В. Снєдковим суттєво доповнює та виправляє вищепреведене суждіння про «боєве гартування» [39]. Він дослідив, що дійсно протягом до 6-ти місяців перебування в бойових обставинах у 20,3% бойового контингенту підвищуються адаптивні здібності, бійці стають стійкими, обстріляними, здібними успішно протистояти ворогу. У 42,6% воїнів немає помітних емоційно-поведінкових змін. Однак у 36,1% - виникає «стійка соціально-психологічна дизадаптація». В бойових підрозділах приймаючих участь у бойових діях від 7-ми місяців до 1-го року число солдат та офіцерів адаптивність до бойових екстремальних впливів зменшилося до 5,8%, а напроти, «стійка дизадаптація», - порушення здібності адаптуватися до небезпек та тягіт війни, – була відмічена у 61,1 %. Перебування більше року створює таку«особистністну дизадаптацію» у 83,3%; після року ні у кого вже не зберігається підвищеної адаптованості до бойового стрессу [39 с. 31]. «Вірогідність розвитку хронічних наслідків бойової психічної травми напряму залежить від важкості перенесенного стрессорного впливу та продовжуваності перебування в умовах театра бойових дій. Вона збільшується у військовослужбовців з наявністю акцентуації характеру епилептоїдного, гипертимного, нестійкого и конформного типа» [39, с. 44].<br />
Головні симптоми ПТСР:<br />
Симптоми повторного хвилювання<br />
- Повторюючіся нав’язливі негативні спогади про травматичну подію. <br />
- Повторюючіся негативні сноведіння, пов’язані з травматичною подією. <br />
- Несподівані вчинки та почуття, викликані «поверненням» (раптовим «проваллям») у психотравматичну подію. <br />
- Інтенсивний психологічний стрес при подіях, нагадуючих чи символізуючих травму.<br />
Симптоми уникнення<br />
- Уникнення думок, почуттів та діяльності, пов’язаних з подіями.<br />
- Неможливість спогадів подробиць події. <br />
- Зниження інтересу до діяльності, котра раніш викликала у людиниа значний інтерес. <br />
- Почуття відторгенності, відчуження від інших людей. <br />
- Збіднення почуттів, відсутність позитивних емоцій, відсутність планів на майбутнє.<br />
Симптоми підвищеної збудженості<br />
- Труднощі з засинанням, безсонниця<br />
- Дратівливість<br />
- Гіперпильність <br />
- Вибухні реакції <br />
- Труднощі при концентруванні уваги <br />
- Физиологічні реакції на події, символізуючі або нагадуючі травму. <br />
Як ми можемо бачити із вищесказаного, симптоматика яка притаманна даному синдрому реалізується не по ленійному принципу А-В-С-, а по більш складному, циркулярному. Симтоми утворюють замкнуте коло, взаємопороджуя та визначая одне одного.<br />
<br />
1.2.4. шляхи розвитку посттравматичного стресового розладу<br />
Багато хто зараз відзначають подібність в'єтнамської і афганської війни. Науковий аналіз цих аналогій і виявлення відмінностей цих непопулярних як у США, і у нашій країні війн - особлива тема [2, 4, 8, 20,24, 40, 41] . Проте аналогії сумнівів не викликають. Після повернення солдатів, які були у В'єтнамі, американське суспільство зіштовхнулося з безліччю соціальних, медичних і психологічних проблем у учасників в'єтнамської війни. Статистичні дані це добре ілюструють: число самогубств серед учасників в'єтнамської війни до 1975 року перевищело число ветеранів які загинули у самій війні втричі. Рівень розлучень у тому числі становить близько 90 відсотків%. Третина усіх укладених в американських в'язницях –були ветерани В'єтнаму. Алкоголізм, наркоманія, професійні й соціальні конфлікти - всі форми дезадаптації простежувалися і спостерігаються серед тих, котрі пройшли пекло тієї війни. Приблизно в однієї п'ятої всіх які були у В'єтнамі відзначаються симптоми посттравматичного стресового розладу. [17,18, 41]<br />
Ми поспіль не можемо напевно говорити про те, скільки ветеранів афганської війни страждають від посттравматичного стресового розладу, але війни були признані і що свідчить схожі, тому неважко припустити - і частково у роботах наших психологів показано, - як і психологічні наслідки багато чому подібні. Фахівці діагностують цей розлад по чітко розробленим клінічним критеріям, нефахівці називають його " захворюванням душі " , говорять про те, що це не психічний розлад, а реакція особистості, що пережила важке душевне потрясіння. Взагалі людина має високий рівень можливостей адаптуватися до змін у житті, пристосовуючись до різноманітних умов життя; але змінюється і вона сама. Це відбувається на рівні організму, і на психологічному рівні. <br />
Для виживання за умов бою солдатові потрібні такі навички та способи поведінки, які, за загальновизначеними мірками звичайного, громадянського життя, можна назвати нормальними. Проте вироблені стереотипи поведінки так глибоко вкорінюються в психіці, що продовжують потім визначати поведінку і в мирному житті багато наступних років. Навчений виживати за умов бою, повернувшись до мирного життя, надалі веде себе ж, як на війні. Людина пильно і насторожено стежить до всього, що відбувається навколо неї, начебто йому загрожує небезпека. Оточуючим це здається ненормальним і незрозумілим: адже все скінчилося, можна розслабитися, повернутися до старих улюбленим занять, роботи, сім'ї. Але не виходить. " Чорною дірою травми " назвав стан посттравматичного стресу один із американських дослідників - Р. Питман. Це важкий тягар, котрий носить у своїм серці і думках повернувшись із фронту солдат. Руйнівна дія війни продовжує впливати протягом усього життя ветерана, позбавляючи його одного з найважливіших, визначальних поведінки людини почуттів безпеки і самоконтролю, що викликає сильну, часом нестерпну напругу. І ця напруга не знімається, то цілісності психіки загрожує реальна загроза бути порушеною. <br />
У найзагальніших рисах – це і є шлях, по якому йде розвиток посттравматичного стресового стану [41,43, 44, 46].<br />
Основна прикмета цього стану зводиться до наступного: передусім виділено дві основні особистісних типу реагування на пережите. <br />
Перший - це коли минуле не " відпускає " - нав'язливо і невідступно повертаються травмуючі картини, постійні думки, " було ". Ще раптово спливають жахливі, неприємні сцени, пов'язані з пережитим. Кожен натяк, усе, що може нагадати у тому, було саме з тобою: якесь видовище, запах, схожі на " то " , начебто беруть із глибин цієї " чорної діри " пам'яті картини і образи травматичних подій, свідомість хіба що роздвоюється: ти вдома, але на фронті. Ветерани розповідають, що трапляється досить почути звук пролітаючого голикоптера, щоб травмуючі образи і її уявлення знову охопили свідомість, коли людина знову " повертається " і знову переживає " як наяву " найбільш травмуючу його ситуацію. Ці несподівані, " непрошені " спогади можуть тривати від кількох секунд і хвилин за кілька годин. І як наслідок - людина знову відчуває сильний стрес. <br />
Другий тип реагування - травматичний досвід свідомо витісняється, людина намагається уникати думок та спогадів пережитого, прагне не потрапляти у ті ситуації, які б нагадували, викликали ці спогади, намагається робити все те, щоб не викликати їх знову. " Непрохані " спогади приходять й у ві сні у вигляді нічних кошмарів, що інколи, як відеозапис, відтворюють травматичну ситуацію, і з такою ж лякаючої точністю чоловік у сні переживає власну реакцію на цю ситуацію. Він прокидається в холодному поту, задихаючись, із дуже битким серцем, з напруженими м'язами, почуваючись цілком розбитим. Виникає реакція підвищеного переляку - на несподіваний чи гучний звук. За найменшої несподіванки людина робить стрімкі рухи, може кинутися на грішну землю, якщо почує звук низько летючого голикоптера, він різко обертається та приймає бойову позу, якщо відчує зі спини чиєсь наближення. <br />
Однію з ознак посттравматичного становища є дуже важко пережита втрата здібності, в цілому або частково, встановлювати близькі дружні стосунки які вас оточують[41,43, 44, 46, 49, 53]. Багато ветеранів скаржаться, що лише по пережитого їм стало набагато важче відчувати кохання і радощі, вони рідше виникають чи взагалі зникли періоди творчої наснаги, натомість на них нападає почуття відчуженості від навколишнього світу. Людина починає відчувати власну змінність, у випадках психологи говорять про виникнення іншого " Я ". Ці відчуття важко, іноді просто неможливо висловити, усвідомити, і як наслідок виростає реальне відчуження від ритму близьких: " їм мене не зрозуміти " . Виникає депресія, людина починає почуватися невпевненим, нікчемним і знехтуваним. У стані посттравматичного стресу депресія сягає самих безпросвітних глибин розпачу, людина втрачає сенс існування, і все супроводжується виснаженням і апатією. Дуже часто з'являється відчуття провини: " я винен у тому, що робив на війні " чи " я винен у тому, що у той час не зробив: не врятував, не допоміг... " , - що сприяє виникненню нападів самозневажливих думок та поведінки, до саморуйнівних вчинків. Коли чоловіка відвідують нічні кошмари, в нього природньо й виникають проблеми зі сном, йому буває важко заснути через неусвідомлюваного страху знову опинитися у тому полоні. Іноді порушення сну виглядають як постійне раннє пробудження, поганий сон погіршує тяжкий стан, виникає почуття виснаження й апатія. З іншого боку, зростає агресивність, виникає прагнення розв'язувати всі життєві колізії з допомогою тиску, необов'язково застосовується груба фізична сила, це може бути мовна та емоційна агресивність. Спалахи гніву, які найчастіше бувають маломотивовані і найчастіше виникають під впливом алкогольного сп'яніння, перетворюються на напади лютого гніву. І всі ці симптоми розвинулися після, - важливо вкотре підкреслити - по тому, як людина пережив ЩОСЬ жахливе, травматичний стрес, потрапивши у ситуацію, що виходить далеко за межі як він особистих, і, з погляду більшості, звичайних життєвих уявлень. Симптоми можуть з'явитися відразу після перебування у травматичною ситуації (якщо їх немає за місяць, то клініцисти ставлять цей діагноз), а виникатимуть через уви багато років - у тому особлива каверзність посттравматичного стресового розладу [38, 39]. <br />
Розглядуючи та спостерігаючи за низкой різноманітних ситуацій та проблем, у рамках обласної та міської Спілок ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) протягом двадцяти років, за особливим контингентом людей, які перебували у різних екстремальних ситуаціях, можливо бачити, що всі ці події, як правило, здійснюють виражений негативний вплив на їх психіку. Я назвав би їх як механізм самознищення. Цей запущений війною механізм на безсвідомому рівні торкається майже усіх ветеранів у більшій чи меншій мірі і світ їм здебільшого сприймається як чорно-білий, поділений на своїх та чужих. Руйнівна дія війни переслідує учасників тих подій до кінця їхнього життя. Посттравматичні стресові розлади (ПТСР) є однією з найбільш частих і несприятливих форм психічних порушень у осіб , що пережили життєвонебезпечні ситуації, і займають центральне місце в числі так званих нових прикордонних психічних розладів. В цілому, за статистичними даними, ПТСР розвивається у 25-80% осіб, що постраждали в результаті тих або інших надзвичайних подій. Тривалість проявів ознак ПТСР може бути від декількох тижнів до 30-ти і більше років. <br />
Вивчення поширеності ПТРС, проведене в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України, показало, що 100% осіб, що пережили важку психічну травму у вигляді насильства проти особистості (замах на вбивство, нанесення важких тілесних ушкоджень та ін.), мали порушення психічного здоров’я у вигляді повного варіанту ПТРС (56% обстежених), або його окремих ознак (44%).<br />
Дослідження осіб, що у минулому брали участь у бойових діях або у ліквідаціїї аварії на ЧАЕС, свідчать про те, що в 19% ветеранів війни в Афганістані був виявлений клінічний варіант ПТРС, окремі симптоми – у 25%. Відповідно, у 14% ліквідаторів аварії на ЧАЕС було діагностовано ПТРС, у 21% - окремі симптоми [43,44,45].<br />
Отже, за даними досліджень інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України , виділені наступні проблеми у даної категорії людей:<br />
гостра реакція на стрес: кризовий стан; гостра кризова реакція; бойова втома; психічний шок.<br />
Посттравматичний стресовий розлад: травматичний невроз.<br />
Розлади адаптації: культуральний шок; реакція горя<br />
- пролонгована депресивна реакція<br />
- змішана тривожна і депресивна реакція<br />
- з переважанням порушення інших емоцій<br />
- з переважанням порушення поведінки<br />
- змішаний розлад емоцій і поведінки<br />
- інші специфічні переважаючі симптоми<br />
- Інші реакції на тяжкий стрес<br />
- Хронічні зміни особистості після переживання катастрофи.<br />
При ПТСР різко змінюється фізіологічна реактивність організму [39]. Люди від ПТСР страждають від збудження вегетативної нервової системи на стимули, зовнішні чи внутрішні символізуючі травматичний досвід.<br />
На війні людина звикла боятися, бути більш пильною, відповідно і її організм перестроюється. Нервова діяльність працює на ситуацію «на чеку». Таке постійне очікування загрози породжує наступний болючий симптом – труднощі з концентрацією уваги, так як вся увага людини спрямована на джерело передбачуваної небезпеки.<br />
Збудження вегетативної нервової системи у варіанті норми у здорової людини виконує важливу адаптивну функцію – функцію мобілізації уваги та усих ресурсів організму для адекватного реагування на ситуацію, пов’язану з загрозою, подоланням або досягненням [1].<br />
Однак якщо нервова система перебуває в постійнім гіперзбудженні, а у тих, хто страждає ПТСР, вона в більш чи меншому ступені відрізняється від норми, ця адаптивна функція пригнічується. Легкість виникнення нервових соматичних реакцій (реакцій тіла) на самі незначні стимул-фактори не дозволяє людині з ПТСР покладатися на свої тілесні відчуття.<br />
Втрачається грань між нейтральними та попереджуючими ознаками навколишнього середовища. Як приклад: хтось відідвинув щеколду, лязгнув замок- людина спохватилася, автоматично хватаючись за місце, де на її думку повинна бути зброя, або падає на підлогу. Людина органами слуха (частина тіла) сприймає звуковий сигнал. Цей сигнал через вухо поступає у мозок, але кінцева оцінка приходить із другого досвіду, пов’язаного зі стресом. Відповідно звичайні фізіологічні реакції навантажуються новим змістом небезпеки та загрози і власна фізіологічна активність організму стає джерелом страху для людини [3, 4, 5].<br />
Страх породжує агресію. Рівень агресії при ПТСР різко підвищується внаслідок параноїдальних реакцій та параноїчної поведінки, пов’язаної з постійною гіперпильністю та підозрілістю.<br />
Параноїдальна поведінка в свою чергу виникає унаслідок перенесення способів поведінки, які були притаманні та адекватні за бойових обставин, у мирне життя. Як результат складається світовідчуття та, свого роду, світогляд, задаючий постійний пошук ворогів та усвідомлення людей і мир як небезпечний та загрозливий. В результаті страждаючі ПТСР втрачають здібність відбіру суттєвого та несуттєвого а, отже, вміння гибко реагувати на зміни навколишньої середи.<br />
Перебування у стані постійної гіперпильності, напруги страху породжує серйозні труднощі у навчанні, засвоюванню любої нової інформації, нових здібностей та навичок, і, що ще сумніше приводить до втрати раніше придбаних професійних умінь. Цьому сприяє могутня депресивна коррелянта. Депресія – один із базових симптомів ПТСР [6].<br />
Усі вищевказані труднощі у навчанні, у засвоєнні нової інформації пов’язані з нездібностю концетрувати увагу. Труднощі з концентрацією уваги являються також слідством депресії. Симптоми ПТСР взаїмозв’язані. Але їх зв’язок необов’язково ленійний (прямий). Є симптом депресії (депресія – сама по собі веде до труднощів з концентрацією уваги). Є симптом зміни фізіологічної реактивності. Є симптоми «зростаючого збудження». Сюди входять як труднощі з зосередження уваги, так і гіперпильність. То біш слушно буде говорити не про ленійний зв’язок (один сиптом породжує другий), а про циркулярно-диффузний та багатоскладний.<br />
Алкоголізм виявляється спробою подолати депресію, але лише сприяє втраті попередніх професійних навичок. У наслідок депресії та алкоголізму втрачається не тільки інтерес до сфер, котрі раніше мали велике значення, але і не виникає інтересів до повсякденного життя. Випавши із повсякденності, ветеран концентрується на минулому, тобто фіксується на травмі. Фіксація на травмі вкрай ускладнює соціальну адаптацію уцілому. Людина, позбавлена теперішнього, позбавлена і майбутнього. Знову характерне для ПТСР замкнуте коло. Відсутність перспектив – породжує відсутність очикувань. Відсутність очикувань- купірує можливість перспектив (кар’єри, навчання, одруження, дітей). Кінець кінцем, купірує бажання жити.<br />
Комбатанти замикаються у собі та своїй болі. Слідством виникає так зване звуження афекту, емоційне життя становиться збіднілим. Ветерани відчувають себе нездатними до почуття любові, глибинним переживанням, до співчуття, руйнуються відносини з близькими та друзями. І все це на фоні спалахів некеруємого гніву, нічних кошмарів, безсоння. Даже якщо сім’я раніше і була у ветерана, вона практично у 80% випадків гине від психологічно руйнівного впливу ПТСР, відсутністю соціальних перспектив та соціальної і психологічної підтримки суспільства [6].<br />
Той факт, що комбатанти зіштовхуються з негативним відношенням суспільства лише усугубляє їх суб’єктивне почуття провини, до якого нерідко є усі обставини, ще раз переконує у безглуздості тих подій, у своїй непотрібності. Все це лише сприяє посиленню депресії [7, 8, 12].<br />
Окрім того, непорозуміння близьких та непорозуміння зі сторони суспільства породжує почуття відчуженості від людей. Людина виявляється чужою серед усіх. Від одних відсторонюясь, як від «непереживших» та «нездібних зрозуміти», від інших («своїх»), - як від хворих тою ж хворобою, тих, хто надто болісно нагадує про біль і при цьому не може дати полегшення та підтримки.<br />
Інколи фіксація на травматичній події реалізується по більш позитивному сценарію. Минулі військовослужбовці ідеалізують військове братерство та відчаявшись знайти і відтворити у мирному житті той специфічний тип відношень, який надає особливу підтримку та почуття рідкістної згуртованості і який був народжений війною та екстремальними обставинами, «захворюють війною», «присідають» на неї, прагнучи знову та знову попасти у ті умови, де світ здавався чорно-білим. Умови, які паталогічно-парадоксальним чином надають емоційний комфорт. Точніше, як всякий наркотик, -іллюзію емоційного комфорту.<br />
Частина ветеранів іде працювати до органів міліції або інших силових структур. Праця в даних структурах підігріває сформовані за час участі у бойових діях звичне світовідтворення та притаманні способи дій. До несщастя, це світовідчуття та засоби реагування носять, як уже говорилося, параноїдальний характер, що припускає постійне очікування загрози, гіперпильність та пошук «ворогів» [11, 12,18].<br />
<br />
1.3. Узагальнення проблем ветеранів війни, як наслідок їх участі у бойових діях<br />
<br />
Отже, щож саме таке ПТСР, як цей розлад проявляється, та якими симптомами сказується, як він впливає на подальше життя людини? Перед усім відмічу, що ПТСР досить часто іде рука об руку з різноманітними психічними розладами: тривожними неврозами, депресіями, суіцидальними схильностями, алкогольними та наркотичними залежностями, психопатичними розладами, психосоматичними захворюваннями (наприклад сердцево-судинними) [14, 15, 21,22]. Усі ці психічні порушення виникають як слідство травми (ПТСР), але і зачасто присутні вже ізначально, являючись сприятливим грунтом для розвитку самого ПТСР.<br />
У зв’язку з цим у збройних силах сьогодні досить гостро стоїть питання о попереджувальній діагностиці, яка б дозволяла виявляти суб’єктів, які ще з самого початку прихильні до розвитку в майбутньому цього захворювання, аби запобігти їх участі у збройних конфліктах.<br />
Існують два головних особистністних типу реагування на травму.<br />
1. Минуле «тримає» людину через низку відображень тяжких та<br />
жахливих спогадів, які нав’язливо повертаються. <br />
2. Протилежний тип реагування реалізується через свідоме витіснення травматичних подій. <br />
Проблему ПТСР можливо розглядати з різних сторін. Існує аспект фізіологічної реактивності організма (тілесний), є аспект біхівіористичний (пов’язаний з формуванням поведінкових навичок), є також і вищі психічні функції. Але з якого боку не підходь до цієї проблеми, з одного аспекту чи з усіх разом вивід напрошується один.<br />
Явище дисоціації – один із симптомів ПТСР, супроводжуючий типи реагування та знаходячийся у складних співвідношеннях з іншими симптомами. Це явище приводить до складного комплексу переживань, пов’язаних с дереалізацією. Відчуженням від реальності. Від особистністного «Я», розщеплення свідомості. У цілому дисоціація – складний феномен розщеплення свідомості, характерний для численної та різноманітної симптоматики.<br />
Диссоціативними хвилюваннями супроводжуються і другий і перший тип реагування на травму. Ейдетичні ехомнезії, маючі органічні походження і більш відомі під назвою «флешбеків», являється другим., найбільш яскравим діссоціативним хвилюванням, відносячимся до першого типу реагування на травму.<br />
«Флешбеки» - це невільне та непередбачуване оживлення травмуючого досвіду через надто яскраві спогади (тривалість від декілька секунд до декілька часів), під час яких ветеранам здається, що жахлива реальність із минулого увійшла до їхнього теперішнього життя. Коли «в очах стоїть війна», «я тут і не тут», сцени загибелі товариша. Сцени насильства та жорстокості. Грані між «тою» та теперішньою реальність стираються. Індивіди з синдромами ПТСР чують вибухи, кидаються на підлогу, питаючись укритися від уявляємих бомб, заламують руки близьким, можуть немотивовано напасти на співсобесідника, випадкового перехожого. Відомі різноманітні випадки: від тяжких телесних ушкоджень до вбивств, інколи з послідуючим самогубством. Флешбек-епізоди можуть виникати як самі по собі, так і як слідство інтоксикації (алкоголем або наркотиками). Різноманітні залежності, у першу чергу алкоголізм, - це тотально розповсюджена серед ветеранів симптоматика, характерна для ПТСР. Вона має смисл допінгового механізму – механізму зівладнання зі стресом.<br />
Трудність полягає у тому, що алкоголізм, дійсно, являється своєрідним анальгетиком, у той час як нейробіологічні зміни, характерні для ПТСР, сприяють розвитку залежностей. Алкоголізм дозволяє подолати стрес та одночасно посилює уязвленність до розвитку розладу. Це відбувається унаслідок того, що хронічне збудження вегетативної нервової системи та зниження опіоідної сприяє залежності до хімічних речовин. А любі наркотики, наприклад. Алкоголь чи марихуана, здібні пригнічувати фізіологічну активність визначених зон нервової системи. Полегшуя страждання від ПТСР, та одночасно збільшувати сам синдром. У проблемі ПТСР причини та слідства постійно змінюються місцями та циркулюють по замкнутому колу.<br />
Повертаючись до таких явищ диссоціації, як витискування спогадів та флеш бек-епізоди. Слід відмітити, що, будучи протилежними за своєю формою, ці симтоми несуть у собі один загальний зміст. Витискування травми або застрявання у травмі («минуле тримає», флеш-беки) є симптомами порушення смислообразуючої життєвої функції. Ця складова є умовою здорового функціонування психіки, і передбачає асиміляцію своєї військової історії в цілісну історію свого життя. Симптом дисоціації з однієї сторони свідотствує о неможливості виконувати цей акт, а з другої- виявляється засобом його не здійснювати. При цьому слід розуміти, що дисоціація використовується індивідом несвідомо, як захисний механізм з цілью виведення хворобливих переживань із сфери свідомого. Із-за несвідомості цього процесу травмуючи спогади існують не у вигляді зв’язаної розповіді, вписуючись в індивідуальну когнітивну схему, а складаються із інтенсивних емоцій та сомато-сенсорних елементів, котрі актуалізуються, коли страдаючий ПТСР знаходиться у стані збудження. З часом дисоціація може стати одним із головних засобів зівладання із травмою [17, 18.19,21].<br />
Тригери (пускові механізми), даючі хід нав’язливим травматичним спогадам, бувають двух типів – прямі та опосредовані. Перші напряму пов’язані з травматичною ситуацією: наприклад любий епізод насилля, приниження, розбою, нагадуючий про подібні події із минулого. Другий тип тригерів має більш рафіновану та складну структуру. При цому ця структура все більше утончується з часом. Сприйняття стимула починає носити настільки посередній характер, що частково нагадує патогенне сприйняття стимулу при шизофренічному процессі. Наприклад, певний окрас одежі або інтер’єру може визвати відмовлення від спілкування або приступ немотивованого дратування, а несподівані та незначні вигляди пейзажу або погоди можуть спровокувати приступ страху, різке погіршення настрою, бажання негайно покинути «важке» місце або приміщення. Дії тригерів стимулюють спогади, котрі носять диссіціативний характер. <br />
Підводячи підсумки, можемо визначити:<br />
Що, ПТСР іде разом з різноманітними психічними розладами. Ці розлади можуть бути як слідство травми, так і наявність ізначально, тобто сприяти розвитку ПТСР.<br />
Існують два типи реагування на травму:<br />
- Застрявання у травмі<br />
- Уникнення травми (усього що може про неї нагадувати)<br />
Ці обидва типи реагування супроводжуються діссоціативними хвилюваннями. Для першого характерні «флешбеки». Для другого – психогенна амнезія.<br />
Зміст як першого, так і другого типів реагування на травму, супроводжуючих ся явищем дисоціації, виявляється неможливість зрозуміти та «засвоїти» військовий травматичний досвід. Урозуміти, засвоїти, прийняти як минуле та ідти дальше з багажом життєвого досвіду.<br />
Ведуча при ПТСР симптоматика: депресії, алкоголізм, підвищення рівня агресії, зміни фізіологічної реактивності організму. Алкоголізм з одного боку допомагає співвладнати зі стресом та депресією. З другого, підсилює увьязненість організму до ПТСР. При цьому нейробіологічні зміни, притаманні для ПТСР, сприяють сприйняттю до хімічних речовин, і як слідство, розвиток залежності від них (алкоголізм, наркоманія).<br />
Депресія є реакцією на травму. Зворотним боком депресії являється агресія, спрямована усередену. Спалахи агресії та дратівливості, притаманні для депресії, каталізуються, у випадках з ПТСР також нейробіологічною розбалансованістю, пов’язаною з хронічним збудженням нервової системи.<br />
Постійне збудження вегетативної нервової системи провокує неадекватне реагування на незначні стимули, котрі сприймаються як дратівливі або несучі загрозу, не являючись таковими по суті.<br />
У результаті світ сприймається як ворожнеча середа. Формується світогляд, орієнтований на постійний пошук ворогів. Цей світогляд та світовідчуття реально вивчається через параноїчну поведінку. Параноїчна поведінка виявляється в перенесенні «військових» способів реагування у мирне життя. Таким чином, агресію притаманну для ПТСР породжує не тільки агресія але і страх.<br />
Всі ці фактори сприяють відчуженню ветеранів від суспільства, а суспільства від них. Ветерани сприймають світ як загрозу, світ як загрозу сприймає їх. Страх, непорозуміння, відторження з боку суспільства лише посилює аутизацію ветеранів та усугубляє хворобливу симптоматику. Алкоголізм, депресії, нейробіологічна розбалансованість організма ведуть до труднощів з концентрацією уваги, як слідство виникають труднощі при навчанні, засвоєнні нових здібностей та навичок, а також до втрати попередніх професіональних вмінь і втрати інтересу до сфер буття, які раніше мали велике значення. Все це приводить до випадання людини із повсякденності, фіксації на травмі. Як результат – ще раз відчуження від соціуму.<br />
Необхідність знання признаків ПТСР (не тільки з боку психіатрів, психологів, але і інших медиків та соціальних працівників), дозволе здійснювати своєчасні психопрофілактичні заходи та зберегти психічний стан здоров’я значної частини військовослужбовців, пройшовши через іспити екстремальних подій мирного та воєнного часу.<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
Розділ 2.<br />
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ДО УМОВ МИРНОГО ЖИТТЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ<br />
<br />
<br />
<br />
У першій частині цієї роботи було ретельно розглянуто причини та механізми посттравматичного розладу, притаманного учасникам бойових дій. Цей екскурс потрібен для найбільш всілякого об’єктивного розуміння тих людей та їхніх психологічних проблем і станів, які перенесли на собі усі тяготи військової служби, перебуваючи у зонах бойових дій. І ось вони повернулися до умов мирного життя і їм необхідно знову реадаптуватися до нових умов сьогодення.<br />
Низка вище визначених проблем у учасників бойових дій переходить до однієї з найважливіших проблем у житті кожної людини – це саме самореалізація, переосмислення всього буття та своєї місії у нашому світі. У комбатантів це ускладнюється ще і тим, що їм треба знову реадаптуватися з умов війни до мирного життя. І як ми бачимо з вищевисловеного, повертаючись до мирного життя ветерани уже мають за своїми плечами не тільки життєвий унікальний досвід але і величезну низку проблем, викликаних участю у бойових діях. Також маю добавити і про особливості участі у локальних війнах – усі вони відбувалися на територіях інших країн, і велися загалом у межах протистояння наддержав колишнього СРСР та США, що також негативно впливало і на психіку їх учасників.<br />
Людина яка повернулася з війни, насамперед відчуває почуття відчуженості суспільства, у яке вона повернулася і повинна наново адаптуватися до умов мирного життя [23, 24, 35]. Пережита суб’єктом аномалія постає проти нього як безглузда. Перед ветераном постає складне завдання смисловідтворення у, який став незнайомим, соціальному просторі, необхідність переосмислення трагічного досвіду, що він придбав на війні, коригування усієї системи сприйняттів та само сприйняття.<br />
Деяким ветеранам " везе " - вони повертаються до свого будинку, де близькі люди не лише зберегли любов до них, але ще виявилися здатними створити атмосферу, у якій колишні солдати могли відчувати себе у безпеці, виговоритися, обговорити зі своїми близькими пережите, спокійно проаналізувати і осмислити його, й у результаті прийняти свій досвід минулого і відновити віру в навколишній світ. На жаль, ця справді доля небагатьох: а решта, і це теж описано дослідниками -немає такого пристановища, найчастіше вони зіштовхуються з нерозумінням, байдужістю і навіть відчуженням із боку оточуючих людей. І тоді починаються спроби позбутися важких переживань з допомогою алкоголю і наркотиків, зрозуміло, це також у результаті тільки погіршує стан, створюючи нові проблеми через що розвилася залежність від алкоголю чи наркотиків. Всякі рани треба лікувати, це аксіома, й душевні рани теж, обмаль таких людей, хто може впоратися із цим самостійно. <br />
Відповідно до цього у даній роботі були поставлені такі завдання: <br />
1. Проаналізувати наявні дані щодо проявів розладу особистості при ПТСР та близьких до нього станів і як вони впливають на подальшу інтеграцію учасників бойових дій в наше суспільство.<br />
2. Вивчити психологічні особливості посттравматичних розладів у жертв катастрофічних подій з урахуванням діагностичних критеріїв МКХ-10 та <br />
DSM-IV.<br />
3. Здійснити підбір комплексу психодіагностичних методик для аналізу специфічних розладів посттравматичного характеру.<br />
4. Визначити ефективність психодіагностичних інструментів, які були використані під час обстеження груп осіб, що пережили психотравмуючі події.<br />
5. Розробити практичні рекомендації для психологічної діагностики осіб з посттравматичними розладами.<br />
З метою розв’язання поставлених у роботі завдань було створено цілісну систему, яка забезпечить отримання різноманітних емпіричних даних, основний елемент якої – психодіагностичне обстеження за допомогою спеціально складеної для цих цілей батареї психологічних тестів, що включає в себе такі методики:<br />
1. Шкала для самооцінки ПТСР (скорочений варіант) - Self-Rating Scale for PTSD (SRS-PTSD);<br />
2. Міссісіпська шкала ПТСР ( цивільний варіант) (Mississippi PTSD Scale);<br />
3. Шкала оцінки інтенсивності впливу травматичної події (Impact of Event Scale);<br />
4. Опитувальник депресії Бека (Beck Depression Inventory).<br />
<br />
2.1. Психологічні наслідки впливу бойових дій<br />
<br />
Участь у бойових діях безумовно впливає на свідомість людини, що наражає її до якісних змін. Наряду з багатьма наслідками війни (економічні, політичні, соціальні і т.п.) існують не менш важливі психологічні наслідки.<br />
Перебування в екстремальних умовах характеризується впливом на психіку людини стрес-факторів підвищеної інтенсивності [39,40.41]. Тривалість їх впливу, а також психотравмуючий характер можуть сприяти виникненню змін у психічній діяльності, знижаючи ефективність життєдіяльності вже в мирних умовах. При цьому розширюється і коло жертв, в котре попадають не тільки самі учасники подій, але і їх родичі. Згідно дослідженням військових медиків та психологів, особливості життя за бойових умов призводять до того, що соціальний стан індивіда після звільнення у запас характеризується так званою кризою ідентичності., тобіш втратою цілостності та віри у своє соціальне призначення. Це виявляється в порушеннях здібності учасників бойових дій оптимально проявляти себе у складних соціальних взаємодіях, в котрих і формується самореалізація людської особистністності [43, 44. 45]. Багато з цих людей втратили зацікавленість до громадського життя, знизилась їх активність при вирішенні своїх життєво важливих проблем. Також спостерігається і втрата здібності до співпереживання і необхідності у душевній близкісті з іншими людьми.<br />
Майже половина опитаних військовослужбовців, приймавших участь у бойових діях говорять, що вони не можуть знайти порозуміння ні в суспільстві, ні у родині. Кожен четвертий з них має труднощі при спілкуванні у трудових колективах, а кожен другий змінював своє місце роботи декілька разів.<br />
Порушення здібності підтримувати соціальні зв’язки впливає і на сімейні стосунки (серед учасників бойових дій спостерігається дуже високий рівень розпадів шлюбу). <br />
Надто гостру психологічну драму відчувають інваліди, а також ті, хто втратив своїх близьких. [36] Після всього пережитого на війні у учасників бойових дій проявляються такі величезні зміни у психіці, що навіть батьки інколи з трудом признають у них своїх дітей. Повертаючись до повсякденного життя після впливу екстремальних подій, військовослужбовці ніяк не можуть адаптуватися до мирних умов. Страх, агресивність, підозрілість стають для багатьох з них постійними супутниками життя. Слід відмітити, що адаптація УБД до умов мирного життя характеризується напруженими відносинами між ними та суспільством. Більшість ветеранів негативно відносяться до представників влади, вважають, що держава їх зрадила, і цьому виникає бажання вимістити накопичену душевну біль за безглузде кровопролиття та загибель своїх товаришів [33, 35, 36].<br />
Життєвий досвід цих людей по свєму досить самобутній та унікальний, він надто сильно відрізняється від досвіда невоювавших людей, що і породжує непорозуміння з боку основної маси населення. Громадянське суспільство, як правило, відноситься до колишніх вояків з непорозумінням та побоюванням, що тільки усугубляє хворобливу реакцію ветеранів на незвичну обстановку, котру вони сприймають та розцінюють з притаманним їм фронтовим максималізмом. Свідотством того, що колишні УБД мають труднощі, що до адаптації до умов мирного життя, є їх конфліктна поведінка в соціальній середі: нездатність прийняти нові правила «гри», небажання ідти на компроміси, спроби вирішувати суперечки мирного часу звичними силовими методами. Колишні вояки підходять до мирного життя з фронтовими мірками та переносять військовий досвід поведінки до мирного часу, хоча і десь у глибині душі розуміють, що це неприпустимо. Після бойового гартування компроміси мирного часу, коли «ворог» формально таким не являється і застосування до нього звичних методів боротьби заборонено Законом, зачасту виявляється складним для психологічного сприйняття тими, у кого виробилась миттєва та загострена реакція на любу небезпеку. Багатьом фронтовикам взагалі важко стримуватися, виявляти гнучкість, відмовлятися від звички будь-що братися за зброю – у прямому чи переносному значенні цього слова. Деякі починають пристосовуватися, намагаючись не виділятися серед інших. Іншим це не вдається, і вони залишаються «бійцями» на все подальше життя. Якаж із двух цих тенденцій у психологічному потенціалі учасників бойових дій (творча або руйнівна) буде домінувати за мирних умов, напряму залежить від індивідуальних особливостей ветерана, а також від умов, у яких вони опиняються після повернення з війни [37].<br />
У новій соціальній групі, до якої потрапляють учасники локальних воєн та збройних конфліктів, їх екстремальний досвід стає непотрібним, а вони (ветерани) у свою чергу не взмозі від нього відмовитися, згідно з принципом безповоротнього розвитку психіки (а саме надбані та розвинуті під час бойових дій психологічні процеси зворотної дії не підлягають). Виявляється наступне психологічне протиріччя. Військова дисципліна, необхідність беззаперечного виконання наказу, підкорювання своїм військовим командирам ведуть до подавлення особистої свободи. Але екстремальні умови війни виробляють у рамках цієї жорсткої військової системи і такі якості, як рішучість, ініціативність, винахідливість, здібність до до самостійних дій в скрутних обставинах – бо виживає той, чия реакція швидше, а прийняте рішення буде найбільш адекватним до цієї конкретної обставини [24]. Тому і виходить, що слухняний виконавець, звикший до військового розпорядку та забезпеченню усим необхідним, погано пристосований до життя на «гражданке», у той же час зачасту виявляється сильною, вольовою, незалежною особистістю, усвідомлюючою свою винятковість, обладаючою специфічним досвідом та особистою системою поглядів. За мирних обставин такі люди, як правило, стають незручними для керівників своєю самостійністю, сміливістю та фронтовим максималізмом, а саме тими якостями, які допомогли уціліти на війні.<br />
Ветерани війни повинні шукати шляхи до застосування своїх сил, енергії та досить специфічного досвіду там, де як їм здається, вони потрібні, де їх розуміють та сприймають такими, які вони є. Тоді вони (говориться про відносно молодих учасників бойових дій) знову відряджаються на війну – їдуть до гарячих точок, влаштовуються до силових відомств, а інколи ідуть до кримінальних угруповувань – туди, де може бути потрібен їх специфічний досвід та навички. За даними соціологічних опитів, 75% опитаних виявляли бажання повернутися до Чечні (річ іде про учасників бойових дій у Чечні, Росія), також це стосується і учасників інших локальних конфліктів, або у будь яку іншу гарячу точку, причому практично кожен четвертий мав це зробити без усяких роздумів [ 36]. А до 12% учасників локальних конфліктів минулих років виявляли бажання присвятити своє життя військовій службі за контрактом у любій воюючій армії [40 ]. <br />
Спогади та загальне минуле, яке не відоме ні рідним та знайомим, зближують ветеранів та примушують їх тягтися один до одного. Так формуються громадські об’єднання та спілки учасників бойових дій. Усвідомлення приналежності до «особливої касти» надовгі роки зберігає між ветеранами бойових дій теплі, довірлеві стосунки (відносини). Ветерани намагаються допомагати один одному та підтримувати в оточуюючому їх соціумі, де інші відносяться до них без належного порозуміння, з підозрілістю та настороженістю. Слід відмітити, що суперечливість впливу специфічних умов війни на психіку її учасників ще довго продовжує діяти після закінчення бойових дій. Зміни, які відбувалися у військовослужбовців за час бойових дій, виявляються неповоротними. <br />
Душевні надломи, зриви, озлобленість, непримиримість, підвищена конфліктність, з одного боку, утомленість, апатія з другого, - такі природні реакції організму на наслідки тривалого фізичного та нервового напруження, випробуваного за час бойових дій. Відмічені такі симптоми недуга, названого ПТСР або відложеним стресом, як депресія, гнів, злість, почуття провини, розлад сну, нав’язливі спогади, тенденції до самогубства, відчудження та багато іншого [21].<br />
<br />
2.2. Особливості фізичного та психологічного стану військовослужбовців, приймавших участь у бойових діях<br />
<br />
Розглядуючи зміни фізичного та психологічного стану військовослужбовців, які приймали участь у бойових діях, спираючись на дані світової статистики, можна говорити, що кожен п’ятий учасник при відсутності будь яких фізичних ушкоджень страждає нервово-психічними розладами, а серед поранених та отримавши каліцтва – кожен третій. Але це лиш частина айсбергу, котрий відтворюється після екстремальних впливів. Інші слідства починають виявлятися через декілька місяців по поверненню до умов мирного життя [36, 37]. Це різноманітні психосоматичні захворювання. За даними експертів військово-медичної академії. У учасників бойових дій (у порівнянні з людьми не перебувавшими за бойових обставин) у два-три рази більше вірогідність таких захворювань, як гіпертонія, язва шлунка та двенадцатиперстної кишки. Загальний стан здоров’я характеризується слабкістю, запамороченністю, знищеною працездатністю, головними болями, серцевими болями, сексуальними розладами, порушеннями сну, фобічними реакціями та т.п., а у інвалідів доповнюється ще й проблемами, пов’язаними з отриманими пораненнями та травмами. [54]<br />
Всі ці прояви, які вчені назвали посттравматичними стресовими розладами, свідчать про присутність у учасників бойових дій посттравматичного синдрому. Усі вищеозначені симптоми та хід розвитку ПТСР були покладені у основу діагностичного опитувальника посттравматичного стресу, рекомендованого до застосування в індивідуальній праці з учасниками бойових дій (дивіться додатки). Усі виявлені особливості слід ураховувати при організації реабілітаційних заходів з учасниками бойових дій.<br />
Перейдемо до розгляду головних відзнак у процесі адаптації до умов мирного життя, пов’язаних з особливостями самих людей – учасників бойових дій.<br />
<br />
2.3. Особистністні відзнаки процесу адаптації учасників бойових дій до умов мирного життя<br />
<br />
На хід адаптації до нових життєвих умов значну роль відігравають характерні особливості особистості. У поведінці людини, повернувшоїся з війни, поєднуються засоби поведінки, сформовані під впливом стрес-факторів бойових обставин, та попередні (довоєнні) засоби поведінки. Психіка кожної людини по-своєму захищається від впливу екстремальних дій, використовуя в якості механізмів захисної поведінки моторну збудженість та активність, агресію, апатію, психічну регресію абож використання алкоголю та наркотичних речовин. [53]<br />
Л.Кітаєв–Смик дефіренцюював учасників бойових дій з деструктивними післястресовими змінами особистості на декілька підтипів [22]:<br />
1. “Надломлені”, для яких притаманне постійне переживання страху, неповноцінності та схилення до жорстокості, неврівноваженості. Зачасту вони спрямовані до уєднання та вживання алкоголю і наркотиків.<br />
2. “Дурашливі”, котрі мають схильність до інфальтивних вчинків, можуть невпопад шуткувати. Як за правило вони недооцінюють реальну загрозу до свого життя.<br />
3. “Остервенілі”, котрі за час бойових дій виробили у собі гіперагресивність. Вони несуть у собі загрозу, як для себе, так і для оточуючих їх людей, осибливо коли в руках у них знаходиться зброя.<br />
У зв’язку від особистністних даних учасників бойових дій виявляються і різноманітні відстрочені реакції на психотравмуючі події війни.<br />
Згідно дослідженням А.Кардинера, це може бути фіксація на травмі, типові сноведіння, зниження загального рівня психічної діяльності, дратівливість або вибухові агресивні реакції. [41]<br />
Існують декілька точок зору на природу розбіжностей посттравматичних стресових розладів у ветеранів.<br />
Так, А Кардинер і Д. Шпигель вказують на наступні три фактори, впливаючі на процес адаптації ветеранів:<br />
1. довоєнні особистністні особистості військовослужбовця, у тому числі і його здібність адаптуватися до нових умов;<br />
2. реакція на загрозливі події, в котрих загроза набуває першочергове значення;<br />
3. рівень відновлення цілостності особистості.<br />
Згідно спостереженням М.Горовиця, “тривалість процесу зворотнього реагування на стресові події обумовлюється важливістю для особистості пов’язаної з цією подією інформації”. Тобіш за благосприятним збігом обставин даного процесу він може відбуватися від декілька тижднів до декілька місяців після припинення психотравмуючого впливу. Це нормальна реакція на стресову подію. При загостренні зворотних реакцій та збереженні їх проявів в течії довгострокового періоду слід говорити про патологізацію процесу зворотнього реагування. Взагалі у прорцесі зворотньої реакції на стресові події М.Горовиць визначає чотири фази: фазу первинної емоційної реакції, фазу «заперечення», відтворюючуюся в емоційному оціпленні; подавленні, уникненні думок та подій, нагадуючих про психотравмуючу подію, фазу чередування «заперечення» та «вторгнення» («вторгнення» проявляється в «виникаючих» спогадах про психотравмуючу подію, сновидіннях про подію, підвищеному рівні реагування на все, що нагадує психотравмуючу подію); фазу подальшої інтелектуальної та емоційної переробки травмую чого досвіду, який завершується ассіміляцією або акомодацією до нього.<br />
Дослідники Б.Гридін, Д.Вільсон та Д.Лінді продовжили розробку ідей М.Горовиця. За їх думкою, подолання особистістю впливу стрес-фактора бойових обставин залежить не тільки від успішності когнітивної переробки травмую чого досвіду, але і від взаємодії трьох факторів: характеру психотравмуючих подій, особистністних характеристик ветерана та особливостей умов, в які ветеран попадає після повернення з війни.<br />
До характеристик психотравмуючої події відносять рівень загрози життя; важкість втрати; несподіваність події; ізольованість у час події від інших людей; ступень впливу навколишніх умов; наявність захисту від можливого повторювання психотравмуючої події; моральні конфлікти, пов’язані з подією, пасивна чи активна роль ветерана в залежності від того, був він жертвою або активно діючим учасником у час травмуючої події, безпосередні наслідки впливу даної події. Серед індивідуальних характеристик ветерана визначають: рівень розвитку збігаючоїся поведінки, ефективність психологічного захисту, наявні до призиву на військову службу труднощі адаптації, психічні відхилення, а також демографічні дані. Післявоєнне оточення ветерана характеризується рівнем взаємної підтримки, культурними особливостями, відношенням до війни, соціальною допомогою.<br />
Взаємодія цих трьох факторів з процесом когнітивної переробки психотравмуючого досвіду (сполучення уникнення спогадів з періодичним їх повторюванням) приводить або до психічної напруги, або до поступової асиміляції психотравмуючого досвіду. <br />
Як наслідок можливі два варіанти: психічна «рестабілізація» або виникнення посттравматичних стресових розладів. Дослідник О.Б.Мощанський визначає ряд факторів, впливаючих на психологічний стан учасників бойових дій, вивчення та своєчасна обробка яких суттєвим чином сприяла б зниженню дезадаптивних наслідків у даної категорії. Він аналізує декілька типових ситуацій бойових обставин, кожна із яких виявляє певний вплив на формування дезадаптивної поведінки. При цьому характер дезадаптивних реакцій також визначається особистністними особливостями військовослужбовця. [37, 52]<br />
1. Очікування екстремальних подій (комплектування, дорога, перші дні). У цей період визначаючим особистністним фактором являється стривоженість індивіда, на котру негативно впливають:<br />
- спотворювання, коньюктурні відомості, надаваємі у ЗМІ;<br />
- відсутність сформованого професійного ядра у загоні, маючого особистністний досвід участі;<br />
- члени родини;<br />
- тривалість фази за часом;<br />
- відсутність пропагування;<br />
- відсутність інформації про пільги, гарантії, компенсації;<br />
- неорганізованість вільного часу та відпочинку.<br />
Дезадаптація у цей період проявляється або у неадекватному реагуванні на оточення (два варіанти – бравада, агресивність, загальмованість або безвихідність, апатія, відчуженість), або у зловживанні спиртного, як засоба для зниження тривожності та зняття емоційної напруги.<br />
2. Гостровиникаюча екстремальна подія (обстріл, бій). При такому розвитку подій в основі поведінки людини знаходяться фізіологічно корисні, пристосувальні реакції організму. Коли організм переходить до режиму екстремального реагування, природньо виникає емоція страху. Військовослужбовці розрізнюються за часом переходу організму від емоції страху до цільоспрямованих дій та за типом реагування (адекватний та неадекватний).<br />
На тимчасовий фактор негативно впливають наступні умови:<br />
- відсутність особистністного досвіду та прикладів поведінки;<br />
- відсутність знань про те, що робити;<br />
- відсутність умінь та навичок<br />
- відсутність чіткої організації<br />
- негативний приклад командира або референтних осіб;<br />
- загибель, поранення товаришів;<br />
- особистністний тип реагування.<br />
Совокупність психотравмуючих факторів в гостро виникаючої ситуації спроможна викликати негайні наслідки. Неадекватне реагування може проходити у вигляді гіперреакції, вираженною у крайньому рухавольному збудженні, супроводжуючумося криками, метушнею (крайня реакція – паніка), або у вигляді гіпореакції, відображаючоюся у рухувальному заторможуванні тіла або його частин (крайній прояв – поза ембріона) [37]. При вираженних неадекватних реакціях військовослужбовець не розуміє та не пам’ятає згодом, що з ним відбувалося. При невиражених реактивних станах дезадаптивна поведінка після події може виявлятися у пасивній поведінці, відмови від подальшого проходження служби, неадекватно-підвищеній поведінці або зацикленості на своїх хвилюваннях. До пролонгованих реакцій відносять посттравматичні стресові розлади [45, 46, 47, 48, 49].<br />
3. Очикування виникнення гострої події (перебування на передовій, охорона та т.п.). Умовами, визначаючими характер реакцій дезадаптації, у даному випадку являється емоційна та фізична стійкість індивіда.<br />
Виникненню дезадаптивної поведінки сприяє:<br />
- Відсутність досвіду;<br />
- Вітсутність занятості у вільний час;<br />
- Непідготовленість командира;<br />
- Необустроєність харчування та побуту;<br />
- Інформаційний голод;<br />
- Ігнорування факторів морального та матеріального стимулювання;<br />
- Часовий фактор;<br />
- Відсутність праці з військовослужбовцями.<br />
Реакції дезадаптації проявляються в залежності від особистністних особливостей:<br />
- У психологічній деформації, зниженні моральних критеріїв;<br />
- Озлобленості;<br />
- Апатії, втрати інтересів до навколишнього середовища, навіть до ігнорування засобів особистої безпеки;<br />
- Зниженні керованості;<br />
- «злоякісному» пиятстві.<br />
Відмітемо, що найбільш небезпечним періодом виявляється остання третина строку перебування в умовах бойових дій. Ближче до кінця військової служби у дезадаптованих змінюється самооцінка, виникає ейфорія та почуття вседозволеності (так як вони «пережили те, що інші не випробували»). А тому у цей період найбільш вірогідні різноманітні ексцеси.<br />
4. Період наслідків. Тут набувають зміни у характері психоемоційного стану військовослужбовців: превалює нервово-психічна втомленість, виникають ті чи інші прояви депресії, тривожності, астенії. Факторами, впливаючими на виникнення дезадаптивних реакцій, являється важкість травмуючи подій, свідком яких стає людина, її втягненість в дані події, та час перебування в бойовому стресі.<br />
Можливі прояви дезадаптації в даний період:<br />
- Нервово-психічна реакція (від розладу сну до стійких неврозів);<br />
- Контроль навколишнього простору;<br />
- Загострення соматичних захворювань: зміни життєвих поглядів та стереотипів поведінки;<br />
- Підвищеня уразливість;<br />
- Готовність до використання сили та зброї;<br />
- Активація соціальної позиції;<br />
- Без свідомий розподіл суспільства на своїх та чужих;<br />
- Виникнення соціальних очікувань від суспільства та т.п.<br />
У даному періоді можливо виділити ще три етапи:<br />
Перший етап – ейфорія (два-три місяці) – почуття гордісті та упевненості у собі, очикування соціальних реакцій;<br />
Другий етап - період неадекватного реагування (три-чотири роки) – виникає від нереалізації очикуваємих реакцій від суспільства, негативного та байдужого відношення;<br />
Третій етап – період адаптації до життя в суспільстві. <br />
Самим загрозливим для учасників бойових дій вважається період, котрий настає відразу по поверненні до домівки. На цьому етапі надто висока вірогідність суїцидних намагань і тому особливу важливість набуває постійна підтримка близьких до ветерана людей. Через три роки по поверненні ветерана до домівки завершується перший етап. До цього часу цілком формується синдром посттравматичного стресового розладу. Відмітемо, що більшість учасників бойових дій зуміють адаптуватися до життя в нових умовах, але наслідки війни впливатимуть на всіх [22].<br />
Потрапивший на війну виходе з неї іншою людиною. За думкою фахівців із військово-медичної академії, повне зцілення від ПТСР не можливе. [Штрихи к портрету больного синдромом посттравматических стрессовых<br />
расстройств на примере участников боевых действий в зонах локальных<br />
конфликтов [37, 46]. ПТСР має тенденцію не зникати з часом, а навпаки набувати більш вираженого характеру, а також виникати несподівано на фоні зовнішнього благополуччя. <br />
Стан військовослужбовця можливо поліпшувати за допомогою системи реабілітаційних заходів. Реабілітація може мати тимчасовий, але значний успіх, приводячий до поліпшення якості життя.<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
Рорзділ 3<br />
РЕКОМЕНДАЦІЇ<br />
<br />
<br />
<br />
При створенні моделі соціальної адаптації громадян, приймавших участь у бойових діях, необхідно зважати перед усім відновлювальний характер адапційного періоду для означеної категорії населення. Колишні військовослужбовці при переході до мирних умов перед усім переборюють наслідки обставин бойових дій та поновлюють втрачені соціальні зв’язки. Тому слід говорити про соціальну реабілітацію, яку потребують військовослужбовці – ветерани війн та локальних конфліктів [24].<br />
Соціальна реабілітація, як низка заходів, спрямована на відновлення людини в правах, соціальному статусі, здоров’ї та дієздатності. Цей процес спрямований на відновлення не тільки здібності людини до життєдіяльності у соціальному просторі, але і самого соціального простору, умов життєдіяльності, порушених або обмежених з будь яких причин. Мета соціальної реабілітації- забезпечення соціалізації особистості та відновлення її до колишнього рівня, при цьому мова йде про відновлення не тільки здоров’я, але і соціального статусу особистості, правового стану, морально-психологічної рівноваги, упевненості в собі. Найважливішими завданнями соціальної реабілітації військовослужбовців, учасників бойових дій являється забезпечення їм соціальних гарантій, контроль над реалізацією соціальних пільг, правовий захист, формування позитивного громадського погляду та втягнення військовослужбовців до системи соціальних відносин [37].<br />
Етапність, дифіренцьованість, комплексність, послідовність та безперервність в проведенні реабілітаційних заходів – головні принципи соціальної реабілітації. Виділяють різні рівні соціально-реабілітаційної діяльності: медично-соціальний, професійно-трудовий, соціально-психологічний, соціально-рольовий, соціально-побутовий, соціально-правовий.<br />
Головними напрямками соціальної реабілітації учасників бойових дій – є медична та психологічна реабілітація. До праці з ветеранами повинна входити, як медико-психологічна допомога, так і соціальна підтримка.<br />
Головним психотравмуючим впливом бойових дій являється достатньо тривале перебування військовослужбовців в умовах специфічного бойового стресу, накладуючого свій негативний відтиск. В період бойових обставин дія стресу виконує певну позитивну функцію для людини, але вже по закінченню війни вона стає негативним, руйнуючим фактором в дії післястресових реакцій організму [39,40]. Люди, у яких відзначають реакції дезадаптації, потребують медично-психологічну допомогу, особливих заходів психокорекції та психотерапії. Певних реабілітаційних заходів (перед усім психологічної допомоги) потребують батьки та члени сімей учасників бойових дій, які самі знаходилися у психотравмуючій події, в єжечасному очікуванні жахливих вістей. Засобом реабілітації таких сімей можуть бути спеціалізовані центри соціально-психологічної адаптації учасників бойових дій та локальних конфліктів, а також клуби родичів людей, приймавших участь у військових діях [35].<br />
Зацікавленість суспільства потребує того, щоб вже на регіональному рівні розроблювалися та запровадились заходи щодо соціально-психологічної та соціально-професійної адаптації цієї категорії громадян з виділенням їх до особливої групи соціального ризику. Необхідно створювати організаційні структури, безпосередньо зайнятими проблемами учасників бойових дій; всіляко сприяти взаємодії уже створеним та діючім організаціям ветеранів бойових дій, передбачити систему психологічної та психотерапевтичної допомоги, запровадити ряд пільг. Головні зусилля повинні бути зосереджені на спеціальних заходах, запроваджуємих психологами, психіатрами, медиками, головним чином на психодіагностиці, психофізіологічному обстеженні, медичних оглядах та на праці по психорегуляції, психокорекції, заходах психотерапевтичного характеру [37]. У першу чергу до поля пристальної уваги спеціалістів повинні увійти військовослужбовці з прикметами посттравматичних розладів, які у них спостерігались на первинному етапі реабілітації безпосередньо після скінчення бойових дій. Діагностика психічних станів, рівня нервово-психічної діяльності, здійснювальна психологами та психіатрами, повинна бути головним змістом у ході медичного обстеження військовослужбовців після їх повернення з районів бойових дій. При цьому особливу увагу потрібно приділяти проведенню групових та індивідуальних бесід, в процесі яких необхідно орієнтувати у проблемах, виникаючих в ході реадаптації учасників бойових дій до умов мирного життя. Психологічна допомога повинна сприяти успішній адаптації військовослужбовців до нових умов життєдіяльності. Термін «психологічна реабілітація» (від латинського – rehabilitatio – відновити) найбільш яскраво відображає процес та наслідки діяльності психолога при наданні допомоги у процесі соціально-психологічної адаптації [27, 35] . <br />
Психологічна реабілітація – становить у собі допомогу особистості на всіх етапах формування нової системи відносин: від виникнення первинного розладу самосвідомості у формі негативних значущих відносин до формування позитивних значущих відносин особистості до себе у співвідносинах з миром у минулому, сьогоднішньому та майбутньому свого життя. Психолог допомагає військовослужбовцям та членам їх родин відтворити та ствердити свої зв’язки з природним, соціальним та культурним простором життя, структуювати у самосвідомості реалії зовнішнього миру, співвідносивши їх з реаліями внутрішнього миру.<br />
Психологічна допомога військовослужбовцям, учасникам бойових дій, повинна включати декілька напрямків:<br />
1. Діагностика синдрому соціально-психологічної дезадаптації у<br />
військовослужбовця на основі результатів психодіагностики індивідуальних особливостей військовослужбовця. До використання рекомендується анкета для учасників бойових дій та опитувальник посттравматичного стресу. (дивіться додатки )<br />
2. Психологічні консультування (сімейні та особистністні). В<br />
особистністних бесідах надавати можливість військовослужбовцю висловити про все наболіле, проявляючи зацікавленість його розповіддю. Потім треба роз’яснити, що його теперішній стан тимчасовий і притаманний усім хто приймав участь у бойових діях. Дуже важливо, щоб вони відчували взаємопорозуміння та готовність допомогти їм з боку не тільки спеціалістів, але і рідних. Потужним засобом психологічної реабілітації являються щирі прояви порозуміння терпіння до проблем осіб, пройшовши через психотравмуючі бойові умови. Відсутність такого порозуміння та терпіння з боку близьких людей зачасту приводить до трагічних наслідків.<br />
3. Психологічна корекція – це діяльність по виправленню тих<br />
особливостей психічного розвитку, які за прийнятою системою критеріїв не відповідають загальноприйнятій нормі. Кваліфікована психотерапевтична допомога необхідна тим військовослужбовцям, у яких помічаються надто виразні порушення адаптації (депресії, алкоголізм, девіантна поведінка і т.п.).<br />
4. Навчання навичкам саморегуляції (зняття напруженості за допомогою<br />
релаксації, аутотренінга та інших методів).<br />
5. Соціально-психологічні тренінги з метою підвищення адаптативності<br />
військовослужбовця та його особистністного розвитку.<br />
6. Допомога в професійному самовизначенні, профорієнтації з метою<br />
перекваліфікації та подальшого працевлаштування. <br />
Модель психологічної реабілітації:<br />
- Взаємна адаптація психолога та пацієнта.<br />
- Навчання пацієнта навичкам саморегуляції.<br />
- Катарсичний етап (відновлене хвилювання)<br />
- Обговорювання найбільш типових форм поведінки. На прикладі життєвих ситуацій.<br />
- Опробування нових навичок поведінки через гру.<br />
- Визначення життєвих перспектив.<br />
В ідилії кожен учасник бойових дій повинен пройти і психологнічну і медичну реабілітацію. Таким чином, слід говорити про цілісну медико-психологічну реабілітацію (або допомогу) та соціальну підтримку військовослужбовців, приймавших участь у бойових діях. Найбільш вірогідним для виконання завдань системи соціальної адаптації ветеранів було б створення спеціалізованого центру соціальної адаптації громадян, приймавших участь у бойових діях [23]. У такому центрі можливо вирішувати увесь комплекс проблем соціальної адаптації та реабілітації ветеранів бойових дій.<br />
Центр соціально-психологічної адаптації учасників бойових дій повинен вирішувати наступні завдання:<br />
- Медичну реабілітацію військовослужбовців (особливо інвалідів);<br />
- Соціально-психологічну адаптацію військовослужбовців- учасників бойових дій та членів їх родин в системі ринкових відносин (особистністна психологічна та психотерапевтична допомога, групові та індивідуальні форми реабілітації);<br />
- Соціально-психологічна підтримка військовослужбовців та членів їх родин ( з цією метою необхідна організація кімнати психологічного розвантаження при даному центрі);<br />
- Навчальна діяльність (профконсультування, підвищення кваліфікації за громадянськими спеціальностями, професійна перепідготовка);<br />
- Сприяння у працевлаштуванні: створення банку вакансій робочих місць на ринку праці, підтримка зв’язків з роботодавцями;<br />
- Соціально-правовий захист (координація дій центру з військвоєнкоматами, військовими частинами, службами зайнятості, навчальними центрами, юридичними консультаціями; підтримка підприємництва, участь у створенні та реалізації систем соціального захисту). Передбачається також доцільність розробки цільної моделі соціальної адаптації військовослужбовців, приймавших участь у бойових діях, у якій би знайшли своє місце усі працюючі з учасниками бойових організаційні структури, такі як:<br />
- Військові комісаріати, головним завданням яких є постановка на облік, створення комп’ютерної бази даних, систематизоване інформування структур, займаючихся питаннями соціальної адаптації даної категорії громадян;<br />
- Органи соціального захисту, які відповідають за питання матеріального забезпечення (грошових виплат, пільг) та правового захисту учасників бойових дій та їх родин;<br />
- Органи охорони здоров’я, головним завданням яких повинна бути медична реабілітація ветеранів бойових дій та організація медично-відновлювальних центрів для учасників бойових дій;<br />
- Фахівці, забезпечуючі соціально-психологічну та психологічну реабілітацію учасників бойових дій (психологи та психотерапевти) та діючі у тісному контакті з медиками;<br />
- Служба зайнятості – сюди входить вирішення питань професійної підготовки та перепідготовки колишніх військовослужбовців, а також сприяння їм у працевлаштуванні;<br />
- Організації самих учасників військових дій, вирішуючи перед усім проблему моральної підтримки ветеранів та членів їх родин.<br />
Для узгодженої діяльності структур, займаючихся питаннями соціальної адаптації громадян, приймавших участь у бойових діях, передбачається доцільність створення регіональних координаційних рад, включаючи представників даних структур.<br />
Найбільш розповсюдженими методами психотерапії ПТСР є біхевіоральна, когнітивна (або їх сполучення) і психодинамічна. За формою проведення психотерапевтичні впливи підрозділяють на індивідуальні, групові або їх поєднання. <br />
Головними психотерапевтичними стратегіями сьогодні вважається підтримка адаптивних навичок “Я”, формування позитивного ставлення до симптому, зміна атрибуції змісту.<br />
Основними принципами проведення психотерапії ПТСР є : <br />
1) обов’язковість психотерапевтичного втручання;<br />
2) максимально ранній початок після психотравми з метою запобігання розвитку і хронізації ПТСР; <br />
3) комплексне тривале лікування в поєднанні з фармакотерапією.<br />
При проведенні диференційної діагностики необхідно пам’ятати, що в хворих поряд із клінічною картиною ПТСР найчастіше мають місце порушення, що відносяться до інших психічних розладів. У таких випадках може йти мова про сполучену (коморбідну) патологію. Особливо часто спостерігається сполучення ПТРС із панічними, обесивно-компульсивними, тривожно-фобічними розладами, суїцидальною поведінкою та інш. Ці обставини повинні враховуватися не тільки при постановці діагнозу і проведенні диференційної діагностики, але й при призначенні медикаментозного і психотерапевтичного лікування.<br />
У першу чергу диференційна діагностика здійснюється між ПТРС та гострою реакцією на стрес і розладами адаптації. Розмежування між ними проводять на підставі особливостей клінічної картини, а також часу виникнення і тривалості розладів, що спостерігаються.<br />
Система лікувально-реабілітаційних заходів для потерпілих повинна мати комплексний характер і містити в собі психотерапію, психологічну корекцію, медикаментозну терапію.<br />
Якщо у досліджуваного виявляються будь які ознаки ПТРС, то ми можемо впевнено говорити про наслідки стресових ситуації і що даній людині потрібна психологічна допомога. З допомогою психолога, людина потрібна прийняти реалії свого життя з усіма її проявами і відповісти собі на питання: «У силах я щось змінити?» [43]. Якщо у постраждалого на сьогодняшній час на обставини його життя великий вплив мають спогади, поведінка, образ мислення та почуттів, діставшихся в наслідок із минулого, дуже важливо це признати. Поступово пізнаючи, яким краєм травмуючи події впливають на життя людини, одночасно надходить і розуміння того, що зцілення – є процес глибоко індивідуальний і охоплює майже усі сфери життя людини і не може зводитися до однієї соціальної адаптації. Людині дуже важливо розуміти, що після довгих років смятіння, страху та депресій, можливо знову надбати життєву рівновагу, якщо мати перед собою таку ціль і наполегливо іти до неї. Це доказано на прикладах багатьох людей, які пережили травми і надто довго страждали від після травматичних явищ. Якщо людина навчилася розпізнавати наслідки екстремальних обставин, то вона розуміє, що вона цілком нормальна, і що всі ці явища – є результат травмуючи подій в минулому. Таке розуміння приводить до внутрішнього сприйняття того, що відбувалося у минулому, і до примирення самого з собою. Зцілення, мабуть, і полягає у тому, щоб людина примирилася з самим собою, усвідомила себе такою, якою вона є на справді і, вносячи зміни до свого життя, діючи не наперекір своєї індивідуальності, а у союзі з нею. Це мабуть і є істинна задача зцілення [37, 43].<br />
Близька ветерану людина має зрозуміти, що й повернувшись із фронту чоловік, брат, батько, друг став замкнутим чи, навпаки, дратівливим, запальним, якщо відчувається, що у душі утворилася " чорна діра травми " , то нам не треба покладатися на те що, що час усе зцілить. Час справді лікує, але тільки у деяких випадках. Потрібно намагатися створити довірчу, " безпечну " психологічну атмосферу, у якій ветеран може виговоритися, розповісти про свої переживання , не боячись того, що їх незрозуміють чи засудять. Важливо пам'ятати, що повернувшийся із фронту солдат може довгі роки залишатися у полоні своїх спогадів та переживань, що його потрібно повернути до мирного життя психологічно, щоб він примирився з собою - і дійсністю, навчився прощати себе. І водночас - не ставитися щодо нього, як до інваліду, а бути добрим і розуміти що, у тих-таки випадках, коли в самого це не виходить, треба знайти профессіонала-медика, психолога [3, 4]. <br />
Оптимальний спосіб рятування від тривалого стресу - цілком розв'язати конфлікт, усунути розбіжності, помиритися. Якщо зробити це неможливо, варто логічно переоцінити значимість конфлікту, наприклад, пошукати виправдання для свого кривдника. Можна виділити різні способи зниження значимості конфлікту. Перший з них можна охарактеризувати словом зате. Суть його - зуміти витягти користь, щось позитивне навіть з невдачі. Другий прийом заспокоєння - довести собі, що могло бути і гірше. Порівняння власних негод з чужим ще великим горем (а іншому набагато гірше) дозволяє непохитно і спокійно відреагувати на невдачу. Цікавий спосіб заспокоєння по типі зелений виноград: подібно лисиці з байки сказати собі, що те, до чого тільки що безуспішно прагнув, не так уже добре, як здавалося, і тому цього мені не треба.<br />
Один із кращих способів заспокоєння - це спілкування з близькою людиною, коли можна, по-перше, як говорять, вилити душеві, тобто розрядити вогнище порушення; по-друге, переключитися на цікаву тему; по-третє, спільно відшукати шлях до благополучного дозволу конфлікту або хоча б до зниження його значимості. <br />
Коли людина виговориться, його порушення знижується, і в цей момент з'являється можливість роз'яснити йому що-небудь, заспокоїти, направити його. Потреба розрядити емоційну напруженість у русі іноді виявляється в тім, що людина метається по кімнаті, рве щось. Для того, щоб швидше нормалізувати свій стан після неприємностей, корисно дати собі посилене фізичне навантаження. <br />
Важливий спосіб зняття психічної напруги - це активізація почуття гумору. Суть почуття гумору не в тім, щоб бачити і почувати комічне там, де воно є, а в тім, щоб сприймати як комічне те, що претендує бути серйозним, тобто зуміти поставитися до чого хвилюючий як до малозначної і невартому серйозної уваги, зуміти посміхнутися або розсміятися у важкій ситуації. Сміх приводить до падіння тривожності; коли людина посміялася, те його м'язи менш напружені (релаксація) і серцебиття нормалізоване. <br />
Можливі способи боротьби зі стресом: релаксацію; концентрацію; ауторегуляцію подиху. <br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ВИСНОВКИ<br />
<br />
Проблема психологічного забезпечення людини до умов життя та діяльності особливо гостро заявляє про себе у часи соціально-економічних реформувань, супроводжуємих кризами. Стихійні лиха, катастрофи, локальні війни та миротворчі спецоперації у яких приймала та приймає участь Україна зі всією очевидність показують, наскільки важлива допомога людям- учасникам бойових дій. Воююча армія «пропускає» через себе багатомільйонні маси людей та після їх демобілізації «виштовхує» їх назад до громадянського суспільства, привносячи в нього при цьому усі особливості мілітаризованої свідомості та виявляє тим самим суттєвий вплив на подальший розвиток соціуму.<br />
Слід відмітити, що вивчення психологічних наслідків війни процес достатньо складний, що пов’язано з декілька причинами. По-перше, психологічні наслідки війни обумовлені, як правило, впливом багатьох факторів бойових обставин. Тому їх діагностика та корекція потребують комплексного підхіду. По-друге, на ступень їх проявів суттєво впливає рівень стресогенності післявоєнних обставин, в які попадає ветеран. По-третє, психологічні наслідки війни можуть проявлятися не відразу після повернення до мирних умов, а через деякий час.<br />
На долю ветеранів випало надто багато нелюдських хвилювань. Події війни впливали не тільки своєю інтенсивністю, але і багаторазовою повторюваністю, травми надходили одна за одною, так що у людини не було можливості та часу «прийти у себе». У таких виключних, за сучасними мірками, умовах, воякам для виживання необхідні були такі навички та засоби поведінки, котрі неможливо визначати як притаманні та загальноприйняті в умовах мирного життя. Багато із цих стереотипів поведінки, придатних тільки для бойових обставин, так глибоко пустили корні, що ще багато років впливатимуть на поведінку людини. Тому усім ветеранам доводиться пройти через період адаптації до нових мирних умов. На цьому шляху можливі прояви посттравматичного стресового розладу – так звані стресові реакції, про які докладно описувалося вище.<br />
Важливість вивчення психологічних наслідків бойових дій визначається необхідністю передбачення результатів впливу психотравмуючих факторів на психіку воїнів в умовах, наближених до умов бойових дій, а також завданнями організації своєчасної психологічної допомоги військовослужбовцям, приймавшим участь у локальних збройних конфліктах.<br />
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – посідає центральне місце у підході до проблем соціально-психологічної реабілітації та адаптації учасників бойових дій. Тому саме на вирішенні цього питання необхідно зосередити увагу фахівців – медиків та психологів. Психологічна допомога та медична реабілітація дозволять полегшити процес адаптації військовослужбовців, приймавших участь у бойових діях до умов мирного часу. Тому вони рекомендуються в якості головних напрямків психосоціальної роботи з даною категорією населення.<br />
Оскільки Україна зовсім не така вже бідна, а проблеми наші щодо організації допомоги ветеранам сягають не лише у наше минуле, та й пов'язані зі справжнім, коли психологічні, (але не тільки психологічні), його проблеми окремої людини, людини, як особистості і індивідуальності, не є предметом реальної діяльності, а лише декларацією державних служб. Можливо намітити три головні напрями допомоги ветеранам, тим, хто вже повернувся, і тим хто повернеться. Перше - це організація у межах українських офіційних структур державної служби допомоги ветеранам з певним законодавчим забезпеченням і фінансуванням, з обов'язковим залученням професійних психологів, соціологів і клініцистів до участі з розробки дослідницьких, реабілітаційних і соціальних програм. Друге і тісно пов'язане з першим напрямком, яке умовно може бути просвітницько-благодійним, - це організація з допомогою різних громадських структур, типу комітету солдатських матерів і різних товариств ветеранів афганської війни, груп взаємодопомоги, типу груп зустрічей, відкритих для кожного із ветеранів, де б вони могли отримати потрібну інформацію, поговорити з іншими ветеранами, зрозуміти, що проблеми можна розв'язати тощо. Ось тут головна роль належить волонтерам - людям, бажаючим і здатним надавати таку психологічну допомогу. <br />
Зрозуміло, ідеальний варіант допомоги - це фахівці: лікарі, психологи, психотерапевти, соціальних працівників - люди, які знають, з якою проблемою вони зіштовхнулися і, головне, володіють засобами - як допомагати (ідеально, якщо це відбувається у спеціальних реабілітаційних центрах.) Проте, як відомо, життя наше далекою від цих ідеалів і не можна недооцінювати значення неформальних об'єднань ветеранів, до яких можуть приєднатися люди, які хочуть і які можуть надавати їм реальної допомоги і підтримку. І третій напрям (може бути позначити як просвітницький) - це організація консультативної служби для родичів ветеранів: дружин, батьків, - у межах якої було б мати професійну консультацію, як їм краще побудувати взаємовідносини, як адекватно реагувати на виниклі після психічної травми деякі дива у поведінці, зняти власне психічну напругу. І, безумовно, необхідно вирішувати якомога більше публікувати доступних до різних груп населення популярних книжок і брошур, робити телевізійні передачі, створювати фільми про можливі психологічних наслідки участі у бойових діях, і можна буде впевненіше прогнозувати, що військову і будь-яку іншу, пов'язану з великим ризиком, професію вибиратимуть люди, які володіють необхідним потенціалом стійкості до стресовому впливу. <br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ<br />
<br />
1. Александровский Ю. А. Пограничная психиатрия и современные социальные проблемы. - Ростов н/Д, 1996. – 307 c.<br />
2.Александровский Ю. А., Лобастов О. С., Спивак Л. И., Щукин Б. П. Психогении в экстремальных условиях. - М., 1991. - 378 c.<br />
3. Александровский Ю. А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация. - М., 1976. – 243 c.<br />
4. Александров Е. О. Интегративная психотерапия посттравматического стрессового расстройства. - Новосибирск: Сибпринт., 2005 – 280 c.<br />
5.Анохин П.К. Узловые вопросы теории функциональных систем. – М.: Медицина, 1978 – 447 c.<br />
6. Ахмедова Х. Б.. Изменение личности при посттравматическом стрессовом расстройстве (по данным обследования мирного населения, переживших военные действия). Автореф. дисс. докт. психол. наук. - М., 2004, C. 37-38.<br />
7. Бенджамин Колодзин. Как выжить после психической травмы. Перевод с английского Савельевой. - С. 15- 42.<br />
8. Березин Ф. Б. Психологическая и психофизиологическая адаптация человека. - Л., 1988. - 167 c.<br />
9. Василевский В. Г., Фастовец, Г. А. История вопроса и клинико-психопатологические особенности посттравматического стрессового расстройства у комбатантов // Посттравматическое стрессовое <br />
расстройство. - М.: ГНЦССП им. Сербского, 2005 - C. 32-35.<br />
10. Волошин В. М. Клиническая типология посттравматических стрессовых расстройств и вопросы дифференцированной психофармакотерапии// Психиатрия и психоформакология.- 2001. № 4, Т. 3.<br />
11. Гончаров И. В. Место и роль органов внутренних дел в механизме обеспечения основных прав и свобод личности в условиях чрезвычайного положения // Армия и общество. 1999.- № 2. С. 15 - 25<br />
12. Гаврилова Т.В. Зависимость психологических стрессовых реакций от общественной значимости события// Вопросы психологии экстремальных ситуаций, 2005. - № 1, С. 62<br />
13. Давиденков С. Н. К вопросу об острых психозах военного времени, истерические формы// Психиатрическая газета, - 1915. - № 2, С. 321-325;<br />
14. Дмитриева Т. Б., Васильевский В. Г., Растовцев Г. А., Транзиторние психотические состояния у комбатантов, страдающих посттравматическим стрессовым расстройством (судебно-психиатрический аспект) // Российский психиатрический журнал - 2003. - № 3, с. 38-42;<br />
15. Довгополюк А. Б. Психогенные реакции с поведенческими расстройствами у военнослужащих в мирное время и в боевой обстановке. Автореф. дисс. … канд. мед. наук. СПб; , 1997. – C. 23 -37<br />
16. Зеленова М. Е. Исследования смысложизненных ориентаций у ветеранов боевых действий в Афганистане// Боевой стресс: Механизмы стресса в экстремальных условиях. Сб. научных трудов симпозиума, посвященного <br />
75-летию ГНИИИ ВМ, М.: Истоки, 2005. - 91 с.<br />
17. Знаків В.В. Розуміння воїнами-інтернаціоналістами ситуацій насильства, й приниження людської гідності // Психол. журн. 1989.- Т. 10. 4. З.<br />
C. 113-124. <br />
18. Знаків У. У. Психологічні причини нерозуміння " афганців " в міжличнісному спілкуванні // Психол. журн. 1990. - Т. N4. C. 99-108. <br />
19. Знаків У. У. Психологічні дослідження стереотипів розуміння особистості учасників війни у Афганістані // Зап. психології. 1990. - Na4.<br />
С. 108-116. <br />
20. Кузнецов А. А. Посттравматическое стрессовое расстройство: вопросы лечения // Психологическая реабилитация участников боевых действий и лиц, пострадавших в чрезвычайных ситуациях. М.: Гэотар-мед, 2004. - С. 132-136.<br />
21. Колодзин Б. Как жить после психической травмы. М., 1992. – С. 25-45.<br />
22. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса: Издат. Наука. <br />
Москва 1983. – С. 114, 184, 272.<br />
23. Коган Б. М. Стресс и адаптация. М.: Знание, 1980. - № 10. С.12 – 19.<br />
24. Лєсной Н., 2006, с. 104 - 108 Посттравматическое стрессовое расстройство. Предисловие, 2005. - С. 3-4.<br />
25. Литвинцев С. В.. Клинико-организационные проблемы оказания психиатрической помощи военнослужащим в Афганистане: Автореф. дисс. .<br />
д-ра мед. наук. СПб; , 1994. - С. 68-125.<br />
26. Маклаков А. Г. Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях // Психологический журнал. 2001. - Т. 22. № 1.- С. 86-105.<br />
27. Маклаков А. Г., Черемянин С. В., Шустов Е. Б. Проблема прогнозирования психологических последствий локальных военных конфликтов // Психологический журнал. 1998. - Т. 19. № 2. С. 98 -102.<br />
28. Малкина-Пых И. Г.. Экстремальные ситуации: Справочник практического психолога . - М.: Эксмо., 2005. - 926 с. <br />
29. Малкина-Пых И. Г. Психология поведения жертвы: Справочник практического психолога . - М.: Эксмо. , 2006. – 937 с.<br />
30. Небылицин В. Д. Основные свойства нервной системы человека. <br />
- И. Просвещение, 1966. – 185 с.<br />
31. Ольшанский Д. В. Смысловые структуры личности участников афганской войны // Психологический журнал. 1991. - № 5. С. 86-107.<br />
32. Общая психология. Учебник для студентов педагогических институтов под ред. А. В. Петровского. - М: Просвещение, 1986. – 405 с.<br />
33. Общая психология: Учебное пособие для студентов пед. институтов. Богословский В.В., Стеканов А.Д., Виноградова и др. - 3-е изд. перераб. и доп. - М.: Просвещение 1981. – 383 с.<br />
34. Понимание воинами интернационалистами ситуаций насилия и унижения человеческого достоинства // Психологический журнал. 1989. - № 4. С. 65 -77.<br />
35. Попов В. Е. Психологическая реабилитация военнослужащих после<br />
экстремальных воздействий. - М., 1992. – 214 c.<br />
36. Пожидаев Д. Д. От боевых действий – к гражданской жизни // Социс. 1999.- № 2. С.23 – 30.<br />
37. Психосоциальная работа с участниками локальных боевых действий: Метод. пособие / Сост. М. А. Костенко, Н. Б. Костенко, А. В. Урезков. http://arw.asu.ru/nko/man/2.ru.html.<br />
38. Стресс жизни: Сборник./ Составители: Л. М. Попова, И. В. Соколов. (О. Грегор. Как противостоять стрессу. Г. Селье. Стресс без болезней. - Спб, ТОО Лейла, 1994.- 384 c.<br />
39. Снедков Е. В.,. Боевая и психическая травма. Автореф. дисс. д-ра мед. Наук. Спб. - 1997. – C. 37 -78.<br />
40. Сенявская Е. Войны ХХ столетия: социальная роль, идеология, психология комбатантов и посттравматический синдром // История. 1999. -<br />
№ 43.(http://archive.1september.ru/his/1999/his43.htm.) С. 39 -72.<br />
41. Съедим С. И., Абдурахманов Р. А. Психологические последствия воздействия боевой обстановки: краткая история изучения психологических последствий участия в боевых действиях // Армия и общество. 1999. № 2.<br />
42. Селье Г. Стресс без дистресса. - М., 1979. – 438 c.<br />
43. Тарабрина М. У , Лазебная Є. Про. Синдром посттравматичних стресових порушень: сучасний стан та проблеми // Психол. журн.- 1992. № 2. <br />
C. 14-29 .<br />
44.Тарабрина Н. В., 2007. Теоретико-эмпирические исследования посттравматического стресса// Психологический журнал, Т. 28, № 4, С. 5-14.<br />
45. Тарабрина Н. В., Лазебная Е. О., Зеленова М. Е. Психологические особенности посттравматических стрессовых состояний у ликвидаторов последствий аварий на ЧАЭС// Психологический журнал. 1994 -<br />
№5, с. 67-77.<br />
46. Ушаков И. Б., Бубеев Ю. А., 2005. Боевой стресс : Психофизиологические маркеры устойчивости // Сб. научных трудов симпозиума, посвященного 75-летию ГНИИИ ВМ, М.: Истоки. С.12.<br />
47. Уфаев К. После боя // Санкт-Петербургские ведомости. 1996. 24 окт.<br />
48. Фонтана Д. Как справиться со стрессом /Пер.с англ. - М.,1995.– 254 c.<br />
49. Цыганков Б. Д., Григорьев М. Э. Клинико-психологические особенности формирования психических нарушений у ветеранов локальных войн (на примере чеченского вооруженного конфликта 1994-1996 гг.)<br />
- М., 2000. – 138 c.<br />
50. Червонописький С. Монографія. - 2008р. – 270 c.<br />
51. Черепанова Е. М. Психологический стресс. - М., 1996. - 360 c.<br />
52. Черепанова Е. М. Саморегуляция и самопомощь при работе в экстремальных условиях. - М., 1995. – 278 c.Геннадийhttp://www.blogger.com/profile/03707646520907310967noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-1835122149864831582.post-32302485979144794972010-04-25T06:28:00.001-07:002010-04-25T06:28:06.354-07:00Психологическая реабилитация участников боевых действий, получивших ПТСРПсихологическая реабилитация участников боевых действий, получивших ПТСР<br />
(Посттравматическое Стрессовое Расстройство) <br />
Актуальность проблемы<br />
В ряду многих последствий (экономических, политических, социальных), которые любая война несет для общества, существуют также и психологические. Воюющая армия пропускает через себя многомиллионные массы молодых людей и после демобилизации выплескивает их обратно в гражданское общество, внося в него при этом все особенности милитаризированного сознания - и оказывая существенное влияние на дальнейшее развитие социума.<br />
Диапазон воздействия факторов войны на человека чрезвычайно широк. При этом гораздо больший масштаб имеют смягченные и отсроченные последствия войны, влияющие не только на психофизическое здоровье военнослужащих, но и на их психологическую уравновешенность, мировоззрение, стабильность ценностных ориентаций и т.д. Военные медики всё чаще используют такие нетрадиционные терминологические обозначения (отражающие, тем не менее, клиническую реальность), как боевая психическая травма, боевое утомление; речь идет о вьетнамском, афганском, чеченском синдромах.<br />
Афганский и чеченский синдром похож на синдром вьетнамский в узком смысле терминов. В США о вьетнамском синдроме говорят в связи с различными нервными и психическими заболеваниями, жертвами которых стали американские солдаты и офицеры, прошедшие войну. По наблюдениям американских ученых, большинство солдат, вернувшихся из Вьетнама, не смогли найти своего места в жизни. И причины были в основном не материального плана, а именно социально-психологического: общество сознательно или неосознанно отторгало от себя "вьетнамцев", которые вернулись в него "другими", не похожими на всех остальных.<br />
Каковы же основные признаки Посттравматического Стрессового Расстройства (то, что это болезнь, уже не вызывает сомнения)? Это, прежде всего, неустойчивость психики, при которой даже самые незначительные потери, трудности толкают человека на самоубийство; особые виды агрессии; боязнь нападения сзади; чувство вины за то, что остался жив; идентификация себя с убитыми. Большинству больных присуще резко негативное отношение к социальным институтам, к правительству. А еще: душевные надломы, срывы, ожесточение, непримиримость, повышенная конфликтность, с одной стороны, усталость, апатия - с другой - все это естественные реакции организма на последствия длительного физического и нервного напряжения, испытанного в боевой обстановке. Именно они становятся характерными признаками так называемых фронтовых (потерянных) поколений.<br />
По официальным данным, во время боевых действий во Вьетнаме погибло около шестидесяти тысяч американцев, а количество самоубийц из числа ветеранов войны еще в 1988 г. перевалило за сто тысяч. Другая статистика: в США, например, уже давно подсчитали, что ветераны вьетнамской войны (т.е. люди с больной психикой) вносят весьма существенный процент в общий уровень преступности страны. И для государства оказалось дешевле заниматься здоровьем бывших бойцов, нежели подсчитывать убытки от их преступлений. Поэтому-то министерство по делам ветеранов США вплотную занялось этой проблемой. В Америке работает около двухсот клиник, где участникам вьетнамской войны оказывается психотерапевтическая помощь.<br />
По данным отечественных специалистов, в структуре психической патологии среди военнослужащих срочной службы, принимавших участие в боевых действиях во время локальных войн в Афганистане, Карабахе, Абхазии, Таджикистане, Чечне, психогенные расстройства достигают 70 %; у офицеров и прапорщиков этот показатель несколько ниже. У 15-20% военнослужащих, прошедших через вооруженные конфликты, по данным главного психиатра Министерства обороны РФ В.В.Нечипоренко (1995), имеются "хронические посттравматические состояния", вызванные стрессом.<br />
А по данным на ноябрь 1989 г., 3700 ветеранов Афганской войны находились в тюрьмах; количество разводов и острых семейных конфликтов составляло в семьях "афганцев" 75 %; более двух третей ветеранов не были удовлетворены работой и часто меняли ее из-за возникающих конфликтов; 90 % студентов-"афганцев" имели академическую задолженность или плохую успеваемость; 60 % страдали от алкоголизма и наркомании; наблюдались случаи самоубийств или попыток к ним; около 50 % (а по некоторым сведениям, до 70 %) готовы были в любой момент вернуться в Афганистан.<br />
Военные и гражданские медики, работающие в области стрессовых расстройств, считают, что с полученными психотравмами необходимо бороться профессионально, и чем раньше оказана специальная медико-психологическая помощь, тем лучше прогноз развития личности на будущее. Отсутствие специальных медико-психологических мер по восстановлению травмированной, деформированной психики (психологическая реабилитация) ведет к хроническому течению психических расстройств. Последствия ПТСР приводят к изменению личности, социальной и профессиональной дезинтеграции, алкоголизации и наркотизации, суицидам.<br />
Основные методы реабилитации<br />
Программа реабилитации предусматривает лечебные и психологические мероприятия, направленные на предупреждение развития патологических процессов после ПТСР, приводящих к нарушению социальных связей, профессиональной и личностной дезинтеграции, алкоголизму, наркомании, суицидам. И состоит из фармакологической, групповой и индивидуальной терапии. <br />
Групповые занятия, тренинги направлены на устранение неврозов с нарушением трудностей в межличностном общении и социальной адаптации. Это совместная деятельность пациентов в лечебных целях, которая активизирует преодоление неконструктивной фиксации на болезненном состоянии, расширяет круг интересов и сферу контактов, развивает коммуникативные навыки.<br />
Индивидуальная программа направлена на восстановление деформированной психики пациентов и использует работу с образами в состояниях крайнего расслабления с применением аппарата импульсной терапии.<br />
Работа с образами в состояниях расслабления позволяет отключать внешнюю реальность и прекращать за счет этого возбуждение центральной нервной системы. В этот период восстанавливаются энергозатраты, оптимизируются процессы центральной нейрорегуляции. Обеспечивается самовосстановление. Это дает индивидууму значительный резерв прочности в экстремальных условиях, восстанавливает энергозатраты, активизирует внутриличностные резервы психики.<br />
Состояние релаксации, при котором возникает воздержание от каких-либо усилий, сознательного чрезмерного напряжения, стирает программы мозга, связанные с получением негативной информации. Гипноз негативных установок прекращается после физического расслабления, а затем сознательное самовнушение очищает информационное поле от опыта прошлого, неудач. Возможность самостоятельной дальнейшей работы по данной программе заменяет негативные отпечатки прошлого в сознании или информационном поле любого человека. В результате личной, самостоятельной работы открывается механизм достижения успехов, счастья, здоровья в повседневной жизни. <br />
Аппарат импульсной терапии обеспечивает восстановление энергозатрат центральной нервной системы, головного мозга, перераспределение энергии через информационные поля мозга в участки повышенных энергозатрат. Происходит процесс восстановления ресурсов организма человека.<br />
Цели реабилитации<br />
• Восстановление личного и социального статуса пациентов, перенёсших ПТСР в локальных боевых действиях;<br />
• Коррекция социального поведения пациента, улучшение коммуникабельности, развитие способностей к самореализации, разрешение психологических и преодоление социальных конфликтов;<br />
• Восстановление истощенной, деформированной депрессиями, стрессами и перегрузками психики, снятие внутренней напряженности и тревожности. Увеличение ресурсности и стрессоустойчивости организма;<br />
• Мобилизация внутренних резервов на преодоление зависимости от психоактивных средств (алкоголь, наркотики, никотин).Геннадийhttp://www.blogger.com/profile/03707646520907310967noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1835122149864831582.post-41803973960662543602010-04-13T11:29:00.000-07:002010-04-13T11:29:32.978-07:00Миссисипский опросник для боевого ПТСР (США, 1985)Приложение. <br />
Миссисипский опросник для боевого ПТСР (США, 1985) <br />
(Из книги: Медицинская реабилитация раненых и больных /под ред. Ю.Н.Шанина. – СПб: Специальная литература, – 1997.)<br />
В случае, когда не удается определить признаки посттравматического стрессового расстройства по клиническим признакам, можно воспользоваться Миссисипским опросником.<br />
Оценка по каждому пункту от 1 до 5 баллов.<br />
Пункты 2, 6, 11, 17, 19, 22, 24, 27, 30, 34 оцениваются в обратном порядке.<br />
Сложите все баллы, это позволит вам получить сумму, по которой с достоверностью до 90 % можно разделить испытуемых на ПТСР и не ПТСР.<br />
Данные для контрольных групп:<br />
ПТСР 112 баллов и больше<br />
психические расстройства 86±26 баллов<br />
хорошо адаптированные 96 баллов и менее<br />
Инструкция:<br />
Ниже приводятся высказывания, в которых обобщен разнообразный опыт людей, принимавших участие в боевых действиях. К каждому утверждению дается шкала от "1" до "5". Обведите кружком те высказывания, которые наиболее соответствуют Вашему ощущению по поводу данного высказывания.<br />
<br />
Не совсем так -1 <br />
Почти так - 2<br />
Верно - 3<br />
Довольно верно =4<br />
Совершенно верно -5<br />
1.До военной службы у меня было больше близких друзей, чем сейчас. <br />
1 2 3 4 5 <br />
2.Я никогда не чувствую никакой вины за то, что я делал в армии.<br />
1 2 3 4 5<br />
3.Если кто-нибудь толкнет меня, это может легко привести меня в бешенство. <br />
1 2 3 4 5<br />
4.Если происходит что-либо, что напоминает мне о военной службе, я становлюсь расстроенным и угнетенным. <br />
1 2 3 4 5<br />
5.Люди, которые хорошо меня знают, боятся меня. <br />
1 2 3 4 5<br />
6.Я способен на эмоциональную близость с другим человеком. <br />
1 2 3 4 5<br />
7.Мне снятся по ночам кошмары о событиях в армии, которые действительно имели место. 1 2 3 4 5<br />
8.Когда я думаю о некоторых из вещей, которые я делал в армии, я думаю, что лучше бы я умер. <br />
1 2 3 4 5<br />
9.Кажется, что у меня нет чувств. <br />
1 2 3 4 5<br />
10. Недавно у меня были мысли о самоубийстве. <br />
1 2 3 4 5<br />
11.Я засыпаю, сплю и просыпаюсь только тогда, когда приходит тревога. <br />
1 2 3 4 5<br />
12.Я удивлен, почему я до сих пор жив, когда все другие погибли на войне. <br />
1 2 3 4 5<br />
13.В некоторых ситуациях я чувствую себя, как будто я опять на войне. <br />
1 2 3 4 5<br />
14.Мои ночные сновидения так реальны, что я просыпаюсь в холодном поту и заставляю себя бодрствовать. <br />
1 2 3 4 5<br />
15.У меня такое чувство, словно я не могу двигаться. <br />
1 2 3 4 5<br />
16.Я не смеюсь и не плачу над тем, что обычно смешит или вызывает плач у других людей. 1 2 3 4 5<br />
17.Мне по-прежнему нравится делать те вещи, которые я любил делать раньше. <br />
1 2 3 4 5<br />
18.Мои мечты, фантазии реальны и пугающи. <br />
1 2 3 4 5<br />
19.После увольнения из армии мне легко было работать. <br />
1 2 3 4 5<br />
20.У меня были затруднения с тем, чтобы сосредоточиться на задании.<br />
1 2 3 4 5<br />
21.Я могу заплакать без причины. <br />
1 2 3 4 5<br />
22. Я люблю бывать в компании. <br />
1 2 3 4 5<br />
23.Меня пугают мои внезапные желания. <br />
1 2 3 4 5<br />
24.Я легко засыпаю по ночам. <br />
1 2 3 4 5<br />
25.Неожиданный шум заставляет меня вскрикивать.<br />
1 2 3 4 5<br />
26.Никто, даже члены моей семьи, не понимают, каково мне.<br />
1 2 3 4 5<br />
27.Я мягкий, добродушный человек.<br />
1 2 3 4 5<br />
28.Есть такие вещи, которые я делал на военной службе, о которых я никому бы не смог рассказать, так как считаю, что этого никому не понять. <br />
1 2 3 4 5<br />
29.Временами я вынужден употреблять алкоголь или лекарства (наркотики), чтобы уснуть или забыть на время о том, что произошло со мной в армии. <br />
1 2 3 4 5<br />
30.Я чувствую себя удобно в толпе.<br />
1 2 3 4 5<br />
31.Я теряю спокойствие и взрываюсь по мелочам каждый день.<br />
1 2 3 4 5<br />
32.Я боюсь засыпать по ночам. <br />
1 2 3 4 5<br />
33.Я стараюсь избежать всего, что мне напоминало бы о моей службе в армии и о том, что там происходило. <br />
1 2 3 4 5<br />
34.Моя память такая же хорошая, как и всегда.<br />
1 2 3 4 5<br />
35.Мне трудно выразить свои чувства даже людям, к которым я хорошо отношусь и о которых я забочусь. <br />
1 2 3 4 5Геннадийhttp://www.blogger.com/profile/03707646520907310967noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1835122149864831582.post-70046989101115768742010-04-10T22:50:00.001-07:002010-04-10T22:50:36.525-07:00посттравматический синдромпосттравматический синдром<br />
Человеку нелегко привыкнуть к войне — к ее опасностям и лишениям, к иной шкале жизненных ценностей и приоритетов. Адаптация к новой обстановке требует ломки прежних стереотипов сознания и поведения, без которой просто не выжить в экстремальных условиях, на грани жизни и смерти.<br />
Но и вернуться к спокойному, мирному существованию человеку, проведшему на фронте хотя бы несколько недель, не менее сложно; обратный процесс перестройки психики протекает столь же болезненно и порой затягивается на долгие годы.<br />
Диапазон воздействия факторов войны на человеческую психику чрезвычайно широк. Он охватывает многообразный спектр психологических явлений: от ярко выраженных, явно патологических форм до внешне малозаметных, как бы отложенных во времени реакций.<br />
Воздействие войны на сознание комбатантов изучалось русскими военными психологами еще в начале XX в. «Острые впечатления или длительное пребывание в условиях интенсивной опасности, — отмечал Р.К.Дрейлинг, — так прочно деформируют психику у некоторых бойцов, что их психическая сопротивляемость не выдерживает, и они становятся не бойцами, а пациентами психиатрических лечебных заведений... Так, например, за время русско-японской войны 1904—1905 гг. психически ненормальных, не имевших травматических повреждений, прошедших через Харбинский психиатрический госпиталь, было около 3000 человек». При этом средние потери в связи с психическими расстройствами в период русско-японской войны составили 2—3 случая на 1000 человек, а уже в первую мировую войну — от 6 до 10 случаев на 1000 человек.<br />
На всем протяжении XX в. прослеживалась тенденция к нарастанию количества психогенных расстройств военнослужащих в каждом новом вооруженном конфликте. Так, по данным американских ученых, в период второй мировой войны количество психических расстройств у солдат выросло по сравнению с первой мировой войной на 300 %. При этом общее количество освобождаемых от службы в связи с психическими расстройствами превышало численность прибывающего пополнения.<br />
По подсчетам зарубежных специалистов, из всех солдат, непосредственно участвовавших в боевых действиях, 38 % имели различные психические расстройства. Только в американской армии по этой причине были выведены из строя 504 тыс. военнослужащих, а около 1 млн. 400 тыс. имели различные психические нарушения, на некоторое время исключавшие участие в боевых действиях. Во время локальных войн в Корее и Вьетнаме психогенные потери в армии США составляли 24—28 % от численности личного состава, непосредственно участвовавшего в боевых действиях.<br />
По данным ведущих отечественных военных психиатров, изучавших частоту и структуру санитарных потерь при вооруженных конфликтах и локальных войнах, «в последнее время существенно изменились потери психиатрического профиля в сторону увеличения числа расстройств пограничного уровня».<br />
Однако гораздо больший масштаб имеют смягченные и отсроченные последствия войны, влияющие не только на психофизическое здоровье военнослужащих, но и на их психологическую уравновешенность, мировоззрение, стабильность ценностных ориентаций и т.д. Военные медики всё чаще используют такие нетрадиционные терминологические обозначения (отражающие, тем не менее, клиническую реальность), как боевая психическая травма, боевое утомление; речь идет о вьетнамском, афганском, чеченском синдромах.<br />
По данным специалистов, в структуре психической патологии среди военнослужащих срочной службы, принимавших участие в боевых действиях во время локальных войн в Афганистане, Карабахе, Абхазии, Таджикистане, Чечне, психогенные расстройства достигают 70 %; у офицеров и прапорщиков этот показатель несколько меньше. У 15—20% военнослужащих, прошедших через вооруженные конфликты, по данным главного психиатра Министерства обороны РФ В.В.Нечипоренко (1995), имеются «хронические посттравматические состояния», вызванные стрессом.<br />
Афганский синдром... Это словосочетание вызывает в памяти другое — вьетнамский синдром. Невольно напрашиваются прямые аналогии. Обе войны велись сверхдержавами на территории небольших стран третьего мира. За обеими войнами стояли определенные идеологические и геополитические интересы, в обеих использовались высокие лозунги: «защита демократических ценностей», в одном случае, и «интернациональная помощь» народу, совершившему социальную революцию, — в другом. Обе страны, где велись боевые действия, стали ареной демонстрации боевой мощи сверхдержав, включая испытание новейших видов оружия, стратегии и тактики малых войн. Весьма сходными оказались и их итоги: сверхдержавы не смогли навязать свою волю двум относительно небольшим азиатским народам, понесли огромные боевые, экономические, политические и моральные потери.<br />
Бесславное ведение обеих войн оказало немалое влияние не только на международную обстановку, обострив отношения между основными военно-политическими блоками и социальными системами, но и существенным образом сказалось на внутренней ситуации в США и в СССР.<br />
В первом случае возникло мощное антивоенное движение, произошло радикальное, хотя и временное изменение менталитета американской нации, которое, собственно, и можно назвать вьетнамским синдромом в широком смысле этого понятия. Ведя войну в течение многих лет, неся огромные людские и материальные потери, США так и не смогли реализовать поставленные перед собой во Вьетнаме цели. Итогом стало осознание нацией, в значительной своей части подверженной шовинистическим и великодержавным настроениям, того факта, что далеко не всё в мире решается тугим кошельком и военной силой.<br />
Во многом под влиянием поражения во Вьетнаме Соединенные Штаты оказались более сговорчивыми и во взаимоотношениях с основным идеологическим и военно-политическим оппонентом — с СССР, пойдя на разрядку международной напряженности, тем более что в 1970-е гг. был достигнут военно-стратегический паритет двух держав.<br />
Вьетнамский синдром, потрясший основы американского общества, привел к определенной корректировке внешнеполитического курса США, ценностных ориентаций средних американцев и даже внутренней социальной политики. Иной оказалась ситуация в СССР в связи с Афганской войной. Сегодня существуют разные точки зрения на целесообразность или нецелесообразность принятого в декабре 1979 г. решения — с позиций национально-государственных интересов СССР. С одной стороны, ввод советских войск в Афганистан, помимо официальных идеологических мотивов, обосновывался необходимостью более надежной защиты южных границ СССР, недопущения американского проникновения в соседнюю страну. С другой стороны, в результате войны не только не удалось достичь поставленных в 1979 г. идеологических и геополитических целей, но и резкое ухудшились международные позиции СССР. Афганская война и порожденный ею новый виток гонки вооружений усилили перенапряжение и без того стагнировавшей советской экономики и, в конечном счете, приблизили крушение всей советской системы. С распадом СССР негативные геополитические последствия Афганской войны не только не были нейтрализованы, но и усугубились — особенно в южных регионах бывшего Союза. <br />
Вплоть до 1987 г. цинковые гробы с телами погибших хоронили в полутайне, а на памятниках запрещалось указывать, что солдат погиб в Афганистане. Лишь постепенно общество стало получать хоть какую-то реальную информацию, — круг ее расширялся. Но еще несколько лет — до 1989 г. — доминировала героизация образа воинов-интернационалистов. Предпринимались уже явно несостоятельные попытки представить саму войну в позитивном свете.<br />
Тогда же намечается поворот в общественном сознании: взгляд на войну окрашивается критическими тонами, вообще характерными для перестроечной публицистики. На несколько лет растянулось осознание горбачевским руководством того факта, что введение войск в Афганистан было «политической ошибкой», и лишь в мае 1988 г. начался, а в феврале 1989 г. закончился их полный вывод.<br />
Неслучайно восприятие Афганской войны самими ее участниками и теми, кто там не был, оказалось почти противоположным. Так, по данным социологического опроса, проведенного в декабре 1989 г. (участвовали около 15 тыс. человек, причем половина из них прошла Афганистан), присутствие наших военнослужащих в сопредельной стране оценили как «выполнение интернационального долга» 35 % опрошенных «афганцев» и лишь 10 % не воевавших респондентов. Как «дискредитацию понятия интернациональный долг» войну оценили 19 % «афганцев» и 30 % остальных опрошенных.<br />
Еще более показательны крайние оценки этих событий: как «наш позор» участие СССР в войне определили лишь 17 % «афганцев» — и 46 % других респондентов. 17 % «афганцев» заявили: «Горжусь этим!», тогда как из прочих аналогичную оценку событиям дали только 6 %.<br />
Особенно знаменательно, что оценка участия наших войск в Афганской войне как «тяжелого, но вынужденного шага» оказалась близка одинаковому количеству и участников событий, и остальных опрошенных — по 19 %. Таким образом, во взглядах на Афганскую войну у «мирных граждан» преобладали негативные оценки, а представители самогу «ограниченного контингента» были более склонны оправдывать свое участие в этих событиях.<br />
Участники войны в Афганистане, объединенные общим для них фактом биографии, являются весьма неоднородной социальной категорией. Тем не менее, эта объединяющая их основа позволяет говорить об «афганцах» не только как об особой социально-психологической группе населения. Ведь для самих «афганцев» война была гораздо большим психологическим шоком, чем опосредованное ее восприятие всем обществом.<br />
Для понимания социально-психологического состояния «афганцев» особое значение имеет категория афганского синдрома в узком его смысле. Это то, что на языке медиков называется посттравматическим стрессовым синдромом, а на языке самих ветеранов звучит так: «Еще не вышел из штопора войны».<br />
Афганский синдром похож на синдром вьетнамский и в узком смысле терминов. В США о вьетнамском синдроме говорят в связи с различными нервными и психическими заболеваниями, жертвами которых стали американские солдаты и офицеры, прошедшие войну. По наблюдениям американских ученых, большинство солдат, вернувшихся из Вьетнама, не могли найти своего места в жизни. И причины были в основном не материального плана, а именно социально-психологического: общество сознательно или неосознанно отторгало от себя «вьетнамцев», которые вернулись в него «другими», не похожими на всех остальных.<br />
Они вели себя независимо в отношениях с вышестоящими и очень требовательно в отношении с подчиненными, в общении с равными не терпели фальши и лицемерия, были чересчур прямолинейны. Таким образом, американские «вьетнамцы» оказались «неудобными людьми» для всех, кто их окружал, и были вынуждены замыкаться в себе; многие становились алкоголиками и наркоманами; кое-кто кончал жизнь самоубийством.<br />
По официальным данным, во время боевых действий во Вьетнаме погибло около шестидесяти тысяч американцев, а количество самоубийц из числа ветеранов войны еще в 1988 г. перевалило за сто тысяч. При этом вьетнамский синдром развивался постепенно; время лишь обостряло его признаки: «трагический пик болезни наступал почему-то на восьмом году».<br />
Каковы же основные признаки этой болезни (то, что это болезнь, уже не вызывает сомнения)? Это, прежде всего неустойчивость психики, при которой даже самые незначительные потери, трудности толкают человека на самоубийство; особые виды агрессии; боязнь нападения сзади; чувство вины за то, что остался жив; идентификация себя с убитыми. Большинству больных присуще резко негативное отношение к социальным институтам, к правительству. Днем и ночью тоска, боль, кошмары...<br />
По свидетельству американского психолога Джека Смита, — кстати, сам он тоже прошел войну во Вьетнаме, — «синдром, разрушающий личность “вьетнамца”, совершенно не знаком ветерану второй мировой войны. Его возбуждают лишь те обстоятельства, которые характерны для войн на чужих территориях, подобных Вьетнамской. Например: трудности с опознанием настоящего противника; война в гуще народа; необходимость сражаться в то время, как твоя страна, твои сверстники живут мирной жизнью; отчужденность при возвращении с непонятных фронтов; болезненное развенчание целей войны».<br />
Иными словами, синдром привел к пониманию резкой разницы между справедливой и несправедливой войнами: первые вызывают лишь отсроченные реакции, связанные с длительным нервным и физическим напряжением, вторые помимо этого обостряют комплекс вины.<br />
Американский ветеран войны во Вьетнаме, магистр философии и теологии Уильям П.Мэхиди, также подчеркивал общность военной трагедии «вьетнамцев» и «афганцев», утверждая, что «цинизм, нигилизм и утрата смысла жизни — столь же широко распространенное последствие войны, сколь и смерть, разрушения и увечья». Ученый перечисляет такие симптомы недуга, называемого теперь посттравматическим стрессовым синдромом или отложенным стрессом, как депрессия, гнев, злость, чувство вины, расстройство сна, омертвение души, навязчивые воспоминания, тенденции к самоубийству и убийству, отчуждение — и многое другое.<br />
Афганский синдром имеет с вьетнамским и сходное происхождение, и сходные признаки. Однако начальный толчок к развитию вьетнамского синдрома был гораздо сильнее: Афганская война в СССР была просто непопулярна, а Вьетнамская вызывала в США массовые протесты. «Американское командование даже не рисковало отправлять солдат домой крупными партиями, а старалось делать это незаметно, поскольку “вьетнамцев”, в отличие от “афганцев”, не встречали на границе с цветами».<br />
Но и «встреченные цветами» советские солдаты очень скоро натыкались на шипы. Их характер, взгляды, ценностные ориентации формировались в экстремальных условиях, они пережили то, с чем не сталкивалось большинство окружающих, и вернулись намного взрослее своих невоевавших сверстников. Они стали «другими» — чужими, непонятными, неудобными для общества, которое отгородилось от них циничной фразой: «Я вас туда не посылал!» И тогда они стали — подобно ветеранам Вьетнамской войны — замыкаться в себе или искать друг друга, сплачиваться в группы, создавать свой собственный мир. Сначала еще была надежда привыкнуть, вписаться в обычную жизнь, хотя никто так остро не чувствовал свою неприспособленность к ней, как сами «афганцы».<br />
По данным на ноябрь 1989 г., 3700 ветеранов Афганской войны находились в тюрьмах; количество разводов и острых семейных конфликтов составляло в семьях «афганцев» 75 %; более двух третей ветеранов не были удовлетворены работой и часто меняли ее из-за возникающих конфликтов; 90 % студентов-«афганцев» имели академическую задолженность или плохую успеваемость; 60 % страдали от алкоголизма и наркомании; наблюдались случаи самоубийств или попыток к ним; около 50 % (а по некоторым сведениям, до 70 %) готовы были в любой момент вернуться в Афганистан.<br />
Как и в случае с вьетнамским синдромом, пик афганского еще впереди. Пока болезнь загнана внутрь, в среду самих «афганцев». Складывается впечатление, что общество, отвернувшись от проблем ветеранов войны, ставит их в такие условия, когда они вынуждены искать применение своим силам, энергии и весьма специфическому опыту там, где, как им кажется, они нужны, где их понимают и принимают такими, какие они есть: в горячих точках, в силовых структурах, в мафиозных группировках.<br />
Одним нужны боевики, с чьей помощью можно прийти к власти (в октябре 1993 г. «афганцев» активно пытались втянуть в политику и те, кто штурмовал Белый дом, и те, кто в нем забаррикадировался), другим — «пугало», на которое легко переложить ответственность за пролитую кровь, переключив внимание общественности с реальных виновников, развязавших очередную бойню. А сами «афганцы» идут на войну, потому что так и не сумели с нее вернуться...Геннадийhttp://www.blogger.com/profile/03707646520907310967noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1835122149864831582.post-86785414219136953402010-04-10T02:01:00.001-07:002010-04-10T02:01:08.400-07:00О возможности прогнозирования развития посттравматических стрессовых расстройств у ветеранов локальных войнФокин А.А., <br />
Автор: Фокин А.А., Лыткин В.М., Снедков Е.В. <br />
Кафедра психиатрии Военно-Медицинской академии <br />
Санкт-Петербург, ул. Боткинская 19/21<br />
Актуальность изучения боевой психической травмы исходит из общепризнанногjavascript:void(0)о представления о чрезвычайном травмирующем воздействии боевых действий, обусловливающем как психические, так и психосоматические нарушения. Одним из клинических видов боевой психической патологии является боевое посттравматическое стрессовое расстройство, которое может возникнуть у участников боевых действий спустя неопределенный промежуток времени после окончания войны (от нескольких месяцев до нескольких десятилетий).<br />
В обширной литературе приводится относительно незначительное число публикаций по попыткам прогнозирования этих расстройств (Маклаков А. Г. Чермянин С. В. Шустов Е. Б. 1998; Koopman C. Classen C. Spiegel D., 1994; Schnurr P.P. Friedman M.J. Rosenberg S.D., 1994; Weiss D.S. et all, 1995), несмотря на достаточно большую распространенность ПТСР в пределах 20-40% от общего числа переживших катастрофу (Horowitz M.J., 1976, F. D. Jones, 1995).<br />
В задачи настоящего исследования входило выявление групп клинико-анамнестических факторов, которые могут иметь прогностическое значение для развития ПТСР как до участия в боевых действий (что необходимо учитывать в плане военно-профессиональной ориентации), так и после выхода из боевой ситуации, когда происходит адаптация комбатантов к мирным условиям жизни. <br />
В качестве методов исследования были использованы клинико-психопатологический, структурированное интервьюирование (содержание интервью разработано на кафедре психиатрии ВМедА) и многомерный дискриминантный анализ (Наследов А.Д., 1998), реализованный в пакете статистических программ STATISTICA.5.0. Работа проводилась на базе кафедры психиатрии ВМедА. Группа обследованных состояла из 161 военнослужащего, принимавших участие в боевых действиях в Афганистане и на Северном Кавказе со средним сроком пребывания в зоне боевых действий 14 месяцев и средним возрастом 31.6 года. Факторы риска возможного развития ПТСР были условно объединены в 3 группы: сведения добоевого периода жизни (20 параметров), сведения боевого и послевоенного периода жизни (29 параметров), наличие ПТСР в соответствии с диагностическими критериями МКБ –10 (8 параметров). Многомерный дискриминантный анализ позволяет одновременно включить в анализ несколько переменных, используемых для прогноза, и определить их прогностическую значимость.<br />
В качестве прогнозируемой (т. н. классифицирующей) переменной было взято наличие или отсутствие ПТСР, и, соответственно, все обследованные были разделены на 2 группы (с ПТСР и без него). В качестве дискриминантных переменных были взяты клинико-анамнестические сведения добоевого, боевого и послевоенного периодов. Клиническая характеристика обследованных позволила выделить несколько групп: невротические состояния - 56 чел. (35.7%), эндогенные расстройства - 30 чел.(19.5%), экзогенно-органические расстройства – 41 чел.(25.3%), алкоголизм – 23 чел. (12.3%), наркомания – 12 чел (7.1%). В соответствии с критериями МКБ –10 ПТСР было обнаружено у 81 человек (50.3%), без ПТСР 73 человек (45.4%), и у 7 человек (4.3%) ПТСР было сомнительным. <br />
В процессе поэтапной обработки материалов исследования на первом этапе, в качестве дискриминантных переменных, анализировались сведения добоевого периода, которые соотносились с наличием ПТСР. Прогностическая значимость определялась по F-удалению, р-уровню, толерантности и лямбде Вилкса. На втором этапе исследования в анализ в качестве дискриминантных переменных включались данные боевого и послебоевого периодов жизни комбатантов и определялись наиболее значимые, валидные параметры, играющие прогностически значимую роль. На третьем этапе исследования изучался характер взаимосвязей между наиболее ценными в прогностическом отношении параметрами и наличием ПТСР у комбатантов.<br />
На первом этапе после включения в анализ всех данных добоевого периода жизни удалось выяснить точность прогноза на основе этих данных. Точность прогнозирования развития ПТСР после включения всех переменных, которые можно получить до боевых действий, составила - 69%, а устойчивости к возникновению ПТСР- 70% (см. таблицу 1), однако уровень значимости был невысок (р=0.1157). <br />
Таблица 1. Точность предсказания при включении всех данных добоевого периода жизни (р=0.1157) Прогноз наличия ПТСР Точность прогноза, % Реальные распределения <br />
Нет ПТСР, чел Есть ПТСР, чел <br />
Не будет ПТСР 70.13 54 23 <br />
Будет ПТСР 68.83 24 53 <br />
Всего 69.48 78 76 <br />
После включения этих данных в анализ выяснилось, что самыми значимыми для прогноза ПТСР являются семейное положение, наличие акцентуации в детстве, склонность к наркотизации и асоциальному поведению, профессия и отношение к службе до боевых действий (военный или гражданский) и отягощенность психической патологией. После выявления самых значимых данных было проведено прогнозирование на основе этих данных. Результаты представлены в таблице 2. <br />
<br />
Таблица 2. Точность предсказания при включении всех данных добоевого периода жизни (р=0.1157) Прогноз наличия ПТСР Точность прогноза, % Реальные распределения <br />
Нет ПТСР, чел Есть ПТСР, чел <br />
Не будет ПТСР 70.13 54 23 <br />
Будет ПТСР 68.83 24 53 <br />
Всего 69.48 78 76 <br />
Точность прогнозирования после включения только самых значимых переменных несколько снизилась. Для наличия ПТСР она составила 65%, для отсутствия ПТСР - 63.6%, но на большем уровне значимости (р=0.02). Более низкая точность прогнозирования в отношении лиц, у которых не разовьется ПТСР, обусловлена большей разнородностью этой группы обследуемых. На втором этапе исследования при включении в анализ всех данных боевого и послебоевого периода жизни, выяснилось, что точность прогноза возникновения ПТСР в таком случае составляет 96.30% и 95.00% для устойчивости к возникновению ПТСР(не будет ПТСР) на уровне значимости р=0.001 (см. табл.3). <br />
<br />
Таблица 2. Точность предсказания при включении всех данных добоевого периода жизни (р=0.1157) Прогноз наличия ПТСР Точность прогноза, % Реальные распределения <br />
Нет ПТСР, чел Есть ПТСР, чел <br />
Не будет ПТСР 70.13 54 23 <br />
Будет ПТСР 68.83 24 53 <br />
Всего 69.48 78 76 <br />
При анализе данных боевого и послебоевого периода жизни выяснилось, что самыми значимыми для прогнозирования ПТСР были данные о наиболее сложном периоде привыкания к мирной жизни, об изменениях характера в послевоенный период, помогает ли ему в настоящей жизни приобретенный за время войны боевой и жизненный опыт, изменение отношения к средствам массовой информации, к невоевавшим друзьям и невоевавшим людям вообще, о предпочтении проводить свой досуг в одиночестве, о своих представлениях о будущей жизни, длительность участия в боевых действиях, о самооценке своей зрелости и ответственности, о проблемах со здоровьем и в общении с окружающими, наличие острых переживаний в ситуациях несправедливости и пренебрежения по отношению к ветерану, а также при несовпадении взглядов ветерана, сформировавшихся на войне с распространенными принципами существования современного общества (стремление к обогащению, коррупция, утрата национального достоинства, падение нравственности и т.п.). После включения самых ценных данных в анализ выявлено, что точность прогнозирования возникновения ПТСР составляет 95.06% на высоком уровне значимости. Точность прогнозирования для "неразвития" ПТСР (устойчивости к возникновению ПТСР) составляет 93.75% на достаточно высоком уровне значимости р=0.0001(см. табл. 4). <br />
<br />
Таблица 4. Точность прогнозирования после включения самых значимых переменных боевого и послебоевого периода жизни (р=0.0001) Прогноз наличия ПТСР Точность прогноза, % Реальные распределения <br />
Нет ПТСР, чел Есть ПТСР, чел <br />
Не будет ПТСР 93.75 75 5 <br />
Будет ПТСР 95.06 4 77 <br />
Всего 94.41 79 82 <br />
Как видно клинико-анамнестических данных боевого и послебоевого периода жизни, полученных с помощью структурированного интервью вполне достаточно для прогнозирования ПТСР с высокой вероятностью правильного прогноза. Результаты третьего этапа исследования отражают анализ характера взаимосвязей между ПТСР и наиболее значимыми прогностическими параметрами. <br />
С позиций теории психологии отношений В. Н. Мясищева (1949, 1953, 1960), согласно которой отношения рассматриваются как характерный структурный компонент личности, которые формируются в процессе жизнедеятельности человека и различаются по своей эмоциональной значимости и социальной ценности, были проанализированы особенности изменения системы отношений в послевоенном периоде у комбатантов с ПТСР и без него. Рассматривались параметры, отражающие моральные характеристики личности (отношение к матери, к невоевавшим сверстникам, к средствам массовой информации, к ситуации несправедливого общественного отношения к социально-психологическим проблемам адаптации комбатантов). <br />
В послевоенном периоде у комбатантов с ПТСР в 53% случаев отмечалось субъективное изменение отношения к матери на "более теплое, лучшее" сравнительно с аналогичным изменением у комбатантов без ПТСР лишь в 18% наблюдений. Выявлена связь между этими переменными на высоком уровне значимости (р=0.003). отношение к невоевавшим сверстникам и друзьям в первой подгруппе комбатантов (с ПТСР) "тсало другим, более требовательным, исходящим из моего боевого опыта" в 59% наблюдений, во второй подгруппе (без ПТСР) - лишь в 28% случаев (р=0.002). <br />
Деятельность средств массовой информации, освещающих боевые действия, скептически (по сути со скрытым негативизмом) оценивалась в 56% случаев первой подгруппы комбатантов и в 16% - во второй подгруппе (р=0.005). острые психологические переживания возникающие в ситуациях несправедливого отношения к проблемам комбатантов, наблюдались в 42% случаев у комбатантов с ПТСР и лишь в 6% - у комбатантов без ПТСР (р=0.003). Полученные данные свидетельствуют, по нашему мнению, о существенном изменении системы отношений у комбатантов с признаками ПТСР, для которых боевые переживания и боевой опыт носят глубокий, личностно-значимый характер и отражают связь между уровнем морального развития комбатантов и проявлениями ПТСР. Опыт войны для этих лиц на уровне его внутриличностной переработки окончательно не ассимилирован, не завершен, он не включается естественным образом в предшествующий жизненный опыт. <br />
С позиций гештальттерапии такое явление называется "незавершенным гештальтом", когда значимая ситуация в прошлом не завершена психологически и находит свое проявление в настоящем на клиническом уровне с формированием симптомов ПТСР по механизмам "срыва цикла контакта" (Жинжер С. , 1995, Перлз Ф. 1996). Для подгруппы комбатантов с ПТСР также характерны выраженные трудности в социально-психологической адаптации и патогенная роль приобретенного за время войны боевого и жизненного опыта. (найденные взаимосвязи достоверны на уровне значимости р=0.01). Именно у комбатантов с ПТСР этот опыт сразу же после окончания боевых действий оказывает негативное влияние на адаптацию к мирной жизни. <br />
Таким образом, нам представляется оправданным использование в целях прогнозирования возможного развития ПТСР у военнослужащих, принимавших участие в боевых действиях, метода многомерного дискриминантного анализа.<br />
К группе факторов риска добоевого периода жизни комбатантов относятся семейное положение, наличие и вид акцентуации характера, склонность к наркотизации и асоциальному поведению, субъективная установка на военную службу и отягощенность наследственности психической патологией. <br />
К группе факторов риска боевого и послебоевого периодов относятся длительность участия в боевых действиях, изменение системы отношений, личностная значимость боевого опыта и способность к его ассимиляции, а также наличие социальной поддержки и трудности адаптации к мирной жизни.Геннадийhttp://www.blogger.com/profile/03707646520907310967noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1835122149864831582.post-51858814076747025122010-04-10T01:24:00.001-07:002010-04-10T01:25:03.567-07:00ПСИХОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ СТЕРЕОТИПОВ ПОНИМАНИЯ ЛИЧНОСТИ УЧАСТНИКОВ ВОЙНЫ В АФГАНИСТАНЕ108<br />
ТЕМАТИЧЕСКИЕ СООБЩЕНИЯ<br />
ПСИХОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ СТЕРЕОТИПОВ ПОНИМАНИЯ ЛИЧНОСТИ УЧАСТНИКОВ ВОЙНЫ В АФГАНИСТАНЕ<br />
В.В. ЗНАКОВ<br />
Без малого 11 лет прошло с момента ввода советских войск в Афганистан. И чем дальше в прошлое уходит эта война, тем более тяжелый груз моральной ответственности ложится на наше психологическое сообщество. Ответственности не только за то, что мы ничтожно мало делаем для психологической реабилитации ветеранов, но и за то, что как специалисты не знаем целого поколения молодых людей, вернувшихся с войны,— «афганцев». Разумеется, каждый из нас имеет какие-то знания на уровне обыденного сознания. Однако сегодня ни один советский психолог не сможет с научной определенностью и полнотой ответить на вопрос: «Как повлияла война на психику ее участников, чем структура личности «афганцев» отличается (если это действительно так) от психологических особенностей личности их невоевавших сверстников?»<br />
Прежде чем изучать психологию участников войны в Афганистане, необходимо понять, что их объединяет: почему, когда мы слышим слово «афганцы», в нашем сознании возникает представление о социальной группе, обладающей отчетливо выраженными признаками (в отличие от упоминания о бывших моряках или, например, молодых людях, служивших в армии на территории ГДР)? Можно назвать по крайней мере, три причины наличия в общественном сознании представления об участниках войны в Афганистане именно как о группе людей, имеющих нечто общее.<br />
Во-первых, жизненный опыт «афганцев» — уникальный и резко отличающийся от опыта невоевавших людей. Воспоминания, общее прошлое, неведомое родным и знакомым, сближает участников войны, заставляет их тянуться друг к другу. Это проявляется, в частности, в том, что они становятся членами таких объединений, как «Союз ветеранов Афганистана». Во-вторых, отрицательные психологические последствия длительного пребывания в экстремальных условиях войны — посттравматический стресс. Это «невидимые миру слезы»: многие (но не все) «афганцы» после возвращения домой столкнулись с тем, чего не довелось испытать большинству из нас (ночные кошмары с воспоминаниями о боях, повышенная тревожность, беспричинная раздражительность, чувство страха и т.д.). В-третьих, особое отношение общества к участникам войны, включающее практически весь спектр человеческих эмоций, мнений, убеждений. Некоторые люди жалеют двадцатилетних ветеранов («они жертвы войны»), другие относятся к ним с настороженностью, третьи откровенно опасаются («они убийцы»), четвертые считают героями, достойными не только уважения, но и преклонения. Такое отношение окружающих способствует<br />
109<br />
тому, что некоторые «афганцы» и сами чувствуют свою особость, непохожесть на остальных граждан страны. Естественно, что это затрудняет процесс послевоенной адаптации.<br />
В психологии давно известно, что недостаток объективных знаний о какой-либо социальной группе является одной из главных предпосылок порождения в массовом сознании стереотипов о психологическом своеобразии личности членов этой группы [9]. И как показывают многочисленные сообщения печати, радио и телевидения, а также единичные психологические исследования [1], [2], за прошедшие 11 лет в общественном сознании накопилось немало стереотипов о качествах личности участников войны в Афганистане. К ним относятся широко распространенные мнения об обостренном чувстве социальной справедливости, присущем «афганцам»; их повышенной конфликтности и раздражительности; о «черно-белом» мышлении, проявляющемся в чрезмерной прямолинейности некоторых их поступков; об «афганском боевом братстве» и т.п. Приведенные мнения вполне соответствуют признакам стереотипов, обычно описываемым в научной литературе: в них фиксируется устойчивый, упрощенный, схематизированный образ группы людей, обладающий явно выраженной пристрастностью, эмоционально-оценочной поляризацией.<br />
Предметом анализа в статье являются индивидуальные формы стереотипов понимания личности участников войны в Афганистане невоевавшими людьми, социальные стереотипы в работе не рассматриваются. Научное исследование последних предполагает получение ответов на два вопроса, которые не ставились в работе: 1) какие функции выполняют стереотипы в группе и 2) как осуществляется их принятие или отвержение группой [12;145].<br />
Стереотипы играют важную роль в процессах межличностного понимания [9], [10]. Допустим, у человека сформировалось стереотипное представление о психологическом своеобразии личности и поведения членов определенной группы. До момента актуализации такое обобщенное представление является «вещью в себе» — элементом структуры личностного знания, никак не затрагивающим интересы других людей. Однако в ситуациях общения субъекта с представителями группы попытки интерпретировать их поступки и черты характера, опираясь прежде всего на сложившийся стереотип, порождают в его сознании стереотипы понимания. Стереотипное понимание одним из партнеров другого определяет специфику оценочных суждений субъекта о другом человеке, оказывая тем самым существенное влияние на формирование взаимопонимания между ними.<br />
При анализе стереотипов как компонентов взаимопонимания в общении необходимо учитывать и отрицательные, и положительные психологические последствия стереотипизации. С одной стороны, выводимая из стереотипа схема суждений о другом человеке нередко действует как предубеждение [9]. Неудивительно, что понимание партнера по общению, основанное на предубеждении, чаще всего оказывается неадекватным. В частности, именно таким обычно бывает результат «приложения» стереотипов к пониманию индивидуальных особенностей личности «афганцев» [2]. С другой стороны, стереотипы облегчают понимание, например, чем больше стереотипов в тексте, тем легче он понимается [13]. Несмотря на упрощение и схематизацию, стереотипы выполняют необходимую и полезную функцию в психологической регуляции процессов межличностного понимания. Это оказывается возможным потому, что в стереотипе объем истинных знаний нередко превышает объем ложных [6]. Для человека, задача которого — понять и описать личность другого человека, система образов и понятий, образующих психологическую структуру стереотипа, является тем эталоном, стандартом, с которым сравнивается объект понимания [10; 55]. Категориальная сетка, характеризующая группового обобщенного субъекта, позволяет понимающему<br />
110<br />
«редуцировать неопределенность своего суждения» [9; 299]. Последнее оказывается особенно важным в условиях дефицита информации, в частности явного недостатка объективных знаний о свойствах личности участников войны в Афганистане.<br />
Таким образом, стереотипы понимания, во-первых, регулируют процессы общения: если у невоевавшего человека и ветерана сходные представления о чертах личности «афганцев», то это способствует возникновению взаимопонимания между ними. Во-вторых, стереотип представляет собой способ структурирования опыта понимающего субъекта, способ организации знаний, используемых для понимания другого человека.<br />
Цель статьи — выявить возможные источники теоретического анализа стереотипов понимания черт личности «афганцев» и описать первые результаты экспериментального исследования.<br />
Любая война неестественна для человека, противоречит его человеческой сущности, тем не менее вся мировая история состоит из бесконечной череды вооруженных конфликтов. Судя по историческим источникам, начиная с Геродота, и художественной литературе, в сознании невоевавших людей всегда возникали стереотипные, нередко не соответствующие действительности представления о психологических особенностях личности участников войны. В XX в. яркое образное воплощение эти представления нашли в романах Э.М. Ремарка, А. Барбюса, Э. Хемингуэя. Гораздо хуже обстоит дело с научным анализом закономерностей формирования указанных стереотипов в массовом сознании. В отечественной науке такие данные практически отсутствуют. Пожалуй, наиболее полно стереотипы понимания личности воевавших представлены в исследованиях, посвященных изучению отношения американцев к их соотечественникам, принимавшим участие в войне во Вьетнаме [7], [11], [14].<br />
Если абстрагироваться от политических аспектов войн во Вьетнаме и Афганистане, то нетрудно заметить, что в психологическом смысле, т. е. по воздействию на психику человека во время боевых действий и особенно в период послевоенной адаптации, эти вооруженные конфликты были очень похожими. Об этом свидетельствуют примерно одинаковый возраст (средний) воевавших (19—20 лет), очень быстрый и контрастный переход от боевой обстановки к мирной жизни (у некоторых воинов он занял не более двух суток) и особенно отношение окружающих к участникам войны. Кроме того, мнения о сходстве человеческих факторов, психологических аспектов двух обсуждаемых войн придерживаются многие их участники: такая точка зрения неоднократно высказывалась на советско-американских встречах ветеранов (см., например, [8] ). Как показал проведенный недавно социологический опрос [5], 47% «афганцев» считают, что миссия советских воинов в Афганистане ближе всего к миссии военнослужащих, воевавших во Вьетнаме (22 % идентифицировали себя с бойцами интербригад, воевавших в Испании, и только 13 % — с участниками Великой Отечественной войны).<br />
*<br />
В конце 60-х — начале 70-х гг. в американских средствах массовой информации преобладал нелестный стереотип участника вьетнамской войны как одурманенного наркотиками человека с расстроенной психикой, радикально настроенного и склонного к насилию [11]. Задолго до объективных научных исследований в общественном сознании сформировался образ ветерана — нарушителя спокойствия, общепринятых норм поведения, доставляющего немало неприятностей окружающим («trouble vet» image). В частности, именно такой образ был основным регулятором поведения предпринимателей, делавших «здравомысленный» [11; 293] выбор при отборе желающих поступить на работу. Например, в газетных объявлениях делались пометки: «Ветеранов Вьетнама просим не обращаться». Можно выделить три основные причины в целом отрицательного отношения населения США к участникам вьетнамских событий.<br />
111<br />
1. Непопулярность войны в американском общественном мнении, ярко проявившаяся в демонстрациях и маршах протеста пацифистов. Последние видели в возвратившихся солдатах одновременно и жертв и виновников аморальной войны. Один из ветеранов рассказывал: «Когда я сошел с самолета в Окленде, какой-то хиппи плюнул в меня, обозвав детоубийцей» [7; 25]. (Аналогично во время проведения исследования психологических причин непонимания «афганцев» разными по социальному составу группами жителей Москвы и Ленинграда [2] мне не раз доводилось слышать высказывания такого рода: «За что мне их уважать? Они же не отказались участвовать в этой несправедливой войне и убивать ни в чем неповинных людей!»)<br />
2. Военные неудачи во Вьетнаме оказались тяжелым ударом по американскому национальному самосознанию. Как отмечает Д. Кнокс, в США обычное отношение к воинам, вернувшимся домой без победы — сначала игнорировать, затем забыть. Так было прежде, так произошло и с участниками вьетнамского конфликта (цит. по [14; 10]). Одним из проявлений уязвленной национальной гордости оказались упреки, которые делали «вьетнамцам» ветераны второй мировой войны: «Мы выиграли нашу войну, почему же вы не выиграли свою?» [7; 25]. (Ср. с высказыванием ветерана Великой Отечественной войны об «афганцах»: «Я сражался за Родину, а теперь десять лет не могу квартиру получить. А их — в льготную очередь! За что их на руках носить, почему им сразу все преподносится на блюдечке?» [2].)<br />
3. Социолог С. Левентман отмечает, что научные отчеты о психологических, а иногда и психиатрических последствиях вьетнамской войны для ее участников, возможно, принесли больше вреда, чем пользы [11; 293—295]. Предназначенные для информирования специалистов отчеты о результатах исследований интерпретировались средствами массовой информации как основа для описания всех ветеранов Вьетнама. Участники вьетнамской войны стали изображаться как «клинический случай»: люди, у которых если сейчас нет видимых расстройств психики, то они могут внезапно проявиться в будущем. (Такая опасность грозит и нам: мне уже известны случаи отрицательного психологического воздействия на «афганцев» публикаций в периодической печати о посттравматическом стрессе. Особое беспокойство вызывают у некоторых из них высказываемые авторами газетных и журнальных статей «предсказания» о возможности возникновения признаков стресса через несколько лет после возвращения с войны.)<br />
Однако прошли годы, и в американском общественном мнении произошло «отделение вьетнамской войны от солдат, которые в ней участвовали» [15; 88]. В 1978—1980 гг. по поручению президента США Дж. Картера Администрация ветеранов провела социологический опрос, направленный на изучение отношения населения страны к участникам войны во Вьетнаме [15]. Исследование обнаружило растущую симпатию к ветеранам. Люди в целом тепло относятся к участникам вьетнамской войны и не считают, что они отличаются по свойствам личности от их невоевавших ровесников [15; 89]. 83 % американского населения полностью согласны с утверждением, что ветераны заслуживают уважения, и только 15 % согласны с мнением, что настоящие герои — те, кто отказался идти на войну. Более того, сегодня уважительное отношение к участникам вьетнамской войны в США стало символом национального самосознания: «Симпатия к ветеранам сегодня объединяется с материнством и яблочным пирогом как отличительный признак настоящего американизма» [7; 29].<br />
Не только изменение политических акцентов в оценке войны, но и научные исследования внесли определенный вклад в процесс превращения отрицательного стереотипа участника вьетнамских событий в социально положительный образ: исследования показали, что у явного меньшинства ветеранов возникли серьезные психологические проблемы в период после<br />
112<br />
военной адаптации. «Из примерно четырех миллионов тех, кто отправился во Вьетнам, один из пяти имел серьезные трудности после возвращения домой» [7; 30]. В различных психологических экспериментах не было найдено существенных различий между ветеранами и их ровесниками по параметрам локуса контроля, образа Я, критичности мышления и др1. Например, Дж.Ф. Борус, обследовав 765 участников войны через семь месяцев после их возвращения на родину, не нашел значимых психологических различий между ними и испытуемыми контрольной группы (цит. по [11]). Ветеран Вьетнама Т. О'Брайен пишет: «Вопреки распространенным стереотипам большинство ветеранов адаптировались к мирной жизни. Конечно, многие из нас продолжают страдать, но подавляющее большинство независимы от наркотиков, не безработны, не склонны к суициду, не бьют жен и детей, не грабят банки и не стоят на коленях в тоске и печали» [15; 205].<br />
Отношение к ветеранам изменилось в лучшую сторону, но стереотипы в массовом сознании остались. В комплексном исследовании, результаты которого опубликованы в 1986 г. [14], констатируется, что до сих пор многие американцы верят, что те, кто отправился во Вьетнам, представляют собой образец неудачника, неприспособленного человека, который ни при каких условиях не адаптируется в обществе. Другие считают, что опыт участия в войне превратил молодых людей в наркоманов и потенциальных преступников. Основной вывод исследования: подобные стереотипы имеют некоторые психологические основания только по отношению к меньшинству ветеранов, страдающих посттравматическими стрессовыми расстройствами [14].<br />
*<br />
В нашей стране пока, к сожалению, нет объективных оснований для утверждения, что в общественном сознании сформировался устойчивый социально положительный образ участника войны в Афганистане. Об этом, в частности, свидетельствуют результаты психологических экспериментов [2]. Исследование показало, что у многих людей адекватное представление о чертах личности «афганцев» подменяется набором психологических стереотипов. Выявлены две основные причины формирования стереотипов: 1. Неумение отделить политические аспекты войны (ради каких целей велись боевые действия, кто принимал решение об отправке советских войск в другую страну и т. п.) от психологических (как вели себя ребята в экстремальных условиях, какими они вернулись с войны — ожесточенными или, наоборот, человечными и добрыми). Люди, не сумевшие «отделить войну от солдата», обычно переносят на «афганцев» свое отрицательное отношение к пребыванию наших воинских подразделений на территории Афганистана. 2. Искажения в представлениях о нравственности, происшедшие в последние годы в моральном сознании нашего общества. Одним из проявлений указанных искажений являются безнравственные по своей сути варианты вопроса, который нередко задается «афганцам» не только в частных беседах, но даже публично, например в средствах массовой информации (см., в частности, [3]). Вопрос этот формулируется так: «Защищали ли вы свою Родину в Афганистане?»<br />
С целью получения более полного представления о стереотипах, играющих существенную роль в понимании черт личности участников войны в Афганистане, было проведено новое экспериментальное исследование.<br />
МЕТОДИКА<br />
Исследование проходило в два этапа. В экспериментах первого этапа принимали участие 62 ветерана Афганистана и 100 испытуемых контрольной группы (55 курсантов военного училища и 45 студентов МГУ, в том числе служивших в армии на территории нашей страны).<br />
113<br />
Испытуемые обеих групп отвечали на вопросы опросника Спилбергера на личностную тревожность и опросника Басса-Дарки, выявляющего агрессивные и враждебные реакции человека. Кроме того, «афганцы» отвечали на вопросы структурированного интервью, направленного на выявление признаков посттравматических стрессовых расстройств, особенностей послевоенной адаптации, взаимопонимания участников войны между собой и окружающими.<br />
В экспериментах второго этапа участвовали 147 испытуемых — руководители среднего звена автомобильного завода, внештатные социологи оптико-механического завода, студенты. Вначале они заполняли личностный семантический дифференциал [4] на понятие «типичный «афганец». Методика дает возможность судить о трех факторах личности — «оценке», «силе» и «активности». Личностный дифференциал принадлежит к числу наиболее информативных и надежных методов экспресс - диагностики результатов межличностного оценивания в ситуациях общения. Методика позволяет выявить индивидуальные различия в структурах категориальных систем знаний о личности, используемых в процессе понимания другого человека. Несомненным достоинством методики является ее универсальность: личностный дифференциал можно применять при анализе стереотипных представлений испытуемых о типичных чертах личности продавцов, офицеров, русских, немцев и т. п. Вместе с тем методика не дает возможности психологу определить специфические особенности личности «афганцев».<br />
Для выявления представлений испытуемых о типичных особенностях личности и поведения участников войны в Афганистане была разработана параллельная форма теста — опросник, состоящий из 15 стереотипных суждений об «афганцах» (они приводятся ниже). 147 испытуемых заполняли опросник после заполнения личностного дифференциала. В методике представлены три группы по пять утверждений, результаты согласия или несогласия с которыми коррелируют с факторами «оценка», «сила» и «активность» по личностному дифференциалу. Однако между обсуждаемыми методиками есть два существенных отличия. Во-первых, в личностном дифференциале шкалы биполярные (добрый 3 2 1 0 —1 —2 —3 эгоистичный), а в новой методике униполярные. Испытуемый должен выразить степень своего согласия со стереотипным мнением, например, «афганцы» не боятся трудностей, они убеждены, что человек может преодолеть все». Шкальные оценки, как и в личностном дифференциале, имеют семизначную градацию — от «полностью согласен» (+3) до «совершенно не согласен» (-3). Во-вторых, личностный дифференциал предназначен для оценки черт личности, а шкалы разработанной методики в основном направлены на анализ характера проявления черт личности в поведении (ср. шкалы «сильный — слабый» и «афганцы» отличаются умением защищать свое человеческое достоинство»). Таким образом, методики взаимно дополняют друг друга.<br />
В психологии понимания давно известно, что «понимание другого и понимание собственной личности тесно взаимосвязаны» [10; 153]. Адекватное понимание других людей невозможно без развития рефлексивных черт характера, в частности оценки своих личностных качеств. Учитывая это положение, 74 испытуемым из 147 сначала предлагалось заполнить личностный дифференциал на понятие «Я сам» (актуальное Я). Только после этого они заполняли личностный дифференциал на понятие «типичный «афганец» и новый опросник.<br />
РЕЗУЛЬТАТЫ И ОБСУЖДЕНИЕ<br />
По группе из 147 испытуемых были получены следующие итоговые результаты суждений о типичных свойствах личности участников войны в Афганистане: «оценка» — средняя арифметическая 1,18, стандартное отклонение 0,95; «сила» — 1,75 и 0,90; «активность» — 0,44 и 0,94.<br />
114<br />
Соответственно по группе в 74 человека получены такие результаты суждений о собственной личности: «оценка»— средняя арифметическая 1,87, стандартное отклонение 0,70; «сила» — 0,75 и 0,93; «активность» 1,05 и 0,90.<br />
Исследование выявило высокозначимые различия между самооценками испытуемых и их суждениями об «афганцах» по всем трем факторам личности («оценка» — р = 0,01; «сила» и «активность» — р = 0,001). Сравнительный анализ числовых значений фактора «оценка» показывает, что испытуемые склонны осознавать себя как носителей положительных, социально одобряемых характеристик в большей степени, чем участников войны (средняя оценка «типичного «афганца» — 1,41). Большие различия обнаружены по фактору «сила» (средняя «афганца» — 1,86). Испытуемые считают, что участники войны в Афганистане являются гораздо более сильными, волевыми людьми, чем они сами. «Афганцам» приписывается уверенность в себе, независимость, склонность к авторитарности в межличностных отношениях. Существенные различия выявлены по фактору «активность» (0,42). Результаты показывают, что испытуемые считают «афганцев» в меньшей степени активными, общительными и импульсивными, чем они сами.<br />
Если одной изучаемой в исследовании переменной была взаимосвязь суждений об особенностях собственной личности и оценки черт личности «афганцев», то другой — степень знакомства с ветеранами, частота личных контактов. Из 74 испытуемых 14 регулярно (не реже нескольких раз в месяц) общались с участниками войны, 35 — разговаривали с ними всего несколько раз, 25 человек — ни разу. Однако значимых различий в суждениях о чертах личности «афганцев» между испытуемыми, не знакомыми с ветеранами, и 49 общавшимися с ними в эксперименте обнаружено не было. Нет различий и между индексами интегральной оценки воспринимаемого расстояния между собой и «афганцами». Очевидно, что это направление исследования требует более углубленной проработки.<br />
Обратимся теперь к анализу результатов 147 испытуемых по второму опроснику. Сначала проанализируем их отношение к стереотипам, соответствующим фактору «оценка». Большинство испытуемых согласны с мнениями, что «афганцы» нравственно более зрелые люди, чем их невоевавшие сверстники; у них развито чувство долга, ответственности за порученное дело. После проведенных экспериментов [1], [2] такие суждения сформировались и у меня. Испытуемые скорее согласны, чем не согласны с утверждениями: «Война научила «афганцев» состраданию, сочувствию к чужой боли и страданиям»; «Афганцы» правдивы, они стараются не лгать»; «Афганцы» более совестливы, чем их невоевавшие сверстники». Что касается первого стереотипа, то о развитии в экстремальных условиях войны способности почувствовать боль другого человека неоднократно говорили сами ветераны Афганистана [1]. Мнение о правдивости большинства «афганцев» подтверждается не только высказываниями знающих их людей, но и результатами экспериментов. Например, на вопрос № 8 опросника Басса—Дарки: «Если мне случалось обмануть кого-нибудь, я испытывал мучительные угрызения совести» — статистически значимое (р = 0,001) большинство «афганцев» ответили утвердительно. В то же время 53 человека из 100 испытуемых контрольной группы ответили на этот вопрос отрицательно. Мнение о совестливости участников войны также подтверждается экспериментами: оценки «афганцев» по шкале «совесть» опросника Басса—Дарки значимо (р = 0,05) превышают оценки курсантов и студентов.<br />
Подводя итог, можно сказать, что по семизначной шкале 147 испытуемых в среднем оценили участников войны в Афганистане скорее положительно, чем отрицательно (+1).<br />
По отношению к стереотипам, соответствующим фактору «сила», испытуемые были более категоричны: в протоколах мало «осторожных» ответов — «скорее согласен, чем не согласен» и «скорее не согласен, чем согласен». Испытуемые не согласны с мнением:<br />
115<br />
«Большинство «афганцев» — это слабые люди, привыкшие подчиняться приказам, чужой воле». И наоборот, они согласны с тем, что «афганцы» умеют защищать свое человеческое достоинство; не боятся говорить правду начальству; убеждены, что человек может преодолеть любые трудности; они надежные люди, на которых можно положиться в трудной ситуации. За ответами испытуемых ясно просматривается образ участника войны — человека надежного, волевого и смелого, т. е. сильной личности. К сожалению, пока нет объективных оснований для вывода о том, насколько этот образ соответствует действительности: сопоставимые со стереотипами научные данные в психологии отсутствуют.<br />
Анализ ответов на вопросы, соответствующие фактору «активность», показывает, что характер ответов в значительной степени обусловлен стереотипным представлением испытуемых об участниках афганской войны как людях замкнутых, необщительных и раздражительных. Однако такой стереотип во многом противоречит результатам экспериментальных исследований. Испытуемые согласны с утверждением: «У «афганцев» часто возникает ощущение, что окружающие их не понимают». Это мнение действительно не лишено психологических оснований [2], но нельзя утверждать, что большинство ветеранов испытывают затруднения в установлении взаимопонимания с невоевавшими людьми. Испытуемые скорее согласны, чем не согласны с утверждением: «Афганцы» более конфликтны, чем другие, чаще «выясняют отношения» с окружающими». Разумеется, среди участников войны есть те, кто нередко вступает в конфликты. Но в среднем агрессивность как свойство личности у ветеранов Афганистана не выше, чем у их невоевавших сверстников. В частности, в экспериментах не обнаружено значимых различий по показателям физической и вербальной агрессии опросника Басса-Дарки между испытуемыми контрольной и экспериментальной групп. 147 испытуемых в среднем согласны с тем, что «афганцы» в большей степени возбудимы и раздражительны, чем другие люди. Однако это противоречит экспериментальным данным: по результатам указанного опросника показатели раздражительности и косвенной агрессивности у 100 человек контрольной группы оказались выше, чем у участников войны.<br />
Испытуемые скорее согласны, чем не согласны с утверждениями: «Афганцы» часто испытывают состояние апатии и даже депрессии», «Афганцы» трудно сходятся с людьми, нередко испытывают чувство одиночества». Однако, по данным опросника Спилбергера, не обнаружено значимых различий в степени согласия испытуемых двух групп с утверждением: «У меня бывает хандра». Не различаются они и по общему уровню личностной тревожности (из 100 испытуемых высокая тревожность обнаружена у 35 человек, из 62 «афганцев» — у 18). Как показывают предыдущие исследования [1], [2], конфликтность, раздражительность, депрессия, высокая тревожность, чувство одиночества и непонимания со стороны окружающих в разных сочетаниях проявляются у меньшей части ветеранов, у которых есть признаки посттравматических стрессовых расстройств (по моим данным, не более 20 человек из 62).<br />
Таковы предварительные итоги изучения психологического портрета участника войны в Афганистане в массовом сознании. В следующем исследовании предполагается расширить круг изучаемых переменных: нужно проанализировать характер зависимости оценки черт личности ветеранов от пола, возраста, образования, социального положения испытуемых. Другое планируемое направление исследования — анализ суждений самих участников афганской войны о типичных особенностях поведения и чертах личности «афганца».<br />
*<br />
Итак, предварительные результаты исследования говорят о том, что невоевавшие советские люди полагают, что структура личности участников войны в Афганистане отличается от их собственной. Это суждение не совпадает<br />
116<br />
с мнением американцев об участниках войны во Вьетнаме [15]. Одна причина формирования суждения заключается в том, что в общественном сознании очень медленно происходит процесс размежевания политических и психологических аспектов афганской войны — осознания того, что ответственность за пагубные последствия вооруженного вторжения в чужую страну прежде всего должны нести политические деятели, а не участники боевых действий. По моему мнению, практическая реализация лозунга «Отделить войну от солдата» — на сегодняшний день главная и наиболее актуальная задача нашего общества по отношению к «афганцам». И существенный вклад в решение этой задачи должны внести психологические исследования.<br />
Другая причина возникновения мнения об отличительных особенностях личности участников войны в Афганистане — основанная на недостатке объективной информации неадекватность представлений многих людей об «афганцах». Неадекватность представлений проявляется в чрезмерной обобщенности стереотипных оценочных суждений о личности участников войны. Как показывает анализ ответов на вопросы разработанной методики, соответствующие фактору «активность», испытуемые склонны приписать всем «афганцам» наличие психологических проблем, которые беспокоят и мешают послевоенной адаптации только тех ветеранов, которые страдают посттравматическими стрессовыми расстройствами. Посттравматический стресс и посттравматический стрессовый синдром — особые и очень серьезные проблемы, требующие тщательного научного анализа. Психологические исследования в этой области необходимы не только с целью оказания помощи ветеранам: не менее важной задачей является устранение искажений в массовом сознании. Без промедления активно включиться в решение этой задачи — долг советских психологов перед ветеранами Афганистана и обществом.<br />
1. Знаков В. В. Понимание воинами-интернационалистами ситуаций насилия и унижения человеческого достоинства // Психол. журнал. 1989. Т. 10. № 4. С. 113 – 125.<br />
2. Знаков В. В. Психологические причины непонимания «афганцев» в межличностном общении // Психол. журнал. 1990. Т. 11. № 2. С. 99 – 108.<br />
3. Киселев С. Что читают наши парламентарии // Литературная газета. 1989. 12 июля.<br />
4. Личностный дифференциал. Методические рекомендации. Л., 1983.<br />
5. Луцкий А. «Афганцы» среди нас. Что показал социологический опрос // Побратим. 1990. № 2.<br />
6. Русина Н. А. Изучение оценочных эталонов и социальных стереотипов с помощью семантических измерений // Вопр. психол. 1981. № 5. С. 96 – 105.<br />
7. Egendorf A. H. Healing from the war: Trauma and transformation after Vietnam. Boston, 1985.<br />
8. Fein E. B. Veterans from 2 armies and 2 wars finding shared wounds in Moscow // The New York Times. October 3. 1988.<br />
9. Hiebsch H. Interpersonelle Wahrnehmung und Urteilsbildung. Berlin, 1986.<br />
10. Rosemann В., Kerres M. Interpersonales Wahrnehmen und Verstehen. Bern u. a., 1986.<br />
11. Stress disorder among Vietnam veterans. Theory, research and treatment / Ed. by Ch. R. Figley. N. Y., 1978.<br />
12. Tajfel H. Human groups and social categories. Studies in social psychology. Cambridge, 1981.<br />
13. Thorndyke P. W. Cognitive structures in human story comprehension and memory. Stanford University, 1975.<br />
14. The Vietnam veteran redefined. Fact and fiction / Ed. by G. Boulanger and Ch. Kadushin. Hillsdale, 1986.<br />
15. The wounded generation: America after Vietnam / Ed. by A. D. Home. New Jersey, 1981.Геннадийhttp://www.blogger.com/profile/03707646520907310967noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-1835122149864831582.post-3120484158616416792010-04-10T00:54:00.000-07:002010-04-10T00:54:32.776-07:00Психологічні наслідки війниПсихологические наслідки війни <br />
<br />
Н. У. Тарабрина<br />
<br />
Начавшиеся у грудні 1994 року воєнні дії о Чечні нікого не залишили байдужими. Ця війна забрала багато життів. З цією, що загинули, війна закінчилася. Страждатиме остаточно днів своїх будуть рідні та близькі загиблих і страждати будуть ті, хто залишився живий. <br />
<br />
Научный термін " стрес " віддавна ввійшов у повсякденний мову, про стресі пишуть у популярній та мистецької літературі, шукають способи, як уникнути стресу, як зняти стрес. Проте хто розрізняє, що є стрес і СТРЕС, що називається ще травматичним, і якщо у першому разі йдеться про стан нервнопсихического напруги, викликаний впливом різних інтенсивних стимулів навколишньої середовища, важкими життєвими ситуаціями, то у другий випадок можна казати про стані, виникає у людини, котра пережила щось що виходить далеко за межі звичайних напружених ситуацій. <br />
<br />
Такое розмежування видів стресу знадобилося фахівцям після того, як численними дослідженнями було встановлено, що перебування на травматичних ситуаціях можуть призвести згодом до специфічним змін в психіці. Але перебування на травматичних ситуаціях - це тільки один бік, одну з основних причин, які можуть викликати посттравматичний стресовий стан. Інша, і проінвестували щонайменше важлива, сторона пов'язана з тим ЯК людина реагує саме травматичне подія і як він ж " переробляє " пережите, тобто. йдеться про рівень емоційної стійкості індивіда, про його особистісних ресурсах, якісному своєрідності захисних психологічних механізмів, наявності чи відсутність тісних емоційних зв'язку з оточуючими людьми, підтримки з боку та інших. До травматичних ситуацій відносять що у бойові дії, насильство, стихійні і технологічні катастрофи і т.п. Тут говоримо лише одного із видів травматичних подій, а саме: участі у бойові дії. <br />
<br />
На війні людина є свідком насильства, але його активний учасник; і те, й те є джерелом травматичних переживань. Те, як це на психіці солдата, віддавна служило предметом досліджень, переважно клініцистів, а останні десятиліття ці проблеми стали активно вивчати психологи. Слід відразу обмовитися, йдеться про дослідження, проведених переважно зарубіжними вченими (7, 8, 11, 14). Причина, через яку вітчизняні дослідники мало займалися б цими питаннями, - у цьому, що у радянському суспільстві було прийняте інформувати населення (науковці теж більшість населення) про дійсних подіях, які у державі, й вчені займалися цими проблемами рідко й то під відповідним грифом. Змінена останніми роками громадська ситуація дав можливість професіоналам впритул узятися до вивчення негативних психологічних наслідків, що виникають унаслідок перебування людини у травматичних ситуаціях (1, 2, 3, 4, 5). Особливо гостро стали ці проблеми після аварії на Чорнобильською АЕС, землетрусу у Вірменії, інших промислових і стихійних катастроф. І дуже гостро - проблеми, пов'язані з реабілітацією військовослужбовців, повернулися з війни у Афганістані. Попри спроби щось зробити на цьому напрямі: створювались і існують різні програми розвитку й центри соціально-психологічної реабілітації ветеранів воїни в Афганістані, - загалом проблема ця була вирішена і досі актуальна до нашого суспільства. <br />
<br />
Иногда здається, що коли б ті нечисленні, але виконані на хорошому науковому рівні дослідження психологів були прочитані і засвоєно нашими політиками, то рішення розпочати Чеченську війну, яка, як стверджують зараз військові спеціалісти, важче афганської, могло не бути. Хоча, можливо - це ілюзія професійного психолога, що займається вивченням саме цих несприятливих психологічних наслідків травматичного стресу. Але, право, важко уявити людини освіченого, знає по з описів, цифр і відсоткам, до чого приводить психічна військова травма, викликана через участь у бойові дії, але здатного віддати наказ початок бойових дій в, не вичерпавши всіх інших засобів владнання конфлікту. Проте вважатимемо це ліричним відступом, бо йдеться про те, що конкретно статися з психікою певній його частині людей, які пережили військовий, травматичний стрес. <br />
<br />
Многие зараз відзначають подібність в'єтнамської і афганської війни. Науковий аналіз цих аналогій і виявлення відмінностей цих непопулярних як і США, і у нашій країні війн - особлива тема. Проте аналогії сумнівів не викликають. Після повернення солдатів, які були у В'єтнамі, американське суспільство зіштовхнулося з безліччю соціальних, медичних і психологічних проблем у учасників в'єтнамської війни. Статистичні дані це добре ілюструють: число самогубств серед учасників в'єтнамської війни до 1975 року перевищило число які загинули у самої війні втричі. Рівень розлучень у тому числі становить близько 90 відсотків%. Третина усіх укладених в американських в'язницях - ветерани В'єтнаму. Алкоголізм, наркоманія, професійні й соціальні конфлікти - всі форми дезадаптації простежувалися і спостерігаються серед тих, котрі пройшли пекло тієї війни. Приблизно в однієї п'ятої всіх які були у В'єтнамі відзначаються симптоми посттравматичного стресового розлади (7,13,14). Нашої статистики ми знаємо, як тому, що вона недоступна, таких масштабних досліджень, хто був зорганізовані у рамках державної служби допомоги ветеранам США, ми просто більше не проводилося. <br />
<br />
Мы поспіль не можемо напевно, скільки ветеранів афганської війни страждають від посттравматичного стресового розлади, але війни були призвані у що свідчить схожі, тому неважко припустити - і частково роботах наших психологів показано, - як і психологічні наслідки багато чому подібні. Перш ніж розкривати суть посттравматичного стресового розлади, необхідно зробити дуже важливе, мій погляд, відступ. Американські клініцисти, вивчивши стан, що виникає після переживання травматичного стресу, і визначивши його як посттравматичний стресовий розлад, внесли його як окремого захворювання на свій діагностичний стандарт. Це дозволило б людей із таким діагнозом отримати право на пенсійне забезпечення (6). До останнього року стабільна в клінічному стандарті, яким керуються вітчизняні клініцисти, це розлад як самостійна філософська одиниця не було і, отже, лікарі або не мали можливості визначати інвалідність у цій захворювання. Відповідно, особи, страждають посттравматическим стресовим розладом, було неможливо отримувати соціальну і медичну допомогу необхідному на цей випадок обсязі. Фахівці діагностують це розлад по чітко розробленим клінічним критеріям, нефахівці називають його " захворюванням душі " , говорять про тому, що це психічний розлад, а реакція особистості, що пережила важке душевне потрясіння. Взагалі людина має високий рівнем можливостей адаптуватися до змін у житті, пристосовуючись до різноманітних умов життя; але змінюється від і вона сама. Це відбувається на рівні організму, і на психологічному рівні. <br />
<br />
Для виживання за умов бою солдатові потрібні такі навички та способи поведінки, які, за загальновизнаними мірками звичайній, громадянського життя, можна назвати нормальними. Проте вироблені стереотипи поведінки так глибоко вкорінюються в психіці, що продовжують потім визначати поведінку і в мирного життя багато наступних років. Навчений виживати за умов бою, бути сверхбдительным, солдатів, повернувшись життя, надалі веде себе ж, як у війні. Людина пильно і насторожено стежить до всього, що відбувається навколо неї, начебто йому загрожує небезпека. Оточуючим це здається ненормальним і незрозумілим: адже всі скінчилося, можна розслабитися, повернутися до старих улюбленим занять, роботі, сім'ї. Не виходить. " Чорної дірою травми " назвав стан посттравматичного стресу одне із американських дослідників - Р. Питман. Це важкий тягар, котре носить у своїм серці і думках повернувшись із фронту солдатів. Руйнівну дію війни продовжує впливати протягом усього життя ветерана, позбавляючи її одних з найважливіших, визначальних поведінка людини почуттів безпеки і самоконтролю, що викликає сильне, часом нестерпне напруга. І це напруга не знімається, то цілісності психіки загрожує реальна загроза бути порушеною. У найзагальніших рисах - і є шлях, по якому йде розвиток посттравматичного стресового стану. <br />
<br />
Очень коротко це основна прикмета цього стану зводяться до наступному: передусім виділено дві основні особистісних типу реагування на пережите. Перший - це коли минуле не " відпускає " - нав'язливо і невідступно повертаються травматизирующие картини, постійні думки, " було " . Ще раптово спливають жахливі, неприємні сцени, пов'язані з пережитим. Кожен натяк, усе, що може нагадати у тому, було саме з тобою: якесь видовище, запах, схожі на " то " , начебто беруть із глибин цієї " чорної діри " пам'яті картини і образи травматичних подій, свідомість хіба що роздвоюється: ти вдома, але на фронті. Ветерани розповідають, що трапляється досить почути звук пролетающего вертольота, щоб травмировавшие образи і її уявлення знову охопили свідомість, коли людина знову " повертається " і знову переживає " як наяву " найбільш травмировавшую його ситуацію. Ці несподівані, " непрошені " спогади може тривати і від кількох секунд і хвилин за кілька годин. І як наслідок - людина знову відчуває сильніший стрес. Другий тип реагування - травматичний досвід свідомо витісняється, людина намагається уникати думок та спогадів пережите, прагне не потраплятимуть у ті ситуації, які б нагадати, викликати ці спогади, намагається робити всі те щоб не викликати їх знову. " Непрохані " спогади приходять й у сні як нічних кошмарів, що інколи, як відеозапис, відтворюють травматичну ситуацію, і такою ж лякаючої точністю чоловік у сні переживає власні реакцію цю ситуацію. Він прокидається в холодному поту, задихаючись, із дуже битким серцем, з напруженими м'язами, почуваючись цілком розбитим. Виникає реакція підвищеного переляку - на несподіваний чи гучний звук. За найменшої несподіванки людина робить стрімкі руху, може кинутися на грішну землю, якщо почує звук низько пролетающего вертольота, він різко обертається та приймає бойову позу, якщо відчує зі спини чиєсь наближення. <br />
<br />
Одним з ознак посттравматичного становища є дуже важко пережита втрата здібності, в цілому або частково, встановлювати близькі дружні стосунки з які вас оточують. Багато ветеранів скаржаться, що лише по пережитого їм стало набагато важче відчувати кохання, і радості, вони рідше виникають чи взагалі зникли періоди творчої наснаги, натомість на них нападає почуття отьединенности людей, відчуженості від навколишнього світу. Людина починає відчувати власну измененность, у випадках психологи говорять про виникненні іншого " Я " . Ці відчуття важко, іноді просто неможливо висловити, усвідомити, як наслідок виростає реальне відчуження від ритму близьких: " їм мене не зрозуміти " . Виникає депресія, людина починає почуватися невпевненим, никчемным і знехтуваним. У стані посттравматичного стресу депресія сягає самих безпросвітних глибин розпачу, людина втрачає сенс існування, і всі супроводжується виснаженням і апатією. <br />
<br />
Очень часто з'являється відчуття провини: " я винен у тому, що робив на війні " чи " я винен у тому, що у той час не зробив: не врятував, не допоміг... " , - що сприяє виникненню нападів самозневажливих думок та поведінки, до саморуйнівних вчинків. Коли чоловіка відвідують нічні кошмари, в нього природно й виникають проблеми зі сном, йому буває важко заснути через неусвідомлюваного страху знову опинитися у тому полоні. Іноді порушення сну виглядають як постійне раннє пробудження, поганий сон погіршує тяжкий стан, виникає почуття виснаження й апатія. З іншого боку, зростає агресивність, виникає прагнення розв'язувати всі життєві колізії з допомогою тиску, у своїй необов'язково застосовується груба фізична сила, це може бути мовна та емоційну агресивність. Спалахи гніву, які найчастіше бувають маломотивированы і найчастіше виникають під впливом алкогольного сп'яніння, перетворюються на напади лютого гніву. І всі ці симптоми розвинулися після, - важливо вкотре підкреслити - по тому, як людина пережив ЩОСЬ жахливе, травматичний стрес, потрапивши у ситуацію, що виходить далеко за межі як він особистих, і, з погляду більшості, звичайних життєвих уявлень. Симптоми можуть з'явитися відразу після перебування у травматичною ситуації (якщо їх немає за місяць, то клініцисти ставлять цей діагноз), а виникатимуть через ви багато років - у тому особлива каверзность посттравматичного стресового розлади. Описано випадки у ветеранів другий Першої світової, коли хвороба з'явилася через років після закінчення. <br />
<br />
Некоторым ветеранам " везе " -вони повертаються до будинок, де близькі люди й не лише зберегли любов до них, але ще виявилися здатними створити атмосферу, у якій колишні солдати могли відчувати себе у безпеки, виговоритися, обговорити з своїми близькими пережите, спокійно проаналізувати і осмислити його, й у результаті прийняти свій досвід минулого і відновити віру в навколишній світ. На жаль, ця справді доля небагатьох: а решта, і це теж описано дослідниками -немає такого пристановища, найчастіше вони зіштовхуються з нерозумінням, байдужістю і навіть відчуженням із боку оточуючих людей. І тоді починаються спроби позбутися важких переживань з допомогою алкоголю і наркотиків, зрозуміло, це також у результаті тільки погіршує стан, створюючи нові проблеми через що розвилася залежність від алкоголю чи наркотиків. Всякі рани треба лікувати, це аксіома, й душевні рани теж, обмаль таких людей, хто може впоратися зі цим самостійно. Але як і хто може допомогти? <br />
<br />
В США існує Державна служба допомоги ветеранам, має широку мережу добре оснащених госпіталів всій країні. Майже у кожному великому університеті існує науковий центр з вивчення посттравматичного стресу, при госпіталях обладнані спеціальні лабораторії реабілітації. Працює Міжнародне наукове товариство травматичного стресу. Крім офіційних структур допомогу ветеранам надають різноманітні благодійні організації, які, зазвичай, очолюють колишні ветерани. Наприклад, інститут " Олімпія " створено чудовим врачом-психологом, ветераном війни у В'єтнамі Бенджамином Колодзином, автором дуже гарною i корисній книжки " ЯК ЖИТИ після психічної травми " . Він неодноразово бував у нашій країні, зустрічався як із фахівцями, і з афганськими ветеранами, книга його переведена (тираж, щоправда, невеличкий). Цей перелік продовжувати. Важливим тут і те, що медична допомога ветеранам не обмежується лише офіційними організаціями, проте у ній активну участь беруть люди, просто які хотіли допомагати ветеранам. <br />
<br />
Мне можуть заперечити: який сенс говорити про Америку - вона багата. Проте цим, мій погляд, не погодитися, по-перше, оскільки Україна зовсім на така вже бідна, а проблеми наші щодо організації допомоги ветеранам сягають у наше минуле, та й пов'язані з справжнім, коли психологічні, (але тільки психологічні), його проблеми окремої людини, людину, як особи і індивідуальності, не є предметом реальної діяльності, а лише декларацією державних служб. Можна намітити три основні напрями допомоги ветеранам, тим, хто вже повернувся, і тих хто повернеться. Перше - це організація у межах російських офіційних структур державної служби допомоги ветеранам з певним законодавчим забезпеченням і фінансуванням, з обов'язковим залученням професійних психологів, соціологів і клініцистів до участі з розробки дослідницьких, реабілітаційних і соціальних програм. Друге і тісно пов'язане з першим напрям, яке умовно може бути просветительски-благотворительным, - це організація з допомогою різних громадських структур, типу комітету солдатських матерів і різних товариств ветеранів афганської війни, груп взаємодопомоги, типу груп зустрічей, відкритих для кожного із ветеранів, де б міг отримати потрібну інформацію, поговорити коїться з іншими ветеранами, зрозуміти, що проблеми можна розв'язати тощо. Ось тут головна роль належить волонтерам - людям, бажаючим і здатним надавати таку психологічної допомоги. <br />
<br />
Конечно, ідеальний варіант допомоги - це фахівці: лікарі, психологи, психотерапевти, соціальних працівників - люди, які знають, з який проблемою вони зіштовхнулися, які можуть визначити рівень і дуже якісне своебразие, індивідуальну динаміку порушень сну і, головне, володіють способами - як допомагати (ідеально, якщо це відбувається у спеціальних реабілітаційних центрах.) Проте, як відомо, життя наше далекою від цих ідеалів і не можна недооцінювати значення неформальних об'єднань ветеранів, яких можуть приєднатися люди, які хочуть і які можуть надавати їм реальної допомоги і підтримку. І третє напрям (може бути позначити як просвітницький) - це організація консультативної служби для родичів ветеранів: дружин, батьків, - у межах якої було б мати професійну консультацію, як їм краще побудувати взаємовідносини, як адекватно реагувати на виниклі після психічної травми деякі дива поведінці, зняти власне психічну напругу. І, безумовно, необхідно вирішувати якомога більше публікувати доступних до різних груп населення популярних книжок і брошур, робити телевізійні передачі, створювати фільми про можливі психологічних наслідки участі у бойові дії, і можна буде впевненіше прогнозувати, що військову і будь-яку іншу, пов'язану з великим ризиком, професію вибиратимуть люди, які мають необхідним потенціалом стійкості до стресовому впливу. <br />
<br />
Близкий ветерану людина має зрозуміти, що й повернувшись із фронту чоловік, брат, батько, друг став замкнутим чи, навпаки, дратівливим, запальним, якщо відчувається, що у душі утворилася " чорна діра травми " , то ми не стоїть покладатися те що, що час усе зцілить. Час справді лікує, але тільки у випадках. Потрібно намагатися створити довірчу, " безпечну " психологічну атмосферу, у якій ветеран може виговоритися, розповісти про свої переживання " то й зараз " , не боючись те, що їх зрозуміють чи засудять. Важливо пам'ятати, що повернувшись із фронту солдатів може довгі роки залишатися у полоні своїх спогадів та переживань, що його потрібно повернути мирне життя психологічно, що він примирився з собою - і дійсністю, навчився прощати себе... І водночас - не ставитися щодо нього, як до інваліду, а бути добрим і розуміє іншому, у тих-таки випадках, коли в самого це виходить, треба знайти профессионала-врача, психолога Проблемам посттравматичного стресу присвячено безліч досліджень, написані сотні монографій, і тисячі статей, вже створені і працюють Міжнародні суспільства по вивченню травматичного стресу, проводяться щорічні конференції; ці світові досягнення наукової думки цілком заслуговують запровадження у нашу вітчизняну практику. <br />
<br />
Нельзя сказати у своїй, що вирішено проблеми, вони складні, а й те, що є, достатньо надання допомоги тим, хто її потребує. Я далекою від думки, що у цій публікації вдалося описати, навіть стисло формі, усе різноманіття психологічних наслідків участі у бойових діях, моє завдання набагато скромніший і: звернути, привернути увагу лише у одного з найнесприятливіших і дуже потенційному варіанту впливу військового, травматичного стресу на психіку людини. <br />
Список литературы<br />
<br />
1. Знаків В.В. Розуміння воинами-интернационалистами ситуацій насильства, й приниження людської гідності // Психол. журн. 1989. Т. 10. ?4. З. 113-124. <br />
<br />
2. Знаків У. У. Психологічні причини нерозуміння " афганців " в межпичностном спілкуванні // Психол. журн. 1990. Т. Ns4. З. 99-108. <br />
<br />
3. Знаків У. У. Психологічний дослідження стереотипів розуміння особистості учасників війни у Афганістані // Зап. психології. 1990. Na4. З. 108-116. <br />
<br />
4. Солдатенков М. Війна, що її можуть пробачити // Аргументи як факти. ? 28,1991. <br />
<br />
5. Тарабрина М. У , Лаэебная Є. Про. Синдром посттравматичних стресових порушень: сучасний стан та проблеми // Психол. журн. 1992. ?2. З. 14-29 <br />
<br />
6. American Psychiatric Association, Committee on Nomenclature and Statistics: Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, ed. 3, revised. Washington, DC, American Psychiatric Association, 1987. <br />
<br />
7. Green У. L, Lindy J., Grace M., Gleser G. Multiple diagnoses in posttraumatic stress disorder: The role of War stressors // J. Nerv. Ment. Dis., 1989, 77, 329-335. <br />
<br />
8. Horowitz M. J.,Weiss D. P.S., MarmarC. Diagnosis of posttraumatic stress disorder. //Nerv. Ment. Dis., 1987, 175, pp. 276-277. <br />
<br />
9. Keane Т. M " Zimering R. Т., Caddell Т. M. A behavioral formulation of PTSD in Vietnam veterans // Behav. Therapy 1985, 8, 9-12. <br />
<br />
10. Kemp A., Rawlings Є., Green У. PTSD in Battered Women: A Shelter Sample // J. of Traumatic Stress, 1991, v. 4, ? 1, pp. 137-148. <br />
<br />
11. Pitman R. До., Orr P.S. P., Forgue D. F., Altman У., de Jong J., Herz L. Psycholophysiologic Responses to Combat Imagery of V. V. with PTSD versus Other Anxiety Disorders // J. of Abnormal Psichology, 1990, v. 99, ?1, 001 - 006. <br />
<br />
12. Solomon Z., Miculincer M., Benbenishty R. Combat stress reactionclinical manifestations and correlates // Mil. Psychol., 1989, v. 1, NS1, pp. 35-47. <br />
<br />
13. Van der Kolk B. The trauma spectrum: The interaction of biological and social events in the genesis of the trauma response // J. of Traumatic Stress, 1988,1, pp. 273-290. <br />
<br />
14. Trauma and Its Wake. Ed.: Figley З. R., N. Y., Brunner-Mazel, v. 1, 2,1986.Геннадийhttp://www.blogger.com/profile/03707646520907310967noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1835122149864831582.post-60519978336796700362010-03-28T08:07:00.001-07:002010-03-28T09:51:08.941-07:00психологический травматический стресс, возникший во время военных действийПушкарев А. Л. , Доморацкий В. А., Гордеева Е. Г. ПТСР - диагностика и лечение<br />
Автор: Пушкарев А. Л. , Доморацкий В. А., Гордеева Е. Г.<br />
Издательство института психотерапии<br />
Москва<br />
2002 г. <br />
<br />
ВВЕДЕНИЕ <br />
Проблема социально-психологической адаптации ветеранов войн, которые перенесли психотравмирующее воздействие факторов боевой обстановки, является чрезвычайно актуальной практической, научной и социальной проблемой как в странах СНГ, так и за рубежом.<br />
Психический и психологический травматический стресс, возникший во время военных действий, является одним из главных внутренних барьеров на пути адаптации к мирной жизни. После возвращения к мирной обстановке на уже имеющееся стрессовое расстройство (связанное с войной) наслаиваются новые стрессы, связанные с социальной адаптацией ветеранов. Они сталкиваются с непониманием, осуждением, сложностями в общении и профессиональном самоопределении, с проблемами – экономическими, образования, создания или сохранения семьи и др.<br />
Выводы исследователей часто противоречат друг другу: с одной стороны встречаются утверждения об отсутствии у ветеранов проблем с психическим здоровьем, а с другой – признание наличия у всех ветеранов посттравматического стрессового расстройства (ПТСР). Это связано с отсутствием единого методологического подхода к обследованию и анализу результатов, с расширенной трактовкой термина ПТСР, который является относительно новым для отечественной психиатрии и психологии.<br />
Впервые ПТСР было описано в США на основе длительного изучения психического состояния солдат американской армии, вернувшихся после войны во Вьетнаме. В 1980 г. понятие «посттравматическое стрессовое расстройство» (ПТСР) было принято как отчетливая и обоснованная диагностическая категория. Посттравматическое стрессовое расстройство можно определить как состояние, которое развивается у человека, испытавшего психоэмоциональный стресс достаточной выраженности, способный быть травматическим практически для любого человека.<br />
По воздействиям на психику человека и их последствиям, войны конца 20-го века очень похожи на войну во Вьетнаме. В США, по данным национального исследования ветеранов войны во Вьетнаме, в 1988 г. у 30,6% участвовавших в ней американцев наблюдались посттравматические стрессовые расстройства, частичные ПТСР – у 22,5%. У 55,8% лиц, имеющих ПТСР, были обнаружены пограничные нервно-психические расстройства; вероятность оказаться безработным (по сравнению с другими) у них в 5 раз больше, разводы были у 70%, родительские проблемы у 35%; крайние формы изоляции от людей у 47,3%, выраженная враждебность – у 40%, совершение более 6 актов насилия в год у 36,8%, попали в тюрьму или были арестованы 50%. В наше время у 72% участников боевых действий в Чеченской Республике выявляются астено-депрессивные состояния, психотические реакции, которые в большинстве случаев приводят к развитию ПТСР. По нашим данным исследования состояния здоровья у ветеранов войны в Афганистане, проживающих в Республике Беларусь, у 62,3% участников военных действий определяется ПТСР различной степени выраженности.<br />
Отсутствие данных о количестве ветеранов в странах СНГ, страдающих ПТСР, о выраженности его не позволяет получить до сих пор полного представления о масштабах необходимых организационных мероприятий по оказанию научно обоснованной медицинской и социально-психологической помощи ветеранам. Выделение ПТСР как особой нозологической группы имеет значение для прогнозирования их развития у участников военных действий и для разработки необходимых в этих случаях специальных профилактических и реабилитационных программ.<br />
Внедрение современных, общепринятых в странах СНГ и за рубежом критериев ПТСР, позволит приступить к решению актуальной проблемы – оказанию необходимой конкретной психиатрической, медико-психологической помощи ветеранам военных конфликтов. <br />
Однако, научно обоснованных положений по оказанию воинам-интернационалистам психотерапевтической, психологической и психиатрической помощи крайне мало. В то же время все современные подходы к реабилитации обязательно включают психотерапию. <br />
В представляемой работе отражены данные зарубежного опыта специалистов, оказывающих помощь ветеранам различных войн, обобщен практический опыт работы с участниками военных действий в Республике Беларусь. Рекомендуются методики, которые позволят с учетом специфики проявлений ПТСР провести коррекцию психологического состояния у участников военных действий, повысить возможности их социально-психологической адаптации.<br />
ДИАГНОСТИКА ПОСТТРАВМАТИЧЕСКОГО СТРЕССОВОГО РАССТРОЙСТВА У УЧАСТНИКОВ ВОЕННЫХ ДЕЙСТВИЙ <br />
ЭТИОЛОГИЯ ПТСР <br />
Этиологическим фактором психосоматической патологии у участников войны является боевой стресс. Участие в боевых действиях рассматривается как стрессор, травматичный практически для любого человека. В отличие от других стрессоров, участие в войне является пролонгированной психотравматизацией.<br />
Пребывание на войне сопровождается комплексным влиянием ряда факторов: 1) ясно осознаваемое чувство угрозы для жизни, так называемый биологический страх смерти, ранения, боли, инвалидизации; 2) ни с чем не сравнимый стресс, возникающий у человека, непосредственно участвующего в боевом действии; наряду с этим появляется психоэмоциональный стресс, связанный с гибелью на глазах товарищей по оружию или с необходимостью убивать человека, пусть и противника; 3) воздействие специфических факторов боевой обстановки (дефицит времени, ускорение темпов действий, внезапность, неопределенность, новизна); 4) невзгоды и лишения (нередко отсутствие полноценного сна, особенности водного режима и питания); 5) характерный для участников войны в Афганистане жаркий климат в горно-пустынной местности (гипоксия, жара, повышенная инсоляция).<br />
В свете современных представлений стресс представляет собой совокупность стереотипных, филогенетически запрограммированных реакций организма при воздействии на него экстремальных факторов. Возникающие реакции организма являются по своей начальной сути адаптационными. Они могут рассматриваться под разными углами зрения на системном, органном, клеточном уровнях; с позиций психолога, патофизиолога, биохимика. Общепринято, что возникающие адаптационные реакции при воздействии экстремальных факторов всегда избыточны, поэтому стресс-реакция сопровождается не только приспособительными, но и патологическими изменениями. <br />
К важным факторам риска развития ПТСР относятся характерологические особенности личности, включая черты социопатического поведения, а также развитие алкогольной или наркотической зависимости. Это снижает способность личности к преодолению травматических стрессовых переживаний. Наличие в анамнезе психологических травм (например, физическое насилие в детстве, несчастные случаи в прошлом) может увеличивать риск того, что после очередного травматического события разовьется ПТСР. Определенный риск составляет также несчастное детство и психическая патология у членов семьи. Следует к тому же учитывать и возраст больного. Преодоление экстремальных ситуаций труднее дается очень молодым и очень старым людям. Дополнительным фактором риска развития ПТСР является и наличие психических заболеваний в анамнезе. К числу факторов, облегчающих защиту от ПТСР относятся способность больного к эмоциональному самоконтролю, наличие хорошей самооценки, способность к своевременной интеграции травматического опыта других в свою жизнь, а также наличие хорошей социальной поддержки.<br />
Травмы, нанесенные людьми, часто сопровождаются большими чувствами недоверия и горечи, мстительностью и сутяжничеством. Риск ПТСР возрастает также в случае изоляции больного во время травмы.<br />
Реакция на травму связана также с посттравматическими факторами, такими как доступность систем поддержки или доверенных лиц. В этом может скрываться одна из причин того, почему на жертв травмы столь разрушительное действие производит утрата семьи и близкого окружения. Исход заболевания во многом зависит от того, насколько рано больному была оказана помощь. Следует также обращать внимание на реакцию семьи больного, поскольку процессу выздоровления могут помешать родственники, поощряющие некоторые проявления болезненного поведения пациента.<br />
ЭПИДЕМИОЛОГИЯ ПТСР <br />
ПТСР – нередкое явление. На протяжении жизни им заболевает 1% населения, а у 15% населения после тяжелых травм (таких как физическое нападение или военные действия) могут возникать отдельные симптомы ПТСР (Т.Б. Дмитриева, 1998). У значительного числа лиц ПТСР хронифицируется. В общей популяции они часто сочетаются с другими психическими заболеваниями, включая аффективные расстройства и злоупотребление алкоголем или другими наркотиками.<br />
Если рассматривать только контингент участников войны, то посттравматическое стрессовое расстройство – синдром отсроченных во времени от пребывания в травматической ситуации специфических реакций с наслоением вторичных стрессов – отмечается среди практически здоровых ветеранов войны в Афганистане в 18,6%; хронически больных – 41,7%; инвалидов – 56,2% (Г.З. Демченкова, 1999). Полученные репрезентативные данные о распространенности ПТСР у воинов-интернационалистов, проживающих на территории Республики Беларусь, свидетельствуют о том, что признаки ПТСР (различной степени выраженности) имеют место у 62,3% обследованных (А.Л. Пушкарев, 1999).<br />
КРИТЕРИИ ДИАГНОСТИКИ ПОСТТРАВМАТИЧЕСКОГО СТРЕССОВОГО РАССТРОЙСТВА (ПТСР). <br />
Согласно МКБ-10 и DSM-IV, посттравматическое стрессовое расстройство (ПТСР) может развиваться вслед за травмирующими событиями, выходящими за рамки нормального человеческого опыта. Пациентами могут стать как непосредственные жертвы травм, так и свидетели.<br />
В МКБ-10 ПТСР шифруется в рубрике F43 («Реакция на тяжелый стресс и нарушения адаптации») под кодом F43.1. Эти диагностические критерии ПТСР соответствуют критериям по DSM-IV, которые более детализированы и позволяют дифференцировать тип расстройства.<br />
По DSM-IV ПТСР рассматривается в рубрике «Тревожные расстройства» (300.хх), хотя диагностический код (309.81) соответствует «Расстройствам адаптации» 309.хх.<br />
• Посттравматическое стрессовое расстройство.<br />
• острое / хроническое<br />
• с отставленным началом<br />
ДИАГНОСТИЧЕСКИЕ КРИТЕРИИ ПОСТТРАВМАТИЧЕСКОГО СТРЕССОВОГО РАССТРОЙСТВА ПО DSM-IV.<br />
А. Больной находился под воздействием травмирующего события, при котором имели место следующие явления:<br />
• Больной пережил, был свидетелем или участником события или событий, которые представляли реальную или возможную угрозу смерти либо серьезного вреда или опасность нарушения физической целостности, угрожавшую самому больному или другим людям.<br />
• Реакция больного проявлялась в виде страха, беспомощности или ужаса.<br />
Воздействие экстремального стрессора приводит к манифестации ПТСР в виде трех констелляций: интрузии, избегания и гиперактивности.<br />
Б. Травмирующее событие повторно переживалось в виде одного или нескольких следующих проявлений (интрузия):<br />
• Повторные, навязчивые воспоминания о событиях, включая образы, мысли или ощущения.<br />
• Повторяющиеся и вызывающие значительное беспокойство сны о пережитом событии.<br />
• Такие действия или ощущения, как если бы травмирующее событие случилось снова (включая ощущение воссоздания пережитого, иллюзии, галлюцинации и диссоциативные эпизоды, в том числе те, которые возникают при пробуждении или в состоянии опьянения).<br />
• Сильный психологический дистресс под влиянием внешних или внутренних раздражителей, которые символизируют или напоминают какой-либо аспект травмирующего события.<br />
• Физиологическая реактивность под влиянием внешних или внутренних раздражителей, которые символизируют или напоминают какой-либо аспект травмирующего события.<br />
В. Постоянное избегание стимулов, связанных с травмой, и общее оцепенение (отсутствовавшие до травмы), о которых свидетельствует по меньшей мере 3 симптома из следующих (избегание):<br />
• Попытки избежать мыслей, ощущений или разговоров, связанных с травмой;<br />
• Попытки избежать действий, мест или людей, которые вызывают воспоминания о травме;<br />
• Частичная или полная амнезия важных аспектов травмы;<br />
• Выраженное снижение интереса к ранее значимым видам деятельности или к участию в них;<br />
• Чувство отрешенности или отчужденности от окружающих;<br />
• Сужение диапазона аффективной реакции (например, неспособность испытывать любовь);<br />
• Неспособность ориентироваться на длительную жизненную перспективу (например, больной не планирует заниматься карьерой, жениться, иметь детей или строить нормальную жизнь);<br />
Г. Устойчивые проявления повышенного возбуждения (отсутствовавшие до травмы), о которых свидетельствует не менее 2-х симптомов из следующих (гиперактивность):<br />
• Трудности при засыпании или нарушение продолжительности сна;<br />
• Раздражительность или вспышки гнева;<br />
• Трудность концентрации внимания;<br />
• Сверхнастороженность;<br />
• Усиленная реакция на испуг;<br />
Д. Продолжительность расстройства (симптомов, описанных в рамках критериев Б, В, и Г) более 1 мес.<br />
Е. Расстройство вызывает клинически значимый дистресс или нарушения в социальной. трудовой или других сферах жизнедеятельности.<br />
Уточните тип расстройства:<br />
Острое, – если симптомы сохраняются менее 3 мес.<br />
Хроническое, – если симптомы сохраняются 3 мес. и более.<br />
Уточните тип расстройства:<br />
Отсроченное, – если симптомы возникают по меньшей мере через 6 мес. после окончания воздействия стрессора.<br />
В небольшой части случаев ПТСР, обнаруживая хроническое течение на протяжении многих лет, может переходить в хроническое изменение личности (МКБ-10: F62.0).<br />
КЛИНИЧЕСКАЯ КАРТИНА <br />
Врачу важно понимать, что больной с ПТСР не обязательно первично обращается с жалобами на вышеописанную симптоматику. Даже если это и происходит, ему не свойственно находить связь между своей симптоматикой и предшествующей травмой. Первоначальному сокрытию травматических событий могут способствовать чувства стыда, вины, стремление к вытеснению тягостных воспоминаний и недопонимание их важности.<br />
При подозрении на ПТСР врачу следует тактично и сочувственно расспросить больного о возникавших в прошлом травматичных событиях. При первом же затрагивании этой темы больной может дать аффективную реакцию, которая скажет врачу по меньшей мере столько же, сколько можно сказать словами. Эта реакция может состоять в нарастающей слезливости, свидетельствующей о довольно глубоком внутреннем чувстве стыда. Слезливость нередко дополняется избеганием контакта глазами, возбуждением, появлении враждебности. Клиническая картина обычно включает в себя:<br />
• Нарушения сна. Любого больного, обращающегося по поводу нарушений сна, следует спросить о кошмарных сновидениях. Поскольку для кошмарных снов при ПТСР характерно фотографически точное воспроизведение действительно пережитых событий, то это заболевание следует заподозрить у любого человека, описывающего необычно живые или правдоподобные ночные кошмары. Больные могут просыпаться в поту или в возбуждении, возможно крича или издавая иные звуки, стискивая или нападая на своих партнеров в постели.<br />
• Социальное избегание, дистанцирование и отчуждение от других, включая близких членов семьи. При несоответствии прежнему складу личности, такого рода поведение должно наводить на подозрение о наличии ПТСР.<br />
• Изменения поведения, эксплозивные вспышки, раздражительность или склонность к физическому насилию над другими людьми. <br />
• Злоупотребление алкоголем или наркотиками, особенно для «снятия остроты» болезненных переживаний, воспоминаний или чувств.<br />
• Антисоциальное поведение или противоправные действия. При отсутствии такого поведения в подростковом возрасте, следует думать о диагнозе ПТСР.<br />
• Депрессия, суицидальные мысли или попытки к самоубийству. <br />
• Высокие уровни тревожной напряженности или психологической неустойчивости. <br />
• Неспецифические соматические жалобы (например, головная боль). У лиц с ПТСР часто обнаруживаются соматические и психосоматические расстройства в виде хронического мышечного напряжения, повышенной утомляемости, мышечно-суставной, головной, артритоподобной болей, язвы желудка, боли в области сердца, респираторного симптома, колита. В работе Horowitz с соавт. (1994) по изучению пациентов с ПТСР было выявлено, что у 75 % пациентов наблюдаются головные боли и чувство слабости в различных частях тела, у 56 % отмечались тошнота, боли в области сердца, в спине, головокружение, чувство тяжести в конечностях, онемение в различных частях тела, «ком в горле» и, наконец, 40 % обследован¬ных беспокоило затруднение дыхания.<br />
ПТСР рассматриваются не как однородная диагностическая категория, а как проявляющаяся различными подвидами.<br />
Острые ПТСР диагностируют, когда симптомы возникают в пределах 6 мес. после травмы и сохраняются не более 6 мес. Прогноз хороший. О хронических ПТСР говорят, когда продолжительность симптомов превышает 6 мес. И, наконец, для отсроченных ПТСР характерно появление симптомов после латентного периода (месяцы, годы). При отсроченных и хронических ПТСР симптоматология появляется через 6 мес. после травмы и длится более 6 мес.<br />
Для ПТСР у ветеранов войны характерны пять фаз:<br />
1) начальное воздействие;<br />
2) сопротивление/отрицание;<br />
3) допущение/подавление;<br />
4) декомпенсация;<br />
5) совладание с травмой и выздоровление.<br />
Отличительная черта данной схемы – наличие периода декомпенсации перед совладанием. Однако существует значительно большее разнообразие ответных реакций на травматическое событие, положение о существовании окончательной фазы разрешения не подтверждается практикой, выздоровление происходит гораздо медленнее, чем ожидается. Поэтому более точно следует говорить о нескольких возможных путях развития заболевания.<br />
Один из них заканчивается адаптивным разрешением. Второй путь– дезадаптивное разрешение ПТСР в виде одной из следующих форм:<br />
основанное на генерализованной реакции страха;<br />
основанное на генерализованной реакции гнева;<br />
базирующееся на диссоциации;<br />
основанное на реакции ухода в себя;<br />
базирующееся на использовании травмы. <br />
Концепция дезадаптивного разрешения полезна для понимания того факта, что индивидуумы с хроническими ПТСР не «просто застряли» между 2 и 3-й фазами. В попытке «прийти к соглашению с травмой» у них изменяется представление о себе и окружающем мире. Личностные изменения, наблюдаемые у лиц с ПТСР, являются отражением достигнутого типа разрешения.<br />
Первичные симптомы посттравматического стрессового расстройства. <br />
У всех ветеранов длительное время после войны проявляются выраженные первичные симптомы ПТСР (В.Ю. Шанин, А.А. Стрельников, 1997).<br />
Повторное переживание травмы.<br />
Имеет несколько форм. Для диагноза ПТСР достаточно одной формы.<br />
Самый частый (у 80 %) вариант повторного переживания травмы – повторяющиеся ночные кошмары, – которые в первые 2 – 4 г. после войны беспокоили всех до единого ветеранов. Для снов ветеранов характерны чувство беспомощности, одиночество в потенциально фатальной ситуации, преследование врагами с выстрелами и попытками убить, ощущение отсутствия оружия для защиты. Подобного рода сны часто являются частью общих сновидений о войне. В наибольшей степени ночные кошмары являются проблемой для пациентов с последствиями контузии головного мозга. Из бесед с матерями, женами, сожительницами ветеранов установлено, что часто во время кошмарных сновидений они совершают во сне движения различной интенсивности.<br />
Вторым по выраженности проявлением повторных переживаний травмы был психологический дистресс под воздействием событий, символизирующих или имеющих сходство с различными аспектами травматического события, включая годовщину войны. Данные проявления в той или иной степени наблюдаются почти у 70% обследованных. Многие эпизоды являются триггерами, напоминающими боевой опыт и вызывающими неприятные ассоциации (вертолет, летающий над головой; информация о войне; работа фотостимулятора при регистрации ЭЭГ, ассоциирующаяся с очередью из автомата). Ветераны имеют повышенную чувствительность к стимулам, имеющим отношение к войне, вследствие своего предыдущего боевого опыта и эти стимулы могут реактивировать симптомы ПТСР и дистресс.<br />
Периодически возникающие воспоминания о военных событиях (еще одна форма интрузии) отмечаются более чем у 50%. Наиболее часто наблюдались печаль по поводу потери с острой эмоциональной болью, проигрыш заново проблематичных аспектов травматических событий.<br />
Считается, что, несмотря на дискомфорт, повторное переживание травмы имеет адаптивное значение. Показано, что попытки избежать неприятные повторные переживания травмы ведут к патологическому разрешению.<br />
Эмоциональное оскудение, а также избегание стимулов, связанных с травмой.<br />
Второй важной клинической чертой ПТСР являются «эмоциональное оскудение», «эмоциональная гипостезия». Подавляющее число обследованных ветеранов отмечают снижение или потерю интереса к какой-либо активности, которая «раньше занимала», ощущение отчуждения (отгороженности) от других людей, снижение способности радоваться, любить, быть беззаботным, уход от социальной жизни. Эмоциональные проблемы отражаются и на семейной жизни. Супруги обследованных описывают их как холодных, бесчувственных, незаботливых людей. Обращает на себя внимание неустроенность в личной жизни у значительного числа ветеранов: многие испытывают трудности с женитьбой, среди тех, кто вступил в брак до армии и сразу после войны, отмечается большое число разводов.<br />
У ветеранов также отмечается чувство непродолжительности будущей жизни (расстройство временной перспективы) в виде пессимизма (будущее неперспективно, будущего нет), ожидания короткой по продолжительности жизни, ожидания несчастья в будущем.<br />
Симптомы повышенной возбудимости. <br />
Они проявляются прежде всего расстройствами сна, связанными или не связанными с ночными кошмарами. Выделяются следующие варианты нарушения сна у обследованных ветеранов: инсомнии (нарушение засыпания, поверхностный сон, раннее пробуждение, отсутствие чувства отдыха после сна); парасомнии (двигательные, психические (ночные кошмары)).<br />
Повышенная раздражительность, ярость, гнев, тяга к насилию являются типичными проявлениями еще одной констелляции симптомов повышенной возбудимости. В 95 % случаев наблюдаетсяь выраженное снижение показателя устойчивости внимания. О повышенной осторожности, бдительности сообщают 80 % обследованных ветеранов. Данные симптомы являются также отражением повышенной возбудимости.<br />
Вторичные симптомы посттравматического стрессового расстройства. <br />
К вторичным симптомам ПТСР, наблюдаемым у пациентов многие годы, относят: депрессию, тревогу, импульсивное поведение, алкоголизм (токсикоманию), соматические проблемы, нарушение чувства времени, нарушение ЭГО-функционирования.<br />
Нами анализировались основные клинические симптомы, отмечающиеся у обследованных ветеранов (300 чел.). Имели признаки ПТСР – 187 чел., признаки ПТСР отсутствовали у 113 чел. Выраженность каждого симптома оценивалась в баллах по шкале:<br />
нет = 0 баллов<br />
слегка = 1 балл<br />
несколько = 2 балла<br />
значительно = 3 балла<br />
сильно = 4 балла.<br />
Как видно из таблицы 1, у ветеранов с признаками ПТСР четко отмечаются достоверные различия по частоте и выраженности большинства клинических симптомов.<br />
Таблица 1.<br />
Представленность основных клинических симптомов у обследованных ветеранов Афганской войны (n=300), имеющих признаки ПТСР и без них<br />
(по степени выраженности).<br />
<br />
№ п/п Симптомы Более выражено при ПТСР на N% Более выражено при ПТСР в N раз Без ПТСР При ПТСР Достоверность различий в выраженности симптоматики у ветеранов без ПТСР и с ПТСР)<br />
> на N % > в N раз M±m M±m p<<br />
• Боли в пояснице или спине 17 1,2 1,76±0,13 2,06±0,10 0,05<br />
• Боли в суставах и конечностях 60 1,6 1,19±0,13 1,90±0,10 0,001<br />
• Усталость 62 1,6 1,07±0,10 1,74±0,09 0,001<br />
• Частая смена настроения 194 2,9 0,56±0,08 1,65±0,09 0,001<br />
• Расстройства сна 181 2,8 0,58±0,09 1,64±0,10 0,001<br />
• Беспокоящие мысли, воспоминания и др. перед засыпанием 167 2,7 0,60±0,08 1,60±0,09 0,001<br />
• Повышенная чувствительность к холоду 62 1,6 0,99±0,12 1,60±0,11 0,001<br />
• Головные боли 63 1,6 0,96±0,12 1,56±0,10 0,001<br />
• Чувство тяжести или усталости в ногах 102 2,0 0,77±0,10 1,55±0,09 0,001<br />
• Чувствительность к перемене погоды 62 1,6 0,93±0,10 1,51±0,10 0,001<br />
• Тоска 161 2,6 0,58±0,08 1,51±0,10 0,001<br />
• Онемение конечностей (омертвение, жжение или мурашки, покалывание в кистях рук и стопах) 131 2,3 0,64±0,10 1,48±0,09 0,001<br />
• Болезненная чувствительность к любым раздражителям 173 2,7 0,54±0,07 1,47±0,09 0,001<br />
• Боли в желудке 121 2,2 0,65±0,10 1,44±0,10 0,001<br />
• Сильная потливость 50 1,5 0,95±0,13 1,42±0,11 0,01<br />
• Боли в шее (затылке) или плечевых суставах 39 1,4 0,98±0,12 1,36±0,10 0,01<br />
• Ощущение слабости 54 1,5 0,88±0,09 1,36±0,08 0,001<br />
• Сердцебиение, перебои в сердце или замирание сердца 30 1,3 1,03±0,15 1,35±0,11 0,05<br />
• Ощущение давления в голове 80 1,8 0,74±0,11 1,34±0,10 0,001<br />
• Изжога или кислая отрыжка 94 1,9 0,67±0,10 1,30±0,10 0,001<br />
• Беспредметная тревога 268 3,7 0,35±0,06 1,29±0,09 0,001<br />
• Периодическое мрачное злобное настроение 304 4,0 0,32±0,06 1,29±0,09 0,001<br />
• Колебания артериального давления 45 1,5 0,89±0,11 1,28±0,09 0,01<br />
• Кашель 99 2,0 0,63±0,10 1,26±0,10 0,001<br />
• Непереносимость жары, духоты, езды в транспорте 182 2,8 0,44±0,07 1,25±0,10 0,001<br />
• Вялость 119 2,2 0,56±0,08 1,23±0,08 0,001<br />
• Ничего не хочется 126 2,3 0,54±0,07 1,21±0,08 0,001<br />
• Беспокоящие мысли, воспоминания и др. после пробуждения 281 3,8 0,29±0,07 1,11±0,09 0,001<br />
• Чувство давления или переполнения в животе 92 1,9 0,58±0,10 1,11±0,10 0,001<br />
• Колющие или тянущие боли в груди 128 2,3 0,45±0,09 1,02±0,09 0,001<br />
• Неясные, неопределенные мучительные ощущения 270 3,7 0,27±0,05 1,01±0,08 0,001<br />
• Быстрая истощаемость 111 2,1 0,47±0,09 1,00±0,21 0,05<br />
• Повышенная сонливость 46 1,5 0,65±0,10 0,94±0,09 0,05<br />
• Отрыжка 153 2,5 0,37±0,07 0,94±0,09 0,001<br />
• Повышенная чувствительность к теплу 84 1,8 0,47±0,09 0,87±0,10 0,01<br />
• Навязчивые действия и мысли 355 4,6 0,19±0,06 0,85±0,08 0,001<br />
• Нарушения памяти 96 2,0 0,43±0,07 0,84±0,08 0,001<br />
• Сердечные приступы 66 1,7 0,51±0,09 0,84±0,08 0,01<br />
• Быстрое утомление от умственной нагрузки 126 2,3 0,36±0,06 0,82±0,07 0,001<br />
• Неприятные ощущения в области носа, горла, при дыхании 72 1,7 0,48±0,10 0,82±0,09 0,01<br />
• Озноб 301 4,0 0,20±0,06 0,80±0,08 0,001<br />
• Боли в нижней части живота 174 2,7 0,29±0,07 0,79±0,09 0,001<br />
• Головокружение 43 1,4 0,54±0,09 0,77±0,08 0,05<br />
• Трудно концентрировать внимание 147 2,5 0,30±0,06 0,74±0,07 0,001<br />
• Приступы одышки (удушья) 139 2,4 0,28±0,08 0,68±0,08 0,001<br />
• Зуд 112 2,1 0,32±0,07 0,67±0,08 0,001<br />
• Дрожание пальцев рук 178 2,8 0,24±0,06 0,67±0,07 0,001<br />
• Повышенная боязнь чего-то (радиации, закрытых помещений, света, звуков, болезней, возможностей умереть и др.) 285 3,9 0,17±0,05 0,65±0,08 0,001<br />
• Ощущение кома в горле, сужения горла или спазма 97 2,0 0,32±0,08 0,62±0,08 0,01<br />
• Повышенная половая возбудимость 159 2,6 0,24±0,07 0,61±0,08 0,001<br />
• Периодическое ощущение физического страха 278 3,8 0,15±0,05 0,58±0,07 0,001<br />
• Склонность к плачу 175 2,7 0,20±0,06 0,56±0,07 0,001<br />
• Боли в горле 223 3,2 0,17±0,05 0,56±0,07 0,001<br />
• Приступы жара, приливы крови 293 3,9 0,14±0,05 0,55±0,07 0,001<br />
• Отсутствие аппетита 178 2,8 0,20±0,05 0,55±0,07 0,001<br />
• Спазм в руке при письме 156 2,6 0,21±0,06 0,54±0,08 0,001<br />
• Чувство оглушенности (помрачения сознания) 874 9,7 0,05±0,02 0,52±0,08 0,001<br />
• Уменьшение веса 144 2,4 0,21±0,06 0,51±0,07 0,001<br />
• Позывы к мочеиспусканию 96 2,0 0,26±0,06 0,51±0,07 0,01<br />
• Дрожание 215 3,2 0,16±0,05 0,50±0,06 0,001<br />
• Поносы 96 2,0 0,25±0,06 0,49±0,06 0,01<br />
• Легкое покраснение 444 5,4 0,09±0,04 0,47±0,06 0,001<br />
• Волчий голод 92 1,9 0,24±0,07 0,46±0,07 0,05<br />
• Нарушение равновесия 174 2,7 0,14±0,05 0,38±0,06 0,001<br />
• Тошнота 162 2,6 0,14±0,05 0,37±0,06 0,01<br />
• Мысли о самоубийстве 1340 14,4 0,02±0,01 0,30±0,05 0,001<br />
• Рвота 283 3,8 0,08±0,04 0,29±0,06 0,001<br />
• Затруднения при глотании 321 4,2 0,07±0,03 0,27±0,05 0,001<br />
• Нарушение координации движений 326 4,3 0,06±0,03 0,27±0,05 0,001<br />
• Речевые расстройства 278 3,8 0,06±0,04 0,24±0,05 0,001<br />
• Припадки (приступы, судороги) 226 3,3 0,07±0,03 0,24±0,05 0,01<br />
• Обмороки 228 3,3 0,05±0,03 0,18±0,05 0,05<br />
• Параличи 450 5,5 0,01±0,01 0,06±0,02 0,05<br />
В структуре жалоб, которая анализировалась по Гиссенскому психосоматическому опроснику, у ветеранов с признаками ПТСР наибольший удельный вес имеют жалобы, связанные с состоянием сердечно-сосудистой системы (сердечный фактор «С»), они составляют 36% среди всех жалоб; несколько меньше жалоб связано с проявлением нервного истощения (фактор истощения «И»), они составляют 24,6%; жалобы, связанные с болями различной этиологии и локализации (болевой фактор «Б») составляют 20,2%; жалобы, связанные с состоянием желудочно-кишечного тракта (желудочный фактор «Ж») составляют 19,1%.<br />
На рис.1 представлена выраженность соматических жалоб у ветеранов с признаками ПТСР и без этих признаков в сопоставлении с уровнем обычных жалоб у практически здоровых лиц.<br />
<br />
Рис.1<br />
Как видно из рисунка, общая интенсивность жалоб (высота столбиков) - давление жалоб у ветеранов с признаками ПТСР почти в 2 раза больше, чем у ветеранов без ПТСР (высота столбика складывается из баллов по Гиссенскому опроснику, соответствующих «сердечному», «болевому», «желудочному» фактору, а также фактору «нервного истощения»). В то же время у ветеранов, не имеющих признаков ПТСР, общая интенсивность жалоб практически не отличается от данных здорового контингента, не участвовавшего в военных действиях. Особенностью группы ветеранов без ПТСР является (в отличие от здорового контингента) превалирование жалоб - 40,5%, связанных с состоянием сердечно-сосудистой системы (в норме этот фактор не более 20%).<br />
ВЛИЯНИЕ ПТСР НА ХАРАКТЕР ПСИХОПАТОЛОГИЧЕСКИХ НАРУШЕНИЙ У ВЕТЕРАНОВ <br />
Психопатологические нарушения у ветеранов афганской войны были представлены следующими синдромами: истеро-ипохондрический (у 32 %); астено-ипохондрический (у 35 %); обсессивно-фобический (у 33 %); астено-депрессивный (у 26 %); астено-невротический (у 38 %).<br />
Выявлена четкая зависимость характера и выраженности психопатологических нарушений от наличия признаков ПТСР у воинов-интернационалистов.<br />
На рис.2 и 3 представлено соотношение клинических и субклинических форм вышеперечисленных синдромов у ветеранов, без признаков и с признаками ПТСР.<br />
<br />
Рис.2<br />
<br />
Рис.3<br />
Как видно из рисунков, у ветеранов с признаками ПТСР,<br />
в 3,7 раза более выражен астено-невротический синдром (особенно его субклинические формы);<br />
в 4,7 более выражен астено-ипохондрический синдром;<br />
в 9,5 более выражен обсессивно-фобический;<br />
в 7,3 более выражен истеро-ипохондрический синдром:<br />
в 7,5 более выражен астено-депрессивный синдром по сравнению с ветеранами, не имеющими признаков ПТСР.<br />
В отечественной литературе описываются выявленные типы психической дезадаптации у ветеранов, показателем которых является целостная поведенческая стратегия поведения (Б. Д. Карвасарский и др., 1990).<br />
Первый тип – активно-оборонительный (преимущественно адаптированный). Отмечается либо адекватная оценка тяжести заболевания, либо тенденция к его игнорированию. Наблюдаются невротические расстройства. У части ветеранов прослеживается стремление обследоваться и лечиться амбулаторно. Второй тип – пассивно-оборонительный (дезадаптация с интрапсихической направленностью). В его основе – отступление, примирение с болезнью. Характерны тревожно-депрессивные и ипохондрические тенденции. Снижена потребность бороться с болезнью, нередка ориентация на «выигрыш» от нее. Психический дискомфорт – в жалобах соматического характера. Третий тип – деструктивный (дезадаптация с интерпсихической направленностью). Характерно нарушение социального функционирования. Наблюдаются внутренняя напряженность, дисфория. Часто отмечаются конфликты, взрывное поведение. Для разрядки отрицательных аффектов пациенты прибегают к алкоголю, наркотикам, агрессивным действиям и суицидным попыткам.<br />
Описаны разнообразные психопатологические симптомокомплексы, наблюдаемые у ветеранов (Б. Д. Цыганков, 1992).<br />
Для астенического симптомокомплекса характерны выраженные возбудимость и раздражительность на фоне повышенной утомляемости и истощаемости, эмоциональная слабость, пониженное настроение, обидчивость. Обсессивно-фобический симптомокомплекс проявляется чувствами немотивированной тревоги и страха, навязчивыми воспоминаниями психотравмирующего события. При истерическом симптомокомплексе наблюдаются повышенная внушаемость и самовнушаемость, стремление привлечь к себе внимание, демонстративный характер поведения. Для депрессивного симптомокомплекса характерны пониженное настроение, чувство пессимизма. Для эксплозивного симптомокомплекса характерны повышенная раздражительность, взрывчатость, злобность и агрессивность. Психоорганический симптомокомплекс, как правило, развивается у пострадавших, перенесших черепно-мозговую травму (астения, дисфория, нарушения памяти, эмоциональные расстройства, нарушения сна). Возможны кратковременные дереализационные и делириозно-онейроидные расстройства.<br />
ОСОБЕННОСТИ СЕКСУАЛЬНЫХ ДИСФУНКЦИЙ У УЧАСТНИКОВ ВОЕННЫХ ДЕЙСТВИЙ. <br />
Одним из важных показателей качества жизни человека является благополучие в сфере интимных отношений. Наличие сексуальных проблем затрудняет создание семьи либо нарушает стабильность брака, отрицательно влияет на душевное равновесие и самочувствие людей.<br />
Известно, что лица, находившиеся в экстремальных ситуациях военных действий, впоследствии могут обнаруживать различные психогенные реакции вплоть до развития посттравматического стрессового расстройства, что потенциально способствует сексуальным затруднениям. Анкетирование 300 мужчин - участников Афганской войны показало, что в сексологической помощи активно нуждается 11%, причем около 60% из них приходится на возраст до 50 лет. Дальнейшее исследование показало, что мужчины до 50 лет имели сексуальные расстройства преимущественно функционально-психогенного характера, а у лиц после 50 лет преобладали органические (большей частью сосудистые) нарушения, часто сочетающиеся с невротической симптоматикой.<br />
Полученные результаты, в целом, соответствуют данным популяционных исследований о распространенности сексологических проблем у мужчин. Это позволяет сделать предварительный вывод об отсутствии жестко детерминированной связи между имеющимися у части ветеранов половыми расстройствами и эмоциональными стрессами, перенесенными ими в период участия в военном конфликте.<br />
Вместе с тем, обращает внимание, что среди участников военных действий, обнаруживающих ПТСР, половые нарушения встречаются несколько чаще, чем среди обследованных воинов-афганцев без ПТСР: 12,5% против 9% (p<0,05).<br />
Выявляемые у ветеранов с ПТСР сексуальные нарушения носили психогенный характер и феноменологически проявлялись преимущественно эрекционными дисфункциями, реже снижением полового влечения и сглаженностью оргастических ощущений, а также ускоренной эякуляцией.<br />
Наиболее типичный вариант развития половых расстройств в этой группе - невротическая фиксация пациентов на половой сфере после повторных неудачных попыток осуществить коитус на фоне усиления симптомов ПТСР. Речь идет о вегетативной лабильности, эмоциональных колебаниях с преобладанием депрессивного аффекта, пессимистическом взгляде на настоящее и будущее, наплывах воспоминаний о войне, нарушениях сна, что облегчает возможность сексуального срыва и способствует быстрому формированию тревожного ожидания неудачи при коитусе. Тревожные опасения возможного фиаско блокируют генитальные реакции в ситуации интимной близости, что приводит к очередной неудаче, замыкая таким образом порочный круг и подтверждая самые пессимистические прогнозы пациентов.<br />
Дополнительным фактором, облегчающим возникновение половых расстройств на фоне ПТСР, являются характерологические особенности этих пациентов: их отчужденность и отгороженность, неспособность проявлять нежность и любовь по отношению к близким, конфликтность, склонность к вспышкам гнева, эгоцентризм. Естественно, эти качества крайне затрудняют коммуникации с другими людьми и препятствуют гармоничным семейным и сексуальным отношениям.<br />
Таким образом, к особенностям половых нарушений у рассматриваемого контингента следует отнести существенную роль в их развитии сочетания ряда негативных психических факторов: неблагоприятных личностных особенностей, включая эмоциональную; неустойчивость, раздражительную и неадекватную самооценку; нарушений межличностных отношений с супругой, склонность к возникновению тревожного ожидания сексуальной неудачи. Установлено, что наличие половых расстройств у бывших участников военных конфликтов, может значительно нарушать их социально-психологическую адаптацию, приводит к росту аффективной напряженности и увеличивает вероятность алкоголизации, а также конфликтного поведения.Геннадийhttp://www.blogger.com/profile/03707646520907310967noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1835122149864831582.post-38381988711832902952010-03-01T09:04:00.000-08:002010-03-02T09:57:09.001-08:00психологічний бойовий стрес учасників бойових дій<style>
<!-- /* Font Definitions */ @font-face {font-family:Wingdings; panose-1:5 0 0 0 0 0 0 0 0 0; mso-font-charset:2; mso-generic-font-family:auto; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:0 268435456 0 0 -2147483648 0;} @font-face {font-family:"Cambria Math"; panose-1:2 4 5 3 5 4 6 3 2 4; mso-font-charset:1; mso-generic-font-family:roman; mso-font-format:other; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:0 0 0 0 0 0;} @font-face {font-family:Calibri; panose-1:2 15 5 2 2 2 4 3 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:swiss; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:-1610611985 1073750139 0 0 159 0;} /* Style Definitions */ p.MsoNormal, li.MsoNormal, div.MsoNormal {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:10.0pt; margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-fareast-font-family:Calibri; mso-fareast-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} p.MsoBodyTextIndent, li.MsoBodyTextIndent, div.MsoBodyTextIndent {mso-style-noshow:yes; mso-style-unhide:no; mso-style-link:"Основной текст с отступом Знак"; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:center; text-indent:14.2pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman"; color:black; mso-ansi-language:UK; layout-grid-mode:line; mso-bidi-font-weight:bold;} p.MsoListParagraph, li.MsoListParagraph, div.MsoListParagraph {mso-style-priority:34; mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:10.0pt; margin-left:36.0pt; mso-add-space:auto; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-fareast-font-family:Calibri; mso-fareast-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} p.MsoListParagraphCxSpFirst, li.MsoListParagraphCxSpFirst, div.MsoListParagraphCxSpFirst {mso-style-priority:34; mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-type:export-only; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:0cm; margin-left:36.0pt; margin-bottom:.0001pt; mso-add-space:auto; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-fareast-font-family:Calibri; mso-fareast-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} p.MsoListParagraphCxSpMiddle, li.MsoListParagraphCxSpMiddle, div.MsoListParagraphCxSpMiddle {mso-style-priority:34; mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-type:export-only; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:0cm; margin-left:36.0pt; margin-bottom:.0001pt; mso-add-space:auto; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-fareast-font-family:Calibri; mso-fareast-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} p.MsoListParagraphCxSpLast, li.MsoListParagraphCxSpLast, div.MsoListParagraphCxSpLast {mso-style-priority:34; mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-type:export-only; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:10.0pt; margin-left:36.0pt; mso-add-space:auto; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-fareast-font-family:Calibri; mso-fareast-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} span.a {mso-style-name:"Основной текст с отступом Знак"; mso-style-noshow:yes; mso-style-unhide:no; mso-style-locked:yes; mso-style-link:"Основной текст с отступом"; mso-ansi-font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:12.0pt; font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; color:black; mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU; layout-grid-mode:line; mso-bidi-font-weight:bold;} .MsoChpDefault {mso-style-type:export-only; mso-default-props:yes; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-fareast-font-family:Calibri; mso-fareast-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} .MsoPapDefault {mso-style-type:export-only; margin-bottom:10.0pt; line-height:115%;} @page Section1 {size:612.0pt 792.0pt; margin:2.0cm 42.5pt 2.0cm 3.0cm; mso-header-margin:36.0pt; mso-footer-margin:36.0pt; mso-paper-source:0;} div.Section1 {page:Section1;} /* List Definitions */ @list l0 {mso-list-id:12730214; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-1527763100 -2098851978 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l0:level1 {mso-level-start-at:2; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:none; mso-level-number-position:left; margin-left:32.2pt; text-indent:-18.0pt; font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:Calibri; mso-fareast-theme-font:minor-latin;} @list l1 {mso-list-id:980959720; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:197838780 -343911464 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l1:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:none; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:Calibri; mso-fareast-theme-font:minor-latin;} @list l2 {mso-list-id:1024205919; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:547892060 68747279 68747289 68747291 68747279 68747289 68747291 68747279 68747289 68747291;} @list l2:level1 {mso-level-tab-stop:none; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l3 {mso-list-id:1704011520; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-245475060 68747279 68747289 68747291 68747279 68747289 68747291 68747279 68747289 68747291;} @list l3:level1 {mso-level-tab-stop:none; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l4 {mso-list-id:2100979567; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-2064224230 -1371741918 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l4:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:none; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:Calibri; mso-fareast-theme-font:minor-latin;} ol {margin-bottom:0cm;} ul {margin-bottom:0cm;} -->
</style> <br />
<div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Курсова робота на тему:<b> психологічний посттравматичний стрес у учасників бойових дій.<o:p></o:p></b></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></b></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Зміст:<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Психологія війни. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Сучасні локальні конфлікти та їх вплив на суспільство. Учасники бойових дій, як об’єкт впливу травмуючої ситуації.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Психологія учасників бойових дій. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Особливості психологічних реакцій у військовослужбовців, постраждалих в наслідок приймання участі у збройних конфліктах.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Посттравматичний стресовий синдром: причини виникнення та механізм розвитку у УБД. Синдроми та наслідки ПТРС у ветеранів.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoListParagraphCxSpFirst" style="text-indent: -18pt;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">1.<span style="font-family: "";"> </span></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Визначення проблем для цієї категорії громадян</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoListParagraphCxSpMiddle" style="text-indent: -18pt;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">2.<span style="font-family: "";"> </span></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Актуальність визначених проблем для нашого суспільства</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoListParagraphCxSpMiddle" style="text-indent: -18pt;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">3.<span style="font-family: "";"> </span></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Обізначення груп досліджуваних, період дослідження</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoListParagraphCxSpMiddle" style="text-indent: -18pt;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">4.<span style="font-family: "";"> </span></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Вплив ПТРС на професійну діяльність</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoListParagraphCxSpMiddle" style="text-indent: -18pt;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">5.<span style="font-family: "";"> </span></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Інтерпретація результатів та поради досліджуваним</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoListParagraphCxSpLast" style="text-indent: -18pt;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">6.<span style="font-family: "";"> </span></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Висновки та доцільність проведеного експерименту</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Адаптація та реабілітація учасників війни. Законодавча база України по реабілітації та адаптації ветеранів війни.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Психологічна та медична реабілітація ветеранів. Соціальна робота з УБД по їх психосоціальній адаптації до мирного життя.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Заключні положення.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Список використаної літератури.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">«інколи здається, що коли б ті нечисленні, але виконані на хорошому науковому рівні дослідження психологів були прочитані і засвоєно нашими політиками, то рішення розпочати Чеченську війну, яка, як стверджують зараз військові спеціалісти, важче афганської, могло не бути. </span></i><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">Хоча, можливо - це ілюзія професійного психолога, що займається вивченням саме цих несприятливих психологічних наслідків травматичного стресу. Але, право, важко уявити людини освіченого, знає</span></i><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">м</span></i><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">о з описів, цифр і відсоткам, до чого приводить психічна військова травма, викликана через участь у бойові дії, але здатного віддати наказ початок бойових дій , не вичерпавши всіх інших засобів владнання конфлікту. Проте вважатимемо це ліричним відступом, бо йдеться про те, що конкретно статися з психікою певній його частині людей, які пережили військовий, травматичний стресс</span></i><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">»<o:p></o:p></span></i></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;"> </span></i></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Н. У. Тарабрина<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Групи досліджуємих:<o:p></o:p></span></div><div class="MsoListParagraphCxSpFirst" style="text-indent: -18pt;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">1.<span style="font-family: "";"> </span></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Учасники бойових дій</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoListParagraphCxSpMiddle" style="text-indent: -18pt;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">2.<span style="font-family: "";"> </span></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Інваліди війни</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoListParagraphCxSpLast" style="text-indent: -18pt;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">3.<span style="font-family: "";"> </span></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Люди, що не перебували у бойових діях.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">Мета дослідження</span></b></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">: виявити притаманні тим, чи іншим групам досліджуваних наявність певних психологічних проблем <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">Гіпотеза даної роботи: </span></b></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">виявити, що одним із факторів адаптації учасників бойових дії, інвалідів війни в переході до мирного життя буде їх професійна реабілітація та соціально-тудовий статус.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">В даній роботі намагаюсь відобразити сутність проблем інвалідів, ветеранів, сімей загиблих учасників бойових дій та їх наслідки і методи їх рішення для розвитку сучасної України. Відображаючи ці проблеми хочу висловити, що після Другої Світової війни військові контингенти СРСР, у тому числі і України брали участь у 24-х локальних війнах і збройних конфліктах на території 16-ти іноземних держав (С.Червонописький, монографія, 2008р.). Після розпаду СРСР участь України в миротворчих операціях почалася після прийняття Верховною Радою України постанови від 3 липня 1992 року № 2538-ХІІ «Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих силах ООН у зонах конфліктів на території колишньої Югославії». Українські миротворчі війська і зараз виконують свої місії у інших країнах. Серед регіонів України Харківщина займає передові позиції у підготовці та відправці миротворчих контингентів та миротворчого персоналу в різноманітні зони конфліктів для стабілізації та підтримання миру. У цьому контексті хочу відмітити, що серед локальних воєн і збройних конфліктів - спецоперація СРСР в Афганістані займає особливе місце. А саме: масштабністю, тривалістю, кількістю задіяних сил, також специфічними політичними, ідеологічними, психологічними, рельєфно-кліматичними умовами, в яких вона проводилась. Саме в Афганістані СРСР першим із країн світової спільноти у ХХ столітті зіткнувся з міжнародним тероризмом, войовничим ісламським фундаменталізмом, наркотероризмом, на боротьбу з якими з початку нового століття спрямовані зусилля співтовариства світу. Ця війна не має собі рівних за змістом наслідків як зовнішнього, так і внутрішньополітичного, соціального характеру для СРСР та України. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> У загальному сенсі підхід до війни може бути тільки негативний. Адже війна- це завжди гибель або каліцтво людей, руйнування й втрата матеріальних та культурних цінностей. Хочу відмітити, що у складі 40-ї армії, яка безпосередньо виконувала свою місію у Афганістані, перебувало понад 150 тисяч і українців. Зараз тільки у Харкові проживає понад 6 тисяч ветеранів афганської війни та понад 2 тисяч ветеранів інших локальних воєн – це більше 8 тисяч воїнів-інтернаціоналістів. Також вони далеко не самотні, у них є сім’ї, діти і перебувають вони у нашому соціумі. Всі ці люди пройшли через низку екстремальних ситуацій і в більшій чи меншій формі потребують особливої уваги до себе. Тому вважаю, що підняті у даній роботі проблеми насамперед важливі і актуальні для нашого суспільства. Їх виявлення, аналіз та подальші рекомендації будуть сприяти добробуту та процвітанню України.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Всесвітні війни та локальні конфлікти ХХ сторіччя дали багато прикладів негативного посттравматичного стрессу [</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Pallmeyer</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">T</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">P</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">., </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Blancherd</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">E</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">B</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">., </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Kolb</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">L</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">C</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">., 1986; </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Foy</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">D</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">W</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Carroll</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">E</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">M</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">., </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Donahoe</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">C</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">P</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. 1987; </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Goderez</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">B</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">J</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. 1987; </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Fairbank</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">J</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">A</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">., </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Nickolson</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">R</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">A</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. 1987 и др.]. В ході та після закінчення бойових дій США у Вьєтнамі американців поражала масова неадекватність поведінки повернувшихся ветеранів (від латин. – </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">veteranus</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> – </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">vetus</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> – старый, опитний) Ось деякі статистичні дані: в період війни во Вьєтнамі загинуло 58226 американських вояків [Лєсной Н., 2006, с. 104 - 108]. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">П</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">сл</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">я</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">повернення</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">з</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">йн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> пок</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">нчили </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">життя самогубством</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> три раз</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> б</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">льше ветеран</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">в; треть </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">осуджених</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> в американс</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ь</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ких тюрьмах </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">на той час</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> б</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ли участниками в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">йн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Вьетнам</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> [Посттравматическое стрессовое расстройство. Пред</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">исловие</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, 2005,с. 3-4].</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Нес</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">проможність</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> сотен т</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">сяч американс</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ь</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ких ветеран</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в, адапт</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">вавшихся </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">до</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ж</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ахливих умов війни</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> Вьетнам</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, реадапт</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">уватися</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">до умов</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> мирно</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">го</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, комфортно</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">го життя</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> в США (</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">понад</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> 150 т</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">сяч з них, так </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">чи інакше</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> пок</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">нчили </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">з</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> собо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ю</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">), </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">примусила</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">звернути</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> особ</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ливу увагу</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> на бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">йо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">й стресс </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та його наслідки</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">Багаторічна</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> програма об</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">стежень</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">повертаючихся з війни</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> комбатант</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в (</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">от</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> фр. combattant – лицо, входящее в состав вооруженных сил воюющего государства и принимающее участие в боевых действиях) </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">д</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">озволила описат</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> симптоматику псих</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ч</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">н</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">их </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> т</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">лесн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">х р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">озладів</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> у ветеран</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">йн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">Виділяють</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> два тип</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> причин бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">йо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">вого ПТСР: </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">п</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">о-пер</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ше</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">це</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> психотравма, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">котра </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">зва</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ла</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">помітні</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> стрес</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ові зміни</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> псих</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ічного</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ф</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ізичн</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ого с</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">тану</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та наявні</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">по</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">рушен</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">н</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">я повед</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">н</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ки</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> (агрес</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">я, пан</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ічне бігство</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">а</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">бо ух</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">д « </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> себ</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">» </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та інш</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">.).<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Другого рода причин</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ПТСР актуализуют</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ь</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ся у людей, усп</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">шно</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> приймавших</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> учас</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ть у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> боях, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">але</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> не </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">здатних</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">до</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> реадаптац</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ії</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у мирному житті</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">Дослідження бойового стреса [</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Kormos</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">H</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">R</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">., 1978, </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">p</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">. 3-22; Литвинцев С.В., 1994; Снедков Е. В., 1997; Довгополюк А. Б., 1997; Епачинцева Е. М., 2001; Харитонов А.Н., Тимченко Г.Н., 2002; Дмитриева Т. Б., Васильевский В. Г., Растовцев Г. А., 2003; Василевский В. Г., Фастовец Г. А., 2005, с.32-53 и др.] довели, що бойові ПТСР більш різноманітні і часто бувають більш тривалими, ніж ПТСР мирного часу із-за кумулірованних (накопичених) в душі, в пам’яті багаторазово пережитих жахів війни, фізичного та психічного перевантаження, горя утрат соратників, співчуття з пораненими. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">В ход</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">йо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">х д</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ій</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> форм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ується</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> пост</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ійна</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> тр</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">вожна насто</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">рожливість</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, готовн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">сть </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">до миттєвої</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> агрес</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ивної</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">відразки</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">о</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">о</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">га. При </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">цьому</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">з</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ниж</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ує</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">т</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ь</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ся </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">почуття</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">нност</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">людського життя</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">відповідальності</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> за свою агресивн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">сть. Ва</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">жлив</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">о </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> т</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">щ</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">о в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ійськовослужбовців</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> за</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">годя</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> гот</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ують</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">до</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">їв</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ї</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">х псих</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ка в боях на</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">лагоджується</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> на стремл</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">іння</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">жит</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> любо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ю</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">но</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ю</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> Багаторічні дослідження</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">під керівництвом</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> Н.В. Тарабр</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ной, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">довели</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">щ</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">о «после воздействия боевого травматического психологического стресса участникам боевых действий приходится фактически заново воссоздавать в условиях мирной жизни структуру своего субъективного жизненного пространства, в том числе и структуру самоотношения, самооценки и смысложизненных ориентаций» [Зеленова М.Е., 2005, с. 91].<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">За результатами аналізу бойового ПТСР </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">В.Г. Василевс</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ь</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">к</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ий</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> Г.А. Фастовц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ь визначає наступні стадії розвитку </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">[Василевский В.Г., Фастовец, Г.А., 2005].</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> <span lang="UK">:<o:p></o:p></span></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">Як першу стадію</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ПТСР </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">в</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">они р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">озглядають</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: "";">г</span></b><b><span style="font-family: "";">остр</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">і</span></b><b><span style="font-family: "";"> аффективн</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">і</span></b><b><span style="font-family: "";"> реакц</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">ії</span></b></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> безпосередньо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> в бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">йо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">их</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> обста</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">винах</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">. П</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">сл</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">я</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> аффективного пере</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ванта</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">жен</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">н</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">я в бою, п</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">д </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">взривами </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">бомб </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">приходить</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> эмоц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ійне</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">виснаження</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> с астен</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">іє</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">й </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> переживания </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">спустошеності</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, душевного потряс</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">н</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">н</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">я.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">«</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">найближчі ісходи</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> с</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">танів</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">иникаючих</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">слідом</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> за в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">пливом</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">кстремальн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">х стрессор</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">за</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">дов</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">льно </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">сприятливі</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> – практич</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">не</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">издоровлювання</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> наступало в 67% случа</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">їв</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">. Однак, вір</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">огідність</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">озвитку</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> хрон</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ч</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">н</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">их </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">наслідків</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">йо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">во</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ї</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> психолог</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ічної</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> травм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> в </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">майбутньому</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">складувалася при цьому вище</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> (p<0,05).><span lang="UK" style="font-family: "";">е</span><span style="font-family: "";">ред ветеран</span><span lang="UK" style="font-family: "";">і</span><span style="font-family: "";">в</span><span lang="UK" style="font-family: "";">, приймавших участь у бойових діях</span><span lang="UK" style="font-family: "";"> </span><span lang="UK" style="font-family: "";">в</span><span style="font-family: "";">они </span><span lang="UK" style="font-family: "";">спостерігаються</span><span lang="UK" style="font-family: "";"> </span><span lang="UK" style="font-family: "";">у</span><span style="font-family: "";"> 48,7% случа</span><span lang="UK" style="font-family: "";">їв</span><span style="font-family: "";">; с</span><span lang="UK" style="font-family: "";">е</span><span style="font-family: "";">ред </span><span lang="UK" style="font-family: "";">інших військовослужбовців</span><span style="font-family: "";"> – в 20%.» [Снедков Е. В., 1997, с. 24].<o:p></o:p></span></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">В</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ажливою специфічною особливістю</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ПТСР </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">являється і те</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">що після</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">закінчення</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> пер</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">іоду</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">часу</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, нас</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">иче</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ного психотравм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">уючими</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">подіями</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, ко</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ли</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">зникає</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> эмоц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ійне</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> пере</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">вантаження</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">багатьом</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> людям </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">здається</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">щ</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">о </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">по</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">вернулос</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">я</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">добре</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> само</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">почуття</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">. У них не</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> виникає</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> жалоб на </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">стан свого </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">здоров’я</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">минулі</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> психотравм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">здаються</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> заб</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ути</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ми. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">Але</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> п</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ізніше</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">виявляється</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">щ</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">о </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">це</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span style="font-size: x-small;"><b><span style="font-family: "";">латентн</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">и</span></b><b><span style="font-family: "";">й (скр</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">и</span></b><b><span style="font-family: "";">т</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">и</span></b><b><span style="font-family: "";">й, перех</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">і</span></b><b><span style="font-family: "";">дн</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">и</span></b><b><span style="font-family: "";">й) пер</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">і</span></b><b><span style="font-family: "";">од</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> форм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">вания ПТСР </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">хвороба до них</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">повертається знову</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">І</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">з-за </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">багаторазових гострих</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> стрессов</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">х на</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">вантажень</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> нерво</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">во</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">-псих</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ологічно</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">го </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">виснаження</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> в боях, минуя латентный пер</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">од, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">чи після нього</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> мо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">жуть виникати</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span style="font-size: x-small;"><b><span style="font-family: "";">невротич</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">ні</span></b><b><span style="font-family: "";"> реакц</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">ії</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">Це</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ще одна стад</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">я на пут</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">до</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ст</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">йко</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">го</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ПТСР.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">Наступною</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> стад</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ією</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> в патогенез</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ПТСР </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">відбуваються</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> патолог</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ічні</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">зміни</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> характер</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">які</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> приближ</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ют</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ь</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> с</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">тан людини до</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">озгорнутої</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> картин</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ПТСР, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> в т</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">й </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">або</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">іншій</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> м</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">залишаються</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> у ветеран</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">в наступних роках їхнього життя</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">Цей</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span style="font-size: x-small;"><b><span style="font-family: "";">невротич</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">ний</span></b><b><span style="font-family: "";"> разви</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">ток</span></b><b><span style="font-family: "";"> характер</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">у</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> не однаково у р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">зн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">х людей. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">Во</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">но </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">залежить від</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> генетич</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">н</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">их, личн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">стн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">х фактор</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в, в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">пливу</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> соц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ально</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ї</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> с</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ред</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> особ</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">лив</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">остей в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ійськової діяльності</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">або</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> о</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">кремих вчинків</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">: геро</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ї</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ч</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">н</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">их </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">або</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">засудливих</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">з буденної</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> точки з</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ору</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">.<br />
Ст</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">йке, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">багато</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">симптомне, р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">озгорнуте</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ПТСР В. Г. Василевс</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ь</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">кий и Г. А. Фастовцов п</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ропонують</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">озглядати</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">як</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> заклю</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">чну</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> стад</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ю </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">його розвитку</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">З</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> позиц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ії</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> академ</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">к</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в П. К. Анох</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">на и К. В. Судакова стад</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">йн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">сть р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">озвитку</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ПТСР мож</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">лив</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">о р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">озглядати як</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> череду форм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">увань</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> функц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ональн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">х систем, сп</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">риятливих</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> адапт</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">уванн</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ю психолог</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ічно</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> травм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">о</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">вано</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ї людини</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">до</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> «</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">вимог</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">» </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">подальшого життя</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> [Анохин П. К., 1980; Судаков К. В., 1981].<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Важ</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ливи</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">м психотравм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">уюч</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">им фактором стано</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">вить</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: "";">задовге</span></b><b><span style="font-family: "";"> преб</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">у</span></b><b><span style="font-family: "";">ван</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">ня</span></b><b><span style="font-family: "";"> во</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">ї</span></b><b><span style="font-family: "";">н</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">і</span></b><b><span style="font-family: "";">в в зон</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">і</span></b><b><span style="font-family: "";"> бо</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: "";">ї</span></b><b><span style="font-family: "";">в</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">Як кажуть</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">щ</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">о </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">більшість із них у військових баталіях</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> «</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">гартуються</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">», адаптуясь </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">до</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> смертельно-</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">небезпечних</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> обста</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">вин,</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">в</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">они </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">усвідомлюють</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> себ</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> ст</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">йкими, неп</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ереможни</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ми, неустра</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">хоми</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ми. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">Дослідження </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">йо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">вого стресс</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> в «афганс</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ь</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">к</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">й» </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> на «чеченс</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ь</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ких» в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">йнах, проведене Е. В. Снедков</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">м су</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ттєво</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> допо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">внює</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та виправляє</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ищепреведене</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> сужд</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">іння пр</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">о «бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">єве</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">гартування</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">». </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">Ві</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">н </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">дослідив</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">щ</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">о д</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ійсно протягом</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> до 6-ти м</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">сяц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в п</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">реб</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ван</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">н</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">я в бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">йо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">их</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> обста</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">винах</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> у 20,3% бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">йо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">вого контингент</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> п</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ідвищуються</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> адаптивн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">здібності</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, б</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ійці стають стійкими</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, обстр</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">лян</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ми, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">здібними</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> усп</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">шно противостоят</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ворогу</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">. У 42,6% во</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ї</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">н</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в не</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">має</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">помітних</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">моц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ійно</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">-повед</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">інкових</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">змін</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">. Однак у 36,1% - в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">иникає</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> «ст</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">йка соц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ально-психолог</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ічна</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> дизадаптац</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">я». В бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">йо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">х п</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">др</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">озділах приймаючих участь у бойових діях</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">від</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> 7-ми м</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">сяц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в до 1-го </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">року</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> число солда</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">т</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> оф</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">цер</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в адаптивн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">сть </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">до</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">йо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">их</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">кстремальн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">их</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">пливів зменшилося</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> до 5,8%, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">а</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> напроти, «ст</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">йка дизадаптац</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">я», - </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">по</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">рушен</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ня</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">здібності</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> адапт</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">уватися</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">до</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">небезпек та тягот війни</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">, – б</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ла </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">від</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">м</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">чена </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> 61,1 %. П</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">реб</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ван</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ня</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> б</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ільше року</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">створює таку</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">«личн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">стну дизадаптац</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ю» у 83,3%; </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">після року ні</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> у кого </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">в</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">же не </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">зберігається</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> п</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ідвищеної</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> адап</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">тованості</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">до</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">йо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">во</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">го</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> стрессу [Снедков Е. В., 1997, с. 31]. «В</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ро</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">гідні</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">сть р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">озвитку</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> хрон</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">чних </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">наслідків</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> бо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">йо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">во</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ї</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> псих</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ічної</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> травм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> напряму з</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">алежить від</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">важкості</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> перенесенного стрессорного в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">пливу</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">та</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> продо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">вжуваності</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> п</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">реб</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ван</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">н</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">я в у</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">мовах</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> театра </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">бойових дій</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">Во</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">на </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">збільшується</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">у в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ійськовослужбовців</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">з наявністю</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> акцентуац</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ії</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;"> характер</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">у</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">пилепто</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">ї</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">дного, гипертимного, не</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">стійк</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">ого и конформного типа» [Снедков Е. В., 1997, с. 44].<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">Научный термін " стрес "</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> віддавна </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">війшов у повсякденний мову, про стрес</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> пишуть у популярній та мистецької літературі, шукають </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">за</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">соби, як уникнути стресу, як зняти стрес. Про</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">те хто розрізняє, що є стрес і СТРЕС, що називається ще травматичним, і якщо у першому разі йдеться про стан нервнопсих</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ч</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ної</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> напруги, викликаний впливом різних інтенсивних стимулів навколишньої середовища, важкими життєвими ситуаціями, то у друг</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">й випадок можна казати про стан,</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> що</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> виникає у людини, котра пережила щось</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">,</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> що виходить далеко за межі звичайних напружених ситуацій. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Таке розмежування видів стресу знадобилося фахівцям після того, як численними дослідженнями було встановлено, що перебування на травматичних ситуаціях можуть призвести згодом до специфічни</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">х</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> змін в психіці. Але перебування на травматичних ситуаціях - це тільки один бік, одну з основних причин, які можуть викликати посттравматичний стресовий стан. Інша, і проінвестували щонайменше важлива, сторона пов'язана з тим ЯК людина реагує саме</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> на</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> травматичн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> поді</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ю</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> і як він ж</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> " переробляє " пережите, тобто йдеться про рівень емоційної стійкості індивіда, про його особистісн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> ресурс</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, якісному своєрідності захисних психологічних механізмів, наявності чи відсутність тісних емоційних зв'язк</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ів</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> з оточуючими людьми, підтримки з боку та інших. До травматичних ситуацій відносять що у бойові дії, насильство, стихійні і технологічні катастрофи і т.п. Тут говоримо лише</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> про</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> одного із видів травматичних подій, а саме: <b>участі у бойові дії. </b><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">На війні людина є </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">не тільки </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">свідком насильства, але </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">його активний учасник; і те, й те є джерелом травматичних переживань. Те, як це на психіці солдата, віддавна служило предметом досліджень, переважно клініцист</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">в, а останні десят</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ирічч</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">я ці проблеми стали активно вивчати психологи. Слід відразу обмовитися, йдеться про дослідження, проведених переважно зарубіжними вченими. Причина, через яку вітчизняні дослідники мало займалися цими питаннями, - </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">полягає </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">т</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ому, що у радянському суспільстві </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">не </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">було прийняте інформувати населення (науковці теж більшість населення) про дійсних подіях, які</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> відбувалися</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> у державі, й вчені займалися цими проблемами рідко й то під відповідним грифом. Змінена останніми роками громадська ситуація да</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ла</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> можливість професіоналам впритул узятися до вивчення негативних психологічних наслідків, що виникають унаслідок перебування людини у травматичних ситуаціях. Особливо гостро стали ці проблеми після аварії на Чорнобильськ</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ій</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> АЕС, землетрусу у Вірменії, інших промислових і стихійних катастроф. <i>І дуже гостро - проблеми, пов'язані з реабілітацією військовослужбовців,</i></span><span style="font-size: x-small;"><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">які </span></i><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> повернулися з війни у Афганістані</span></i></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Попри спроби щось зробити на цьому напрямі: створювались і існують різні програми розвитку й центри соціально-психологічної реабілітації ветеранів в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ій</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ни в Афганістані, - загалом проблема ця була вирішена</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, але</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> і досі актуальна д</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ля</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> нашого суспільства. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Багато хто зараз відзначають подібність в'єтнамської і афганської війни. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Науковий аналіз цих аналогій і виявлення відмінностей цих непопулярних як </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> США, і у нашій країні війн - особлива тема. Проте аналогії сумнівів не викликають. Після повернення солдатів, які були у В'єтнамі, американське суспільство зіштовхнулося з безліччю соціальних, медичних і психологічних проблем у учасників в'єтнамської війни. Статистичні дані це добре ілюструють: число самогубств серед учасників в'єтнамської війни до 1975 року переви</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ще</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ло число</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> ветеранів</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> які загинули у сам</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ій</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> війні втричі. Рівень розлучень у тому числі становить близько 90 відсотків%. Третина усіх укладених в американських в'язницях –</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">були </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> ветерани В'єтнаму. Алкоголізм, наркоманія, професійні й соціальні конфлікти - всі форми дезадаптації простежувалися і спостерігаються серед тих, котрі пройшли пекло тієї війни. Приблизно в однієї п'ятої всіх які були у В'єтнамі відзначаються симптоми посттравматичного стресового розлад</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у. (</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Знаків В.В. // Психол. журн. 1989.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Знаків У. У.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Психол. журн. 1990</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">р.)<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">М</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> поспіль не можемо напевно</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> говорити про те</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, скільки ветеранів афганської війни страждають від посттравматичного стресового розлад</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, але війни були приз</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">н</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ані </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> що свідчить схожі, тому неважко припустити - і частково</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> роботах наших психологів показано, - як і психологічні наслідки багато чому подібні. Фахівці діагностують це</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">й</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> розлад по чітко розробленим клінічним критеріям, нефахівці називають його " захворюванням душі " , говорять про т</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, що це</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> не</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> психічний розлад, а реакція особистості, що пережила важке душевне потрясіння. Взагалі людина має високий рів</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ень</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> можливостей адаптуватися до змін у житті, пристосовуючись до різноманітних умов життя; але змінюється і вона сама. Це відбувається на рівні організму, і на психологічному рівні. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Для виживання за умов бою солдатові потрібні такі навички та способи поведінки, які, за загальновизнаними мірками звичайн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ого</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, громадянського життя, можна назвати нормальними. <b>Проте вироблені стереотипи поведінки так глибоко вкорінюються в психіці, що продовжують потім визначати поведінку і в мирно</b></span><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">му</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> житт</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">і</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> багато наступних років.</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Навчений виживати за умов бою,</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">повернувшись</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> до мирного</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> життя, надалі веде себе ж, як </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">на</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> війні. Людина пильно і насторожено стежить до всього, що відбувається навколо неї, начебто йому загрожує небезпека. Оточуючим це здається ненормальним і незрозумілим: адже вс</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> скінчилося, можна розслабитися, повернутися до старих улюбленим занять, робот</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, сім'ї. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Але н</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">е виходить. <i>" Чорно</i></span><span style="font-size: x-small;"><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">ю</span></i><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> дірою травми " назвав стан посттравматичного стресу од</span></i><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">ин</span></i><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> із американських дослідників - Р. Питман</span></i></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Це важкий тягар, котр</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ий</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> носить у своїм серці і думках повернувшись із фронту солдат. Руйнівн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">а</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> ді</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">я</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> війни продовжує впливати протягом усього життя ветерана, позбавляючи </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">його </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">одн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ого</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> з найважливіших, визначальних поведінк</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> людини почуттів безпеки і самоконтролю, що викликає сильн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, часом нестерпн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> напруг</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. І ц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">я</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> напруга не знімається, то цілісності психіки загрожує реальна загроза бути порушеною. <b>У найзагальніших рисах –</b></span><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">це </span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> і є шлях, по якому йде розвиток посттравматичного стресового стану.</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">О</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">сновна прикмета цього стану зводяться до наступно</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">го</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">: передусім виділено дві основні особистісних типу реагування на пережите.</span></i></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">Перший </span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">- це коли минуле не " відпускає " - нав'язливо і невідступно повертаються травм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">уючі</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> картини, постійні думки, " було " . Ще раптово спливають жахливі, неприємні сцени, пов'язані з пережитим. Кожен натяк, усе, що може нагадати у тому, було саме з тобою: якесь видовище, запах, схожі на " то " , начебто беруть із глибин цієї " чорної діри " пам'яті картини і образи травматичних подій, свідомість хіба що роздвоюється: ти вдома, але на фронті. Ветерани розповідають, що трапляється досить почути звук прол</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ітаючого</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">голикоптера</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, щоб травм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">уючі</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> образи і її уявлення знову охопили свідомість, коли людина знову " повертається " і знову переживає " як наяву " найбільш травм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">уючу</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> його ситуацію. Ці несподівані, " непрошені " спогади мож</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">уть</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> тривати від кількох секунд і хвилин за кілька годин. І як наслідок - людина знову відчуває сильний стрес. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">Другий тип реагування</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> - травматичний досвід свідомо витісняється, людина намагається уникати думок та спогадів пережит</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ого</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, прагне не потрапляти у ті ситуації, які б нагад</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ували</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, виклика</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">л</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и ці спогади, намагається робити вс</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> те</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">,</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> щоб не викликати їх знову. " Непрохані " спогади приходять й у</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> ві</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> сні </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у вигляді</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> нічних кошмарів, що інколи, як відеозапис, відтворюють травматичну ситуацію, і </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">з </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">такою ж лякаючої точністю чоловік у сні переживає власн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> реакцію </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">на </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">цю ситуацію. Він прокидається в холодному поту, задихаючись, із дуже битким серцем, з напруженими м'язами, почуваючись цілком розбитим. Виникає реакція підвищеного переляку - на несподіваний чи гучний звук. За найменшої несподіванки людина робить стрімкі рух</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, може кинутися на грішну землю, якщо почує звук низько </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">летючого голикоптера</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, він різко обертається та приймає бойову позу, якщо відчує зі спини чиєсь наближення. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">Одним з ознак посттравматичного становища є дуже важко пережита втрата здібності, в цілому або частково, встановлювати близькі дружні стосунки які вас оточують</span></i></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Багато ветеранів скаржаться, що лише по пережитого їм стало набагато важче відчувати кохання, і радості, вони рідше виникають чи взагалі зникли періоди творчої наснаги, натомість на них нападає почуття відчуженості від навколишнього світу. Людина починає відчувати власну </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">змінність</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, у випадках психологи говорять про виникненн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">я</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> іншого " Я " . Ці відчуття важко, іноді просто неможливо висловити, усвідомити,</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> як наслідок виростає реальне відчуження від ритму близьких: " їм мене не зрозуміти " <b>. Виникає депресія, людина починає почуватися невпевненим, н</b></span><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">і</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">кчемн</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">и</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">м і знехтуваним</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. <b>У стані посттравматичного стресу депресія сягає самих безпросвітних глибин розпачу, людина втрачає сенс існування, і вс</b></span><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">е</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> супроводжується виснаженням і апатією.</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Дуже</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> часто <b>з'являється відчуття провини</b>: " я винен у тому, що робив на війні " чи " я винен у тому, що у той час не зробив: не врятував, не допоміг... " , - що <i>сприяє виникненню нападів самозневажливих думок та поведінки, до саморуйнівних вчинків</i>. Коли чоловіка відвідують нічні кошмари, в нього природн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ь</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">о й виникають проблеми зі сном, йому <i>буває важко заснути через</i> неусвідомлюваного страху знову опинитися у тому полоні. Іноді порушення сну виглядають як постійне раннє пробудження, поганий сон погіршує тяжкий стан, виникає почуття виснаження й апатія. З іншого боку, <i>зростає агресивність, виникає прагнення розв'язувати всі життєві колізії з допомогою тиску</i>, необов'язково застосовується груба фізична сила, це може бути <i>мовна та емоційну агресивність</i><b>. Спалахи гніву</b>, які найчастіше бувають маломоти</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">вовані</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> і найчастіше виникають під впливом алкогольного сп'яніння, перетворюються на напади лютого гніву. І всі ці симптоми <b>розвинулися після, - важливо вкотре підкреслити - по тому, як людина пережив ЩОСЬ жахливе</b>, травматичний стрес, потрапивши у ситуацію, що виходить далеко за межі як він особистих, і, з погляду більшості, звичайних життєвих уявлень. <i>Симптоми можуть з'явитися відразу після перебування у травматичною ситуації (якщо їх немає за місяць, то клініцисти ставлять цей діагноз), а виникатимуть через </i></span><span style="font-size: x-small;"><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">у</span></i><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">ви багато років - у тому особлива каверзн</span></i><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">і</span></i><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">сть посттравматичного стресового розлади. Описано випадки у ветеранів другий Першої світової, коли хвороба з'явилася через</span></i><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;"> багато</span></i><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> років після закінчення</span></i></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> <b>Існують різні наукові підходи до розуміння стресу. Найбільш популярної є теорія стресу, запропонована Г.Селье</b>. У рамках цієї теорії механізм виникнення стресу порозумівається в такий спосіб. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Усі біологічні організми мають життєво важливий уроджений механізм підтримки внутрішньої рівноваги і балансу. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Організм реагує на це захисно-пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою порушення організм намагається пристосуватися до подразника. Це <b>неспецифічне для організму порушення і є станом стресу.</b> Якщо подразник не зникає, стрес підсилюється, розвивається, викликаючи в організмі цілий ряд особливих змін - організм намагається захиститися від стресу, попередити його або придушити. Однак можливості організму не безмежні і при сильному стресовому впливі швидко виснажуються, що може привести до захворювання і навіть смерті людини. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">У ході розвитку стрессу</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;"> за Г.Сельє </span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> спостерігають три стадії:<o:p></o:p></span></i></b></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">1. Стадія тривоги</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Це найперша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін: </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у людини учащається подих, трохи піднімається тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення, вся увага концентрується на подразнику, виявляється підвищений особистісний </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> контроль ситуації. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Усе разом покликано мобілізувати захисні можливості організму і механізми саморегуляції на захист від стресу. Якщо цієї дії досить, то тривога і хвилювання вщухають, стрес закінчується. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> <span lang="UK">Більшість стресів дозволяється на цій стадії.<o:p></o:p></span></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">2. Стадія опору.</span></b></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Настає у випадку, якщо стрес фактор, що викликав, продовжує діяти. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи "резервний" запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">3. Стадія виснаження</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Стрес "захоплює" людин</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> і може привести його до хвороби.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">При впливі др</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">атівливо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">го фактор</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> в людини формується оцінка ситуації як загрозливої. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Ступінь погрози в кожного своя, але в будь-якому випадку викликає негативні емоції. Усвідомлення погрози і наявність негативних емоцій "штовхають" людин</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> на подолання шкідливих впливів: він прагне бороти</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ся</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> з фактором, що заважає, зни</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">щ</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ити його або "пі</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">д</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ти" від нього </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">осторонь</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. На це </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">індивід</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">спрямовує</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">в</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">сі свої сили. Якщо ситуація не дозволяє, а сили для боротьби </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">с</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">кінчаються, можливі невроз і </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">низка</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> не</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">звертних </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">порушень в організмі людини. Наявність усвідомленої погрози - це </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">найбільш вагомий </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> стресовий фактор людини.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Оскільки в тих самих ситуаціях одні люди </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">в</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">бача</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ю</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ть погрозу різного ступен</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ю</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, а інші в цих же умовах не </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">в</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">бача</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ю</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ть її зовсім, те і стрес, і його ступінь у кожного свої. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Виникла погроза викликає у відповідь захисну діяльність. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">У індивіда</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> активізуються захисні механізми, минулий досвід, здібності. У залежності від відношення людини до загрозливого фактор</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, від інтелектуальних можливостей його оцінки формується мотивація на подолання труднощів. Погроза є вирішальним чинником у виникненні стресу. Людина може відчувати погрозу своєму здоров'ю, життю, матеріальному благополуччю, соціальному станові, самолюбству, своїм близьким і т.д. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">З психологічн</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">ої </span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> точ</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">ки </span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> зору</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">,</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> стан стресу включає специфічну форму відображення людиною екстремальної ситуації і модел</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">і</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;"> </span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">її </span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">по</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">ведінки,</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> як відповідну реакцію на це відображення. <o:p></o:p></span></i></b></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Розглядуючи та наблюдаючи за низкой різноманітних ситуацій та проблем, у рамках обласної та міської Спілок ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) протягом двадцяти років, за особливим контингентом людей, які побували у </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">різних екстремальних ситуаціях, можливо бачити, що всі ці події, як правило, здійснюють виражений негативний вплив на їх психіку. Посттравматичні стресові розлади (ПТРС) є однією з найбільш частих і несприятливих форм психічних порушень у осіб , що пережили життєвонебезпечні ситуації, і займають центральне місце в числі так званих нових пограничних психічних розладів.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">В цілому, за статистичними даними, ПТРС розвивається у 25-80% осіб, що постраждали в результаті тих або інших надзвичайних подій. Тривалість проявів ознак ПТРС може бути від декількох тижнів до 30-ти і більше років.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">Для </span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">визначення</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> р</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">озладів</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">, в</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">иникаючих</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> у людей, </span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">які</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> перенесли пси</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">хологічну</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> травму, в 1980</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">р</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">. б</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">у</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">ло </span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">введено поняття</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> "посттравматич</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">ні</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> стрессо</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">ві</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> р</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">озлади</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">" (ПТСР) в </span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">якості</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> самост</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">ійної</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> д</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">і</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">агностич</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">ної</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> категор</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">ії</span></i></b><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">.</span></i></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><br />
Для в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">иникнення</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> ПТСР необ</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">хідно</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">щоб людина</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">відчула</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> д</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ію</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> стрессора, в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">иходячого</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> за рамки </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">буденного</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">людського</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">досвіду</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">здатністю викликати</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> дистресс (Г.Сельё). </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">До такого роду</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> стресс</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">орів</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> м</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">відносимо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">загрозу</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> для </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">життя людини</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">або його</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> ф</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ізіологічній цілістності</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> (<b>ч</b></span><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">ому і небезпечна війна</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">), тяж</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ке фізичне пошкодження</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">имушене</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">в</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">бийство (</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">поранення</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">) друго</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ї</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">людини</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, смерть </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">або каліцтво</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> с</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">пів</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">служивц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">я</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, без ч</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">о</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">го в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">йна так</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">о</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ж не обходит</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ь</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ся.<br />
</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Дія</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> экстремального стрессора приводит</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ь</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">до</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> ман</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">фестац</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ії</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> ПТСР </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у вигляді</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> тр</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ьо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">х констелляц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">й: </span><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">і</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">нтруз</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">ії</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">, </span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">уникнення та</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> г</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">і</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">перактивност</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">і</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">.</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><br />
</span><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">І</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">нтруз</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">і</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">я.</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Не</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">відступне переживання травматичної події</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">иступаюче</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> в одн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">й </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">із наступних</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> форм:<br />
1) нав’язливі</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> дистрессирую</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">чі</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">спогади</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> травм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">уючих</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">подій</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">;<br />
2) пе</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ріодично виникаючі</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> кошмарн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і сноведіння</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">;<br />
3) </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">несподівані</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">відчуття</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> п</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">овернення</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> травмати</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">чних</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">подій</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">та</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> повторного </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">їх</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> переживания (</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ллюз</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ії</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, галлюцинац</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ії</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, диссоц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ативн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">эп</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">зод</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">), в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">иникаючі</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> с</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">тані як </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> бодрств</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ван</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">н</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">я, так </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">алкогольного сп’яніння</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">;<br />
4) </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">нтенсивн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">й психолог</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ічний</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> дистресс под в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">пливом обставин</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, символ</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ізуючий</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> пережит</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> травматич</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ні</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">події</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">та їх</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">окремі</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> аспект</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">або</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">маючих</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">з</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> ними </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">подібство</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> (нап</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">риклад</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">річниця</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> травм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">).<br />
</span><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">Уникнення</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">.</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Наполегливе уникнення стимулів</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">пов’язаних із</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> травмо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ю</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">; с</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">упроводжуєме</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">е</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">моц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ійним</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">виснаженням</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">почуттям</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> б</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">айдужості</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">до інших</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> люд</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ей</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Проявля</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">є</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">т</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ь</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ся, по крайн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">й м</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, тр</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ьо</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">м</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">а</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">з </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">наступних</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> вид</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">в р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">озладів</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">:<br />
1) </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">усвідомлювальні</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">зусилля уникати</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">думок та почуттів</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">пов’язаних із травмою</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">;<br />
2) </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">спроби</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">уникати яких-лібо дій</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">або</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> ситуац</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">й, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">здібних</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> стимул</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ювати</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">спогади про травму</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">;<br />
3) не</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">здібність</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">згадати</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> важ</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ливий</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> аспект травм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> (псих</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ч</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">на</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> амнез</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">я);<br />
4) </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">зниження</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">зацікавленності</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">до раніш</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> значим</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">их</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> для дан</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ої людини</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> вид</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ів</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> активн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ст</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">;<br />
5) </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">почуття відчуженості до</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> окружаю</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">чих</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">;<br />
6) </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">зниження здібностей до</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> сопереживан</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ня</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">та</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> душевно</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ї</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> близост</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">з</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> другими людьми;<br />
7) </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">відчуття</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> "</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">скороченого майбутнього</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">" (</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">невпевненість</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> в </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">майбутній перспективі</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">можливостях одруження та сімейного життя</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, в сам</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ому</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> продо</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">вжуванню</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> жи</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ття</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">).<br />
<b>Г</b></span><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">і</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">перактивн</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">і</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">сть</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, в</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ступаю</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ча</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, по крайн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">й м</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">р</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, в двух </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">з нижесл</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">дую</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ч</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">их момент</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">в:<br />
1) трудно</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">щі засинання або</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> поверхн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">стн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">й сон;<br />
2) п</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ідвищена</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">дратівливість</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">або</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">приступи ярості</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">;<br />
3) трудно</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">щі</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">із</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> концентрац</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ією</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">уваги</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">;<br />
4) п</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ідвищена</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">пильність</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">;<br />
5) </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">бурхлива, взривна</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> реакц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">я на внезапн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">подразники</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">;<br />
6) п</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ідвищений</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">рі</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">вень ф</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">з</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">олог</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ч</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ної</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> реактивност</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> на обст</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">авини</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, симво</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">лізуючі</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> травм</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">уючу</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">подію або</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> напомина</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ючі</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> на</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">йбільш</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> с</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">уттєві</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">його</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> аспект</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><br />
</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">продовженність</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> перви</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">нни</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">х симптом</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">в </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">виміряється</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, по крайн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">й Mepte, ш</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">стью м</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">сяц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">я</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ми.<br />
</span><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">До</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> вторинних симптом</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">ів</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> ПТСР</span></b></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, пресл</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ідуючих</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> пац</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">іє</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">нт</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">в </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">довгі роки</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">відносять</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> депресс</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ю, трево</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">жність</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">мпульсивн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> повед</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">інку</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, алкогол</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">зм (токсикоман</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ю), соматич</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ні</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> проблем</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">порушення</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">почуття часу</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">порушення</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Эго-функц</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">он</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ування</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> <b><i>Вивчення поширеності ПТРС, проведене в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України, показало,</i></b> що 100% осіб, що пережили важку психічну травму у вигляді насильства проти особистості (замах на вбивство, нанесення важких тілесних ушкоджень</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">та ін.), мали порушення психічного здоров’я у вигляді повного варіанту ПТРС (56% обстежених), або його окремих ознак (44%). </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> .</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">Дослідження осіб, що у минулому брали участь у бойових діях</span></i></b></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> або у ліквідаціїї аварії на ЧАЕС, свідчать про те, що в 19% ветеранів війни</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">в Афганістані був виявлений клінічний варіант ПТРС, окремі симптоми – у 25%. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Відповідно, у 14% ліквідаторів аварії на ЧАЕС було діагностовано ПТРС, у 21% - окремі симптоми.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">Отже, за даними досліджень </span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;"> , виділені наступні проблеми у даної категорії людей:</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></b></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-size: x-small;"><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">гостра реакція на стрес</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">:</span></i></b></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">кризовий стан; гостра кризова реакція; </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">бойова втома; </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">психічний шок.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">Посттравматичний стресовий розлад</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">:</span></i></b></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">травматичний невроз.</span><span style="font-size: x-small;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">Розлади адаптації</span></i></b><b><i><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;">:</span></i></b></span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">культуральний шок; </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">реакція горя</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">-</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> пролонгована депресивна реакція<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">-</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> змішана тривожна і депресивна реакція<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">-</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">з переважанням порушення інших емоцій<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">-</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">з переважанням порушення поведінки<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">-</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">змішаний розлад емоцій і поведінки<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">-</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> інші специфічні переважаючі симптоми<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">-</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Інші реакції на тяжкий стрес</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">-</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Хронічні зміни особистості після переживання катастрофи.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">В рекомендаціях наведено сучасні дані щодо діагностики критеріїв означених груп захворювань, клінічної симптоматики. Підкреслено, що при проведенні диференційної діагностики необхідно пам’ятати, що в хворих поряд із клінічною картиною ПТРС найчастіше мають місце порушення, що відносяться до інших психічних розладів. У таких випадках може йти мова про сполучену (коморбідну) патологію. Особливо часто спостерігається сполучення ПТРС із панічними, обесивно-компульсивними, тривожно-фобічними розладами, суїцидальною поведінкою та інш. Ці обставини повинні враховуватися не тільки при постановці діагнозу і проведенні диференційної діагностики, але й при призначенні медикаментозного і психотерапевтичного лікування.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">У першу чергу диференційна діагностика здійснюється між ПТРС та гострою реакцією на стрес і розладами адаптації. Розмежування між ними проводять на підстав</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> особливостей клінічної картини, а також часу виникнення і тривалості розладів, що спостерігаються.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Проаналізовано професійні, соціально-демографічні та індивідуально-психологічні фактори формування ПТСР. В роботі подано узагальнені дані щодо сучасних методів лікування означеної патології – система лікувально-реабілітаційних заходів для потерпілих повинна мати комплексний характер і містити в собі психотерапію, психологічну корекцію, медикаментозну терапію<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">Найбільш розповсюдженими методами психотерапії </span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> </span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">ПТРС є біхевіоральна, когнітивна (або їх сполучення) і психодинамічна. За формою прведення психотерапевтичні впливи підрозділяють на індивідуа</span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">льні, групові або їх поєднання.</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></b></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">Основними психотерапевтичними стратегіями сьогодні вважається підтримка адаптивних навичок “Я”, формування позитивного ставлення до симптому, зміна атрибуції </span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;"> </span></b><b><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">змісту.</span></b><b><span lang="UK" style="font-family: ""; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></b></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Основними принципами проведення психотерапії ПТРС є : <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">1) обов’язковість психотерапевтичного втручання;<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> 2) максимально ранній початок після психотравми з метою запобігання розвитку і хронізації ПТРС; <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">3) комплексне тривале лікування</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> в поєднанні з фармакотерапією.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div align="left" class="MsoBodyTextIndent" style="text-align: left;"><span lang="UK" style="font-size: x-small;">Коли у людини не має можливості зняти внутрішню напругу, його тіло та психіка знаходить засіб пристосуватися до цього стану. У цьому, в корені, і знаходятся механізми посттравматичного стресу. Його симптоми в цілому виглядають як психічні відхилення, але по суті це не що інше, як глибоко закоренілі способи поведінки, повязані з екстремальними подіями в минулому. <b>При ПТРС наблюдаються наступні кліничні симптоми:</b><o:p></o:p></span></div><div align="left" class="MsoBodyTextIndent" style="text-align: left;"><span lang="UK" style="font-size: x-small;"><o:p> </o:p></span></div><div align="left" class="MsoBodyTextIndent" style="text-align: left;"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK">1.Немотивована пильність</span></b></span><span lang="UK" style="font-size: x-small;">. Людина пристально слідкує за всим, що відбувається навколо, має постійні відчуття загрози.<o:p></o:p></span></div><div align="left" class="MsoBodyTextIndent" style="text-align: left;"><span lang="UK" style="font-size: x-small;"><o:p> </o:p></span></div><div align="left" class="MsoBodyTextIndent" style="text-align: left;"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK">2. Взривна реакція. </span></b></span><span lang="UK" style="font-size: x-small;">При любій несподіванці людина робить стримкі рухи (кидається на землю при звуці низько пролітаючого голікоптера, швидко обертається та приймає бойову позу, коли хтось наближається до нього з заду.)<o:p></o:p></span></div><div align="left" class="MsoBodyTextIndent" style="text-align: left;"><span lang="UK" style="font-size: x-small;"><o:p> </o:p></span></div><div align="left" class="MsoBodyTextIndent" style="text-align: left;"><span style="font-size: x-small;"><b>3. </b><b><span lang="UK">Притупленість емоцій. </span></b></span><span lang="UK" style="font-size: x-small;">Буває, що людина повністю або частково втрачає емоційні прояви. Йому важко встановлювати близькі та дружні стосунки з окружаючими, також недоступні радість, кохання, творчий підйом, ігривість та спонтанність. Досліджувані говорять, що після перенесених ними в минулому екстремальних подій, їм набагато важче стало відчувати ці почуття.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; line-height: 115%;">4.</span></b></span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> <b>Агресивність. </b>Стремління вирішувати свої проблеми з поміччю грубої сили. Як правило це касається фізичного силового впливу, але зустрічається також психічна, вербальна та емоційна агресивність.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; line-height: 115%;">5. Порушення пам</span></b><b><span style="color: black; font-family: ""; line-height: 115%;">’</span></b><b><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; line-height: 115%;">яті та концентрації уваги. </span></b></span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">За деяких обставин у людини виникають труднощі, коли потребно зосередитись або щось вспам</span><span style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">’</span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ятати. Інколи концентрація уваги може бути дуже великою, але при винекнинні будь якого стрессового фактору людина уже не в змозі зосередитися.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; line-height: 115%;">6. Депресія. </span></b></span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">У цьому стані посттравматичного стресу депресія досягає самих потаємних глубин людського відчаю, коли людина відчуває, що все в житті у неї безглуздо. Цьму почуттєві депресії притаманні нервове виснаження, апатія та негативне відношення до життя.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; line-height: 115%;">7. Загальна тревожність.</span></b></span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Виявляється на фізіологічному рівні, як ломота в спині, спазми шлунка, головні болі; у психічній сфері – постійне хвилювання, “параноідальні” явища (наприклад, необгрунтований жах переслідування), в ємоційних хвилюваннях (постійне почуття жаху, невпевненості, комплекс провини)<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; line-height: 115%;">8. Приступи ярості.</span></b></span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Це не приливи уміренного гніву, а взриви ярості, по своїй силі напоминаючі зверження вулкану. Досліджувані сповіщають, що такі приступи виникають частіше під впливом алкоголю або наркотичних речовин, але буває виникають і без них. Отже спяніння не являється головною причиною цих явищ.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; line-height: 115%;">9. Зловживання наркотичними та лікарськими речовинами.</span></b></span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Щоб знизити інтенсивність посттравматичних синдромів досліджувані, в особливості ветерани, вживають наркотики, алкоголь та інші наркотичні препарати. Треба відмітити, що ветерани були помилково віднесені до категорії алкоголіків, наркоманів та інш.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; line-height: 115%;">10. Непрохані спогади. </span></b></span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Вважається, що це найбільш важливий симптом, даючий право говорити про наявність ПТС. У памьяті пацієнта несподівано виникають непрохані спогади, сцени, пов</span><span style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">’</span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">язані з травмуючими подіями. Ці спогади виникають як у ві сні, так і у бадьорому стані. Наяву вони виникають у тих випадках, коли окружаюче середовище нагадує ту ситуацію, яка відбувалася у той час, тобто у час травмуючої події: запах, видовище, звук, як би прийшли з тих часів. Головна різниця від буденних спогадів виявляється у тому, що посттравматичні “непрохані спогади” супроводжуються сильними почуттями тривоги та страху. Непрохані спогади, які приходять у ві сні, визивають нічні кошмари. У ветеранів війни ці сноведіння часто пов</span><span style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">’</span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">язані з бойовими діями. Людина, пробудившись після таких снів, як правило зовсім знепритомлена: її м’язи напружені, і вона вся мокра від поту. Ветерани та їх близькі відмічають, що в період сновидіння людина постійно крутиться у своєму ліжку, пробуджується зі зжатими кулаками, як би готовою до бійки. У перші роки мого одруження, дружина побоювалася зі мною відпочивати, бо декілька разів у вісні я її ледь не придушив. Снилося, що мене беруть у полон, і треба було відбиватися від ворогів. Такі сновидіння, напевно, і є одним із найбільше пугаючи аспектів ПТС для пацієнта, і про таке розповідати буде далеко не кожен.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; line-height: 115%;">11. Галюцинативні хвилювання. </span></b></span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Це особлива різновидність непроханих спогадів про травмуючі події. В цьому стані людина перебуває, думає та відчуває так, як вона перебувала у стресових ситуаціях минулих днів, у тих станах коли необхідно було спасати своє життя. При цьому життя і спогади повсякдевного життя відходять на другий план, вони не є реальними.</span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; line-height: 115%;">12. Безсонниця (труднощі із засипанням та переривистий сон). </span></b></span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Коли людину навіщають нічні жахи, вважається, що вона сама невільно противиться засинанню, і в цьому є причина її безсоння: людина боїться заснути і знову побачити це. Постійні недосипання, які приводять до крайнього нервового виснаження, доповнюють картину симптомів посттравматичного струсу. Безсонниця також буває викликана високим рівнем тривожності, нездібністю зняти напругу, заспокоїтися, а також постійним почуттям фізичної та душевної болі.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span style="font-size: x-small;"><b><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; line-height: 115%;">13. Думки про самогубство. </span></b></span><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">У пацієнта постійно виникають думки про самогубство, або він планує такі дії, котрі в кінцевому результаті повинні привести його до смерті. Коли життя уявляється більш пугаючим проти смерті, думки покінчити зі стражданнями уявляються більш привабливими. Коли людина дістає тієї грані відчаю, де вона не знаходить ніяких варіантів виправити своє становище, вона починає думати про самогубство. Посттравматичні пацієнти, у тому числі і ветерани, розповідають, що у якийсь час перебували на такій грані. А скільки людей перетинули її! Це є трагедія. Всі ті, хто знайшов у собі сили до життя, прийшли до висновків: потрібне бажання і терпеливість і з часом знаходяться більш радужні перспективи.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">14. <b>Провина вижившого.</b> Почуття провини, що вижив в екстремальній ситуації, в якій загинули люди, насамперед притаманне тим, хто страждає від емоційної глухоти (нездібності відчувати радість, кохання, сопереживання і т.д.) із часів травмуючи подій. Постраждалі люди готові на все, аби запобігти спогадів про трагічні події, загибель своїх товаришів. Сильне почуття провини інколи провокує приступи самознижчення.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span lang="UK" style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Це і є основними проявами та розвитком посттравматичного стресу. Якщо у досліджуваного виявляються будь які із вищевказаних ознак, то ми можемо впевнено говорити про наслідки стресових ситуації і що даній людині потрібна психологічна допомога. З допомогою психолога, людина потрібна прийняти реалії свого життя з усіма її проявами і відповісти собі на питання: «У силах я щось змінити?». Якщо у постраждалого на сьогодняшній час на обставини його життя великий вплив мають спогади, поведінка, образ мислення та почуттів, діставшихся в наслідок із минулого, дуже важливо це признати. Поступово пізнаючи, яким краєм травмуючи події впливають на життя людини, одночасно надходить і розуміння того, що зцілення – є процес глибоко індивідуальний і охоплює майже усі сфери життя людини і не може зводитися до однієї соціальної адаптації. Людині дуже важливо розуміти, що після довгих років смятіння, страху та депресій, можливо знову надбати життєву рівновагу, якщо мати перед собою таку ціль і наполегливо іти до неї. Це доказано на прикладах багатьох людей, які пережили травми і надто довго страждали від після травматичних явищ. Якщо людина навчилася розпізнавати наслідки екстремальних обставин, то вона розуміє, що вона цілком нормальна, і що всі ці явища – є результат травмуючи подій в минулому. Таке розуміння приводить до внутрішнього сприйняття того, що відбувалося у минулому, і до примирення самого з собою. Зцілення, мабуть, і полягає у тому, щоб людина примирилася з самим собою, усвідомила себе такою, якою вона є на справді і, вносячи зміни до свого життя, діючи не наперекір своєї індивідуальності, а у союзі з нею. Це мабуть і є істинна задача зцілення.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-size: x-small;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Близька ветерану людина має зрозуміти, що й повернувшись із фронту чоловік, брат, батько, друг став замкнутим чи, навпаки, дратівливим, запальним, якщо відчувається, що у душі утворилася " чорна діра травми " , то нам не треба покладатися на те що, що час усе зцілить. Час справді лікує, але тільки у деяких випадках. Потрібно намагатися створити довірчу, " безпечну " психологічну атмосферу, у якій ветеран може виговоритися, розповісти про свої переживання , не боячись того, що їх зрозуміють чи засудять. Важливо пам'ятати, що повернувшийся із фронту солдат може довгі роки залишатися у полоні своїх спогадів та переживань, що його потрібно повернути до мирного життя психологічно, щоб він примирився з собою - і дійсністю, навчився прощати себе... </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">І водночас - не ставитися щодо нього, як до інваліду, а бути добрим і розумі</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ти що</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, у тих-таки випадках, коли в самого це</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> не</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> виходить, треба знайти профессионала-врача, психолога</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Проблемам посттравматичного стресу присвячено безліч досліджень, написані сотні монографій, і тисячі статей, вже створені і працюють Міжнародні суспільства по вивченню травматичного стресу, проводяться щорічні конференції; ці світові досягнення наукової думки цілком заслуговують запровадження у нашу вітчизняну практику. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 14.2pt;"><span style="color: black; font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Оптимальний спосіб рятування від тривалого стресу - цілком розв'язати конфлікт, усунути розбіжності, помиритися. Якщо зробити це неможливо, варто логічно переоцінити значимість конфлікту, наприклад, пошукати виправдання для свого кривдника. Можна виділити різні способи зниження значимості конфлікту. Перший з них можна охарактеризувати словом зате. Суть його - зуміти витягти користь, щось позитивне навіть з невдачі. Другий прийом заспокоєння - довести собі, що могло бути і гірше. Порівняння власних негод з чужим ще великим горем (а іншому набагато гірше) дозволяє непохитно і спокійно відреагувати на невдачу. Цікавий спосіб заспокоєння по типі зелений виноград: подібно лисиці з байки сказати собі, що те, до чого тільки що безуспішно прагнув, не так уже добре, як здавалося, і тому цього мені не треба.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">Один із кращих способів заспокоєння</span></i></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> - це спілкування з близькою людиною, коли можна, по-перше, як говорять, вилити душеві, тобто розрядити вогнище порушення; по-друге, переключитися на цікаву тему; по-третє, спільно відшукати шлях до благополучного дозволу конфлікту або хоча б до зниження його значимості. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Коли людина виговориться, його порушення знижується, і в цей момент з'являється можливість роз'яснити йому що-небудь, заспокоїти, направити його. Потреба розрядити емоційну напруженість у русі іноді виявляється в тім, що людина метається по кімнаті, рве щось. Для того, щоб швидше нормалізувати свій стан після неприємностей, корисно дати собі посилене фізичне навантаження. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-size: x-small;"><i><span style="font-family: ""; line-height: 115%;">Важливий спосіб зняття психічної напруги - це активізація почуття гумору</span></i></span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Суть почуття гумору не в тім, щоб бачити і почувати комічне там, де воно є, а в тім, щоб сприймати як комічне те, що претендує бути серйозним, тобто зуміти поставитися до чого хвилюючий як до малозначної і невартому серйозної уваги, зуміти посміхнутися або розсміятися у важкій ситуації. Сміх приводить до падіння тривожності; коли людина посміялася, те його м'язи менш напружені (релаксація) і серцебиття нормалізоване. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> можливі способи боротьби зі стресом: <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">" релаксацію;</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">" концентрацію;</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">" ауторегуляцію подиху</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> <span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Деяким</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> ветеранам " везе " -вони повертаються до</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> свого</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> будинк</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, де близькі люди не лише зберегли любов до них, але ще виявилися здатними створити атмосферу, у якій колишні солдати могли відчувати себе у безпе</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ці</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, виговоритися, обговорити з</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> своїми близькими пережите, спокійно проаналізувати і осмислити його, й у результаті прийняти свій досвід минулого і відновити віру в навколишній світ. На жаль, ця справді доля небагатьох: а решта, і це теж описано дослідниками -немає такого пристановища, <b>найчастіше вони зіштовхуються з нерозумінням, байдужістю і навіть відчуженням із боку оточуючих людей. І тоді починаються спроби позбутися важких переживань з допомогою алкоголю і наркотиків</b>, зрозуміло, це також у результаті тільки погіршує стан, створюючи нові проблеми через що розвилася залежність від алкоголю чи наркотиків. Всякі рани треба лікувати, це аксіома, й душевні рани теж, обмаль таких людей, хто може впоратися зі цим самостійно. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Оскільки Україна зовсім не така вже бідна, а проблеми наші щодо організації допомоги ветеранам сягають не лише у наше минуле, та й пов'язані зі справжнім, коли психологічні, (але не тільки психологічні), його проблеми окремої людини, людини, як особистості і індивідуальності, не є предметом реальної діяльності, а лише декларацією державних служб. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Можна намітити три основні напрями допомоги ветеранам, тим, хто вже повернувся, і тих хто повернеться. Перше - це організація у межах </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">українських</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> офіційних структур державної служби допомоги ветеранам з певним законодавчим забезпеченням і фінансуванням, з обов'язковим залученням професійних психологів, соціологів і клініцистів до участі з розробки дослідницьких, реабілітаційних і соціальних програм. Друге і тісно пов'язане з першим напрям</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ком</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, яке умовно може бути просв</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">ітницько-благодійним</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">, - це організація з допомогою різних громадських структур, типу комітету солдатських матерів і різних товариств ветеранів афганської війни, груп взаємодопомоги, типу груп зустрічей, відкритих для кожного із ветеранів, де б </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">вони могли</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> отримати потрібну інформацію, поговорити з іншими ветеранами, зрозуміти, що проблеми можна розв'язати тощо. Ось тут головна роль належить волонтерам - людям, бажаючим і здатним надавати таку психологічн</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> допомог</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">у</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> Зрозуміло, ідеальний варіант допомоги - це фахівці: лікарі, психологи, психотерапевти, соціальних працівників - люди, які знають, з якою проблемою вони зіштовхнулися і, головне, володіють засобами - як допомагати (ідеально, якщо це відбувається у спеціальних реабілітаційних центрах.) Проте, як відомо, життя наше далекою від цих ідеалів і не можна недооцінювати значення неформальних об'єднань ветеранів, до яких можуть приєднатися люди, які хочуть і які можуть надавати їм реальної допомоги і підтримку. І третє напрям (може бути позначити як просвітницький) - це організація консультативної служби для родичів ветеранів: дружин, батьків, - у межах якої було б мати професійну консультацію, як їм краще побудувати взаємовідносини, як адекватно реагувати на виниклі після психічної травми деякі дива у поведінці, зняти власне психічну напругу. І, безумовно, необхідно вирішувати якомога більше публікувати доступних до різних груп населення популярних книжок і брошур, робити телевізійні передачі, створювати фільми про можливі психологічних наслідки участі у бойових діях, і можна буде впевненіше прогнозувати, що військову і будь-яку іншу, пов'язану з великим ризиком, професію вибиратимуть люди, які мають необхідним потенціалом стійкості до стресовому впливу. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">Список л</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">і</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">тератур</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">и<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">1. Знаків В.В. Розуміння воинами-интернационалистами ситуацій насильства, й приниження людської гідності // Психол. журн. 1989. Т. 10. 4. З. 113-124. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">2. Знаків У. У. Психологічні причини нерозуміння " афганців " в межпичностном спілкуванні // Психол. журн. 1990. Т. Ns4. З. 99-108. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">3. Знаків У. У. Психологічний дослідження стереотипів розуміння особистості учасників війни у Афганістані // Зап. психології. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">1990. Na4. З. 108-116. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">4. Солдатенков М. Війна, що її можуть пробачити // Аргументи як факти. 28,1991. </span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">5. Тарабрина М. У , Лаэебная Є. Про. Синдром посттравматичних стресових порушень: сучасний стан та проблеми // Психол. журн. </span><span lang="EN-US" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">1992. ?</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">2. З. 14-29 .</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">6</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Александровский Ю. А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация. М., 1976.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">7</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Бенджамин Колодзин. Как выжить после психической травмы. Перевод с английского Савельевой. стр. 15, 42.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">8</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Березин Ф. Б. Психологическая и психофизиологическая адаптация человека. Л., 1988.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">9</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Венгер Л.А., В.С. Мухина Психология Москва Просвещение 1988.Гаиезо М. В., Домашенко И. А. Атлас по психологии. - М.: Просвещение, 1986. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">10</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Г. Селье. Стресс без дистресса. Москва Прогресс 1982.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">1</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">1</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Кижаев-Смык Л.А. Психология стресса: Издат. Наука. Москва 1983, стр. 114, 184, 272.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">1</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">2</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Коган Б. М. Стресс и адаптация. М.: Знание, 1980 № 10.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">1</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">3</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Небылицин В. Д. Основные свойства нервной системы человека. - И. Просвещение, 1966.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">1</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">4</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Общая психология. Учебник для студентов педагогических институтов Под ред. А. В. Петровского. - М: Просвещение, 1986.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">1</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">5</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Общая психология: Учебное пособие для студентов пед. институтов. Богословский В.В., Стеканов А.Д., Виноградова и др. - 3-е изд. перераб. и доп. - М.: Просвещение 1981 - 383с., стр. 309, 310.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">1</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">6</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Столяренко. Основы психологии, 1998.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">17</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;">. Стресс жизни: Сборник./ Составители: Л. М. Попова, И. В. Соколов. (О. Грегор. Как противостоять стрессу. Г. Селье. Стресс без болезней. - Спб, ТОО Лейла, 1994-384 с.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">18. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Александров Е. О., 2005. Интегративная психотерапия посттравматического стрессового расстройства. Новосибирск: Сибпринт.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">19. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Анохин П. К., 1980. Узловые вопросы теории функциональной системы. М.: Наука;<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">20. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Ахмедова Х. Б., 2004. Изменение личности при посттравматическом стрессовом расстройстве (по данным обследования мирного населения, переживших военные действия). Автореф. дисс. докт. психол. наук. М., с. 37-38.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">21. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Василевский В. Г., Фастовец, Г. А., 2005. История вопроса и клинико-психопатологические особенности посттравматического стрессового расстройства у комбатантов // Посттравматическое стрессовое расстройство. М.: ГНЦССП им. Сербского, с. 32-35.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">22. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Волошин В. М., 2001. Клиническая типология посттравматических стрессовых расстройств и вопросы дифференцированной психофармакотерапии// Психиатрия и психоформакология, № 4, Т. 3.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">23. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Гаврилова Т.В., 2005. Зависимость психологических стрессовых реакций от общественной значимости события// Вопросы психологии экстремальных ситуаций, № 1, с. 62<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">24. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Давиденков С. Н., 1915. К вопросу об острых психозах военного времени, истерические формы// Психиатрическая газета, № 2, с. 321-325;<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">25. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Дмитриева Т. Б., Васильевский В. Г., Растовцев Г. А., 2003. Транзиторние психотические состояния у комбатантов, страдающих посттравматическим стрессовым расстройством (судебно-психиатрический аспект) // Российский психиатрический журнал, № 3/, с. 38-42;<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">26. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Довгополюк А. Б., 1997. Психогенные реакции с поведенческими расстройствами у военнослужащих в мирное время и в боевой обстановке. Автореф. дисс. … канд. мед. наук. СПб;<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">27. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Епачинцева Е. М., 2001. Посттравматические стрессовые расстройства комбатантов. Автореф. дисс. … канд. мед. наук, Томск;<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">28. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Зеленова М. Е., 2005. Исследования смысложизненных ориентаций у ветеранов боевых действий в Афганистане// Боевой стресс : Механизмы стресса в экстремальных условиях. Сб. научных трудов симпозиума, посвященного 75-летию ГНИИИ ВМ, М.: Истоки, с. 91<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">29. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Китаев-Смык Л. А., 1983. Психология стресса, М.: Наука.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">30. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Кузнецов А. А., 2004. Посттравматическое стрессовое расстройство: вопросы лечения // Психологическая реабилитация участников боевых действий и лиц, пострадавших в чрезвычайных ситуациях. М.: Гэотар-мед, с. 132-136;<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">31. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Литвинцев С. В., 1994. Клинико-организационные проблемы оказания психиатрической помощи военнослужащим в Афганистане: Автореф. дисс. .. д-ра мед. наук. СПб;<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">32. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Малкина-Пых И. Г., 2005. Экстремальные ситуации: Справочник практического психолога. М.: Эксмо.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">33. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Малкина-Пых И. Г., 2006. Психология поведения жертвы: Справочник практического психолога. М.: Эксмо.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">.</span><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">34. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Снедков Е. В., 1997. Боевая и психическая травма. Автореф. дисс. … д-ра мед. Наук. Спб.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">35.</span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Тарабрина Н. В., 2007. Теоретико-эмпирические исследования посттравматического стресса// Психологический журнал, Т. 28, № 4, с. 5-14.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">36. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Тарабрина Н. В., Лазебная Е. О., Зеленова М. Е., 1994, Психологические особенности посттравматических стрессовых состояний у ликвидаторов последствий аварий на ЧАЭС// Психологический журнал, №5, с. 67-77;<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">37. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Ушаков И. Б., Бубеев Ю. А., 2005. Боевой стресс : Психофизиологические маркеры устойчивости// Сб. научных трудов симпозиума, посвященного 75-летию ГНИИИ ВМ, М.: Истоки, с. 12.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="line-height: normal;"><span lang="UK" style="font-family: ""; font-size: x-small;">38. </span><span style="font-family: ""; font-size: x-small;">Цыганков Б. Д., Григорьев М. Э., 2000. Клинико-психологические особенности формирования психических нарушений у ветеранов локальных войн (на примере чеченского вооруженного конфликта 1994-1996 гг.)// Психологическая реабилитация участников боевых действий и лиц, пострадавших в чрезвычайных ситуациях. М.: ГЭОТАР – МЕД, с. 195-207;<o:p></o:p></span></div>Геннадийhttp://www.blogger.com/profile/03707646520907310967noreply@blogger.com0